Рішення № 24756632, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/3827-2012 06.06.12

За позовом Ірпінського міжрайонного управління водного господарства

до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 50 725,27 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 28.12.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ірпінське міжрайонне управління водного господарства (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 48 204,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування, внаслідок пошкодження автомобіля позивача страхувальником відповідача. Тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 45 521,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/3827-2012, розгляд справи призначено на 18.04.2012 р.

12.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012.

У судове засідання 18.04.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 18.04.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012 розгляд справи відкладено на 17.05.2012 р.

У судове засідання 17.05.2012 р. представник позивача з'явився та подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 17.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 17.05.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 17.05.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 17.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.03.2012р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 06.06.2012 р.

У судове засідання 06.06.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2011 р. о 12 год. 45 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, по пр. Повітрофлотський в м. Києві, під час зміни напрямку руху, не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 29.06.2011 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку, складеного 24.11.2011 р. матеріальні збитки, завдані власнику транспортного засобу марки «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті ДТП, яка сталась 09.06.2011 р. о 12 год. 45 хв. по пр. Повітрофлотський в м. Києві, складає 59 044,74 грн.

Оскільки відповідач неодноразово не з'являвся у судові засідання та не надав суду витребувані ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3827-2012, документи, з метою з'ясування всіх обставин справи, судом здійснено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України № 06-37.1/5011-71/3827-2012 про надання інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5003921.

10.05.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист -відповідь № 10555/7-3-11 від 07.05.2012 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України на судовий запит № 06-37.1/5011-71/3827-2012, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія», згідно з полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5003921.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/5003921 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 528 від 03.10.2011 р. про виплату решти суми страхового відшкодування, оскільки відповідачем в порушення норм чинного законодавства України сплачено лише частину страхового відшкодування в розмірі 2 521,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач претензію № 528 від 03.10.2011 р. про виплату страхового відшкодування отримав, відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

16.11.2011 р. позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу № 630, якою позивач просив здійснити у повному обсязі виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб марки «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_2.

Судом встановлено, що відповідач досудову вимогу позивача № 630 отримав, відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині сплати відповідачем суми страхового відшкодування в повному обсязі в розмірі 42 999,80 грн. (45 521,00 грн. -розмір матеріального збитку, за вирахуванням 2 521,20 грн. -сплачена відповідачем частка страхового відшкодування).

Крім основної заборгованості позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 2 658,44 грн.

17.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подана заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме збільшення суми стягуваної з відповідача пені, розмір якої становить 5 204,27 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що заява про збільшення розміру позовних вимог подана до господарського суду міста Києва з дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 992 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Судом здійснено перерахунок розміру заявленої позивачем пені та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 5 204,27 коп.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 42 999,80 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 5 204,27 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, ідентифікаційний код: 30729278) на користь Ірпінського міжрайонного управління водного господарства (08114, 21 км. Житомирського шосе, с. Гореничі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., ідентифікаційний код: 01033958) страхове відшкодування в розмірі 42 999 (сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп., пеню в розмірі 5 204 (п'ять тисяч двісті чотири) грн. 27 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 11.06.2012 р.