Рішення № 24756882, 13.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2012 р.Справа № 5017/181/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Брагіної Я.В.

суддів Демешина О.А., Панченко О.Л.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від прокуратури: Пшенічко С.О., посвід. №282;

від Міністерства інфраструктури України: ОСОБА_2, довір. від 04.10.2011р.;

від позивача: ОСОБА_3, довір. №012/06 від 14.02.2012р.;

від відповідача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 08.05.12. ОСОБА_4, довір. від 22.09.11.)

розглянув справу за позовом Чорноморської транспортної прокуратури (м.Одеса) в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (м.Київ) в особі Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" ( м. Одеса)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп"

( м. Одеса )

про розірвання договору, повернення майна та стягнення заборгованості

Справа розглядалась більш тривалий строк за клопотання сторони в порядку ст. 69 ГПК України.

20.01.2012р. Чорноморський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський" за актом приймання-передачі з діючими експлуатаційним та кваліфікаційним свідоцтвами та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" заборгованості на користь Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" в сумі 1 133 264,67 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2011р. порушено провадження у справі №5017/181/2012 за позовом Чорноморської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" про повернення майна та стягнення заборгованості.

29.02.2012р. Чорноморський транспортний прокурор подав до суду уточнення позовних вимог, згідно якого просить розірвати договір бербоут-чартеру №32Р/09 від 09.07.2009р., укладений між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп", зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський" за актом приймання-передачі з діючими експлуатаційними та кваліфікаційними свідоцтвами, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" на користь Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" заборгованість по сплаті фрахту у сумі 1 133 264,67 грн., стягнути з відповідача проценти за затримку сплати фрахту в сумі 74 185,37 грн., стягнути з відповідача штрафні санкції з урахуванням індексу інфляції в сумі 215 493,63 грн., яке ухвалою суду від 05.03.2012р. прийнято до розгляду.

Крім того, 29.03.2012р. до суду надійшло додаткове пояснення до позову Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", згідно якого останнє просить розірвати договір бербоут-чартеру №32 Р/09 від 09.07.2009р., укладений між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп", зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський" за актом приймання-передачі з діючими експлуатаційними та кваліфікаційними свідоцтвами, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" на користь Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" заборгованість по сплаті фрахту у сумі 1 130 012,36 грн., стягнути з відповідача проценти за затримку сплати фрахту в сумі 74 185,37 грн., стягнути з відповідача штрафні санкції з урахуванням індексу інфляції в сумі 215 493,63 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2012 року, враховуючи категорію і складність справи, суд призначив справу №5017/181/2012 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 03.04.2012 року, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлене протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №5017/181/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Брагіна Я.В., судді: Панченко О.Л., Демешин О.А.

Ухвалою суду від 03.04.2012р. справу №5017/181/2012 прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя - Брагіна Я.В., судді: Панченко О.Л., Демешин О.А.

05.06.2012р. прокурором подано до суду уточнення позовних вимог, згідно якого прокурор просить розірвати договір бербоут-чартеру №32Р/09 від 09.07.2009р., укладений між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп", зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський" за актом приймання-передачі з діючими експлуатаційними та кваліфікаційними свідоцтвами, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" на користь Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" заборгованість по сплаті фрахту у сумі 1 496 664,61 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" пеню за затримку сплати фрахту згідно договору бербоут-чартеру в сумі 74 400,59 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" суму, на яку збільшилась сума основного боргу у зв'язку з інфляцією та 3% річних за період прострочення з 01.05.2011р. по 01.05.2012р. в сумі 35360,9 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" штрафні санкції в сумі 149 012,00 грн. (а.с. 82-86, т.2), яке ухвалою суду від 05.06.2012р. прийнято до розгляду (а.с. 100-101,т.2).

Таким чином, суд розглядає справу в межах предмету позову, зазначеного в уточненні позовних вимог, прийнятих до розгляду ухвалою суду від 05.06.12.

У судовому засіданні прокурор та представники позивачів підтримали позов в повному обсязі з врахуванням уточнення позовних вимог, поданого 05.06.2012р., просили позов задовольнити, а також закінчувати розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України закінчені. Представник відповідача був у попередніх засіданнях і мав можливість надати докази, які б спростовували доводи прокурора та позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. У попередніх засіданнях суду представник відповідача позов визнав частково в частині заборгованості по сплаті фрахту в сумі 1122206,04грн. станом на 01.01.12., просив відмовити в позові щодо розірвання договору бербоут-чартеру №32Р/09 від 09.07.2009р. та зобов'язання повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський". Заперечення виклав у письмовому відзиві, посилаючись на те, що прокурор не обгрунтував у позові необхідність захисту інтересів позивача і в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України, позивач не надсилав жодної пропозиції щодо розірвання спірного договору, відсутністю підстав для розірвання спірного договору (а.с.147 - 150, т.1).

Отже, враховуючи закінчення строків розгляду справи, передбаченого ст.69 ГПК України, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.07.2009р. між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" ( позивач, судновласник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" ( відповідач, фрахтувальник ) укладено бербоут-чартер „BARECON-2001" (судно з/с "Арабатський", регістраційний №32/Р/09), за умовами якого судновласник зобов'язується на обумовлений час, за обумовлену плату (фрахт), на умовах цього договору надати фрахтувальнику судно земснаряд „Арабатський".

Відповідно до п. 3 частини ІІ договору судновласник передає, а фрахтувальник приймає у фрахт судно, належним чином забезпечене документами.

Судно має бути передано у бербоут-чартер не пізніше 24.07.2009р. ( б. 15 договору ).

Строк дії договору складає 5 років ( б. 21 договору ).

Згідно боксу 22 договору фрахтова ставка, яку фрахтувальник має сплачувати судновласнику становить 510 доларів США за добу. Боксом 25 договору передбачено, що плата за оренду судна здійснюється виключно у національній валюті України, кожного місяця.

Пунктом 11 частини ІІ договору встановлено, що фрахтувальник сплачує судновласнику оренду судна на умовах люпсум у сумі, що вказана у боксі 22, яка має сплачуватись не пізніше, ніж кожні 30 поточних днів авансом, перший платіж люпсум вноситься в дату та час здачі судна фрахтувальнику.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

В свою чергу фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час (ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства ).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором бербоут-чартеру „BARECON-2001" від 09.07.2009р. (регістраційний №32/Р/09) виконав належним чином, надавши відповідачу судно земснаряд „Арабатський", що підтверджується актом прийому-передачі від 09.07.2009р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, бо не сплатив позивачу в повному обсязі плату фрахту за період із 01.04.11. по 30 квітня 2012 року.

Так, позивачем на виконання умов договору були виставлені рахунки відповідачу по сплаті орендної плати судна, а саме: №СФ-047 від 01.04.2011р. на суму 121 788 грн., №СФ-059 від 04.05.2011р. на суму 125 931,39 грн., №СФ-069 від 01.06.2011р. на суму 121 963,95 грн., №СФ-087 від 01.07.2011р. на суму 126 032,58 грн., №СФ-107 від 01.08.2011р. на суму 126 024,67 грн., №СФ-122 від 01.09.2011р. на суму 121 959,36 грн., №СФ-144 від 03.10.2011р. на суму 126 048,39 грн., №СФ-154 від 01.11.2011р. на суму 122 028,21 грн., №СФ-174 від 01.12.2011р. на суму 126 317,16 грн., №СФ-003 від 03.01.2012р. на суму 126 318,74 грн., №8 від 01.02.2012р. на суму 118 167,66 грн., №23 від 07.03.2012р. на суму 126 269,72 грн. та №33 від 02.04.2012р. на суму 122214,87грн. (а.с.81 - 107, т.3).

Як свідчать матеріали справи, відповідач несвоєчасно оплачував виставлені позивачем рахунки, тому останній нараховував відповідачу пеню, на суму якої виставляв рахунки, і оскільки відповідач не систематично вчасно оплачував рахунки, то позивач проплату зараховував таким чином: спочатку суму пені, а решту суми основний борг.

Відповідно до ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2.у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3. у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідачем було частково сплачено рахунок №СФ-047 від 01.04.2011р. в сумі 111 147,78 грн. ( несплачений залишок по рахунку - 10640,22 грн. ).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті фрахту згідно умов договору бербоут-чартеру „BARECON-2001" від 09.07.2009р. за період з 01.04.2011р. по 01.05.2012р. становить 1496664,61грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по сплаті фрахту в сумі 1496664,61грн.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно останнього уточнення позовних вимог, поданого прокурором до суду 05.06.12. та прийнятого судом до розгляду прокурор просить стягнути із відповідача на користь позивача двічі пеню, а саме: в сумі 74400,59грн. на підставі п.11 договору та 87671,00грн. на підставі ч.1 ст. 231 ГК України.

Разом з тим, суд відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 74400,59грн, оскільки договором сторони не передбачили відповідальність у формі пені за порушення оплати фрахту. При цьому, суд вважає, що чинними законодавством України не передбачено стягнення пені двічі за одне і теж порушення виконання зобов'язання щодо оплати фрахту.

З врахуванням вимог ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст.547 ЦК України)

Слід зазначити, що згідно умов договору бербоут-чартеру „BARECON-2001"від 09.07.2009р. будь-яка затримка з виплати фрахту дає право судновласнику на отримання банківського відсотку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення ( п. (f) статті 11 договору ).

Але в останньому уточненні позовних вимог, поданих до суду, прокурор просить стягнути з відповідача пеню за затримку з виплати фрахту згідно умов договору в сумі 74400,59 грн., а не банківський відсоток за затримку оплати фрахту на підставі договору.

Отже, оскільки договором сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати фрахту, то прокурор правомірно просить стягнути на користь відповідача пеню, передбачену ч.1 ст.231 ГК України, відповідно до якої, - "за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором".

Перевіривши розрахунок нарахування пені в розмірі 01% від простроченої суми, поданий до уточнення позовних вимог від 05.06.12. (а.с.94, т.2), суд приходить до висновку, що пеня неправильно нарахована за порушення строків оплати рахунку № СФ-047 від 01.04.11., тому що нарахована за 206 днів (більш ніж за шість місяців) в порушення ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За прострочення сплати інших рахунків позивач нарахував пеню правильно.

Як суд зазначав вище, за умовами договору зазначений рахунок від 01.04.11. повинен був оплатити відповідач до 30 квітня 2011 року. Тому відповідач мав право нараховувати пеню за шість місмяців (із 01.05.11. по 30.10.11.) Відповідач оплатив рахунок частково 15.08.11. в сумі 111147,78грн., несплаченим залишився рахунок в сумі 10640,22грн. Таким чином, відповідачу правомірно нараховано пеню за порушення строків оплати зазначеного рахунку за період із 01.05.11. по 14.08.11. - 106 днів в сумі 12909,53грн. Проте, при розрахунку пені за період із 15.08.11. по 22.11.2011. на решту несплаченої суми - 10640,22грн по рахунку №СФ-047 від 01.04.11. позивач порушив ч.6 ст.232 ГК України, бо нарахував пеню за 100 днів, замість 77 днів до 30.10.11. Отже, суд здійснює перерахунок пені за період із 15.08.11. по 30.10.11. - 77 днів за несвоєчасну оплату рахунку №СФ-047 від 01.04.11. в сумі 10640,22грн (залишок несплаченої суми), яка становитиме 819,30грн. (10640,22грн. х 0,1 х 77днів : 100), а не 1064,02грн як зазначено в розрахунку.Тому за несвоєчасну оплату зазначеного рахунку за період із 15.08.11. по 30.10.11. пеня нарахована неправильно в сумі 244,72грн. (1064,02грн.- 819,30грн).

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 87426,31грн. (87671,03грн. - 244,72грн.), а відмовляє в частині стягнення пені в сумі 74645,31грн. (74400,59грн. + 244,72грн.).

Також згідно уточнення позовних вимог від 05.06.12. прокурор просить стягнути із відповідача на користь позивача штраф в розмірі 7% від простроченої суми, який становить 61340,97грн. на підставі ч.2 ст.231 ГК України, згідно якої, за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок штрафу, доданого до уточнення позовних вимог від 05.06.12. (а.с.94, т.2), суд вважає, що позивач неправомірно нарахував штраф в сумі 744,82грн. на залишок несплаченої суми 10640,22грн. по рахунку №СФ-047 від 01.04.11., бо нарахував штраф двічі, оскільки на загальну суму 121788грн. неоплаченого зазначеногго рахунку понад тридцять днів, в яку входить залишок боргу 10640,22грн., позивач нарахував штраф в сумі 8525,16грн.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, після прострочення сплати боргу понад 30 днів, кількість днів прострочки немає значення, тому що штраф стягується від суми невиконаного зобов'язання.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 744,82грн. і задовольняє позов в частині стягнення штрафу в сумі 60596,15грн.(61340,97грн. - 744,82грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурор просить стягнути з відповідача 3% річних за затримку з виплати фрахту в сумі 25620,00 грн. та інфляційних в сумі 9740,90грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.93, т.2), враховуючи межі заявленого позову згідно останнього уточнення позовних вимог від 05.06.12. суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 25620,00грн. 3% річних та інфляційних в сумі 9740,90грн., хоча позивач нарахував інфляційних на меншу суму.

Крім того, прокурор просить розірвати договір бербоут-чартер „BARECON-2001" (регістаційний №32Р/09) від 09.07.2009р., укладений між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" і зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський".

Ввідповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду ( ст. 188 Господарського кодексу України ).

Пунктом ( а ) статті 28 частини ІІ договору бербоут-чартеру „BARECON-2001"від 09.07.2009р. передбачено, що судновласник має право припинити дію чартеру з негайним вступом в силу цього рішення шляхом подачі письмового нотісу фрахтувальникам, якщо фрахтувальник не сплачує оренду у відповідності до ст. 11 договору.

Позивачем 22.12.2011р. на адресу відповідача було направлено нотіс №001/1359 від 20.12.2011р. про розірвання договору бербоут-чартеру земснаряду „Арабатський" від 09.07.2009р. та повернення земснаряду позивачу, який був отриманий відповідачем 27.12.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому наявний підпис представника відповідача (а.с.87, 88(оборот), 89, т.1).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як суд зазначав вище, відповідно до ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

В свою чергу фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час (ст.212 КТМ України.

Згідно ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є істотними умовами договору оренди.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі (п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна).

Відповідно до ч. 3 ст 26. зазначеного вище Закону, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач систематично не виконує своїх зобов'язань за договором, а саме, порушує істотну умову договору, тому що систематично не сплачує фрахт (оренду), в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за період із квітня 2011р. по квітень 2012 року існує заборгованість по сплаті фрахту в сумі 1496664,61грн., про що суд зазначав вище. Порушення відповідачем істотної умови договору - несплата фрахту в зазначеній сумі значною мірою позбавляє позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення позову в частині розірвання договору бербоут-чартеру „BARECON-2001"від 09.07.2009р., укладеного між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп", у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ч.1 ст. 27. Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі

приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику (ч.3 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна).

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України -особа зобов`язана повернути майно коли підстава, на якій воно буле набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд задовольняє позов і в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу з/с "Арабатський".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання умов договору та доказів сплати заборгованості не надав, у акті звірки взаємних розрахунків заборгованість по сплаті фрахту в сумі 1488858,29грн. визнав (а.с.98, т.3), а також представник відповідача у попередніх засіданнях і у відзиві не заперечував систематичну не оплату відповідачем виставлених рахунків позивачем.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачем не вживались заходи щодо розірвання договору бербоут-чартеру від 09.07.2009р., тобто не направлявся нотіс про розірвання спірного договору, тому що його доводи спростовуються поштовим повідомленням про вручення нотісу 27.12.11., про що суд зазначав вище.

Не приймає суд доводів відповідача про необгрунтування прокурроом у позові необхідність захисту інтересів позивача і в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України, оскільки його доводи спростовуються позовною заявою, в якій прокурор обгрунтовує необхідність захиссту держави та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерство інфраструктури України. Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також суд не приймає доводи позивача щодо відсутності підстав для розірвання спірного договору, бо доводи відповідача спростовуються матералами справи, про що суд зазначав вище.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання договору бербоут-чартер „BARECON-2001" від 09.07.09. (судно з/с „Арабатський", регістраційний №32/Р/09), укладеного між Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп"; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" повернути Державному підприємству „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" земснаряд „Арабатський"; стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" на користь Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційну управління морських шляхів -1496664,61грн. - заборгованості по сплаті фрахту; -87426,31грн. -пені; - 60596,15грн. -штрафу; - 9740,90грн.. -інфляційних; -25620,00грн.. -3% річних та про відмову в позові в частині стягнення пені в сумі 74645,31грн. та штрафу в сумі 744,82грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволення позовних вимог, оскільки він спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір бербоут-чартер „BARECON-2001" від 09.07.09. (судно з/с „Арабатський", регістраційний №32/Р/09), укладений між Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд.7, код ЄДРПОУ 01125637) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4 -а, код ЄДРПОУ 36289815)

3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м.Одеса, прокт Шевченка, 4а, код ЄДРПОУ 36289815) повернути Державному підприємству „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (65026, м.Одеса, вул. Приморська, б.7, код ЄДПРОУ 01125637) земснаряд „Арабатський".

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м.Одеса, прокт Шевченка, 4а, код ЄДРПОУ 36289815) на користь Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційну управління морських шляхів (65026, м.Одеса, вул. Приморська, б.7, код ЄДПРОУ 01125637)

-1496664,61грн. - заборгованості по сплаті фрахту;

-87426,31грн. -пені;

- 60596,15грн. -штрафу;

- 9740,90грн.. -інфляційних;

-25620,00грн.. -3% річних

5. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 74645,31грн. та штрафу в сумі 744,82грн;

6. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м.Одеса, прокт Шевченка, 4а, код ЄДРПОУ 36289815) -34673,96грн. судового збору в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДПРОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним

Дата підписання повного тексту рішення: 15.06.12.

Головуючий суддя Брагіна Я.В.

судді Демешин О.А.

Панченко О.Л.

4. Копію рішення надіслати:

1. Чорноморській транспортній прокуратурі (65026, м. Одеса, вул.Жуковського, 11) ;

2. Міністерсву інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14);

3.ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління шляхів

(65026, м. Одеса, вул. Приморська,7)

4.ТОВ "Чорноморінвестгруп" (65044, м. Одеса, пр-кт Шевченка, 4а).