Рішення № 24756781, 11.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.12 Справа № 5015/1598/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп", с. Побужани

до відповідача: Фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича", с. Велика Білина

про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність №1 від 08.05.2012 р.);

Від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп", с. Побужани звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича", с. Велика Білина про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.04.2012 р. призначив розгляд справи на 08.05.2012 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на відповідальне зберігання зерна. 22.04.2009 р. позивач перерахував відповідачу 50 000 грн. 00 коп. як авансову оплату за зберігання. В подальшому позивач звернувся з позовом про визнання вищевказаного договору зберігання недійсним та зобов'язання повернути у натурі все, що він отримав на виконання договору, а саме коштів в сумі 50 000 грн. 00 коп. Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2011 р. у справі №5015/1527/11 у позові було відмовлено з підстав досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. рішення господарського суду від 04.08.2011 р. залишено без змін, однак, вищевказаний договір визнано неукладеним. На вимогу позивача кошти в сумі 50 000 грн. відповідачем не було повернуто. У зв'язку з цим представник позивача просив стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що спірну суму коштів відповідач повернув позивачу.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 11.06.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У 2009 році між ТзОВ "ЛК Юкрейн Груп" (власник) та ФГ "Кільгана Івана Степановича" (зберігач) було підписано договір №1 на відповідальне зберігання зерна.

Згідно п. 1.1. договору №1 на відповідальне зберігання зерна, власник (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає на відповідальне зберігання зерно ріпаку в обсязі ріпаку 3 000 т, пшениці -7 000 т, в разі необхідності до кондицій придатних до тривалого зберігання шляхом очищення, сушіння за рахунок власника, забезпечує зберігання і видачу його власнику в строки встановлені договором, та надає послуги по відвантаженню зерна.

Згідно п. 2.1., п. 2.2. договору зберігач забезпечує приймання від власника зерна фактичної якості на підставі накладних, при потребі здійснює сушіння, очищення зерна та подальше зберігання зерна доведеного до кондицій придатних для тривалого зберігання, в об'ємах, згідно складеного ним до початку сезону виконання робіт поденного графіку доставки зерна з уточненням по телефону/факсу напередодні доставки. Доставка на зберігання продукції здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок власника.

22.04.2009 р. позивач згідно платіжного доручення №1402 від 22.04.2011 р. перерахував відповідачу 50 000 грн. 00 коп. як авансову плату за зберігання згідно рахунку №15 від 20.03.2009 р.

В 2011 р. ТзОВ "ЛК Юкрейн Груп" звернулося з позовом до ФГ "Кільгана Івана Степановича" про визнання договору №1 на відповідальне зберігання зерна недійсним та повернення всього, що він отримав на виконання цього договору.

Рішенням господарського Львівської області від 04.08.2011 р. по справі №5015/1527/11 у позові було відмовлено з тих підстав, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови договору не були виконані з вини позивача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. рішення господарського Львівської області від 04.08.2011 р. у справі №5015/1527/11 залишено без змін. Проте, апеляційним судом зроблено висновок, що оскільки сторонами не було погоджено усі умови договору №1 на відповідальне зберігання зерна, зокрема, умови що вартості послуг, даний договір є неукладним. Також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. встановлено, що сторонами не доведено, що рахунок №15 від 20.03.2009 р. був виписаний на підставі (на виконання) договору №1 на відповідальне зберігання зерна.

08.02.2012 р. за вих. №20/02 від 06.02.2012 р. позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій просив відповідача невідкладно повернути безпідставно отримані кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. на банківський рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач станом на дату судового розгляду справи кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп., перераховані йому згідно платіжного доручення №1402 від 22.04.2009 р., позивачу не повернув.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно п. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно п. 6 указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Матеріалами справи не підтверджено того факту, що відповідачем виставлявся рахунок на оплату послуг на суму 50 000 грн. 00 коп., як і не підтверджено факту надання відповідачем позивачу послуг зі зберігання на суму 50 000 грн. 00 коп. Доказів зворотнього відповідачем не представлено.

З огляду на викладене, позивачем було перераховано 50 000 грн. 00 коп. як авансову плату за зберігання, проте відповідачем такі послуги не надавалися, а тому вказана сума коштів набута відповідачем безпідставно.

Відповідачем не було представлено належних та допустимих доказів повернення спірної суми коштів позивачу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 35 ГПК встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 206, 208, 632, 625, 1212, 1213 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича", с. Велика Білина, Самбірський район, Львівська область (ідентифікаційний код 22378934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп", с. Побужани, вул. Шкільна, 127, Буський район, Львівська область (ідентифікаційний код 34978102) 50 000 грн. 00 коп. набутих без достатньої правової підстави, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.