Рішення № 24756572, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/5116-2012 12.06.12

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна»дотовариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан»простягнення 1 963 365,78 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 16.04.2012 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «САП Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан»про стягнення 1 963 365,78 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договорами на використання програмного забезпечення №SAPUA36-ркп/2008 від 27.06.2008 року, №SAPUA37-ркп/2008 від 27.06.2008 року та №SAPUA38-ркп/2008 від 27.06.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх господарських зобов'язань за укладеними сторонами у справі договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/5116-2012 та призначено її розгляд у судовому засіданні 15.05.2012 року.

Через відділ діловодства суду 25.04.2012 року Відповідачем надано клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, яке залишено судом без задоволення у зв'язку з відсутністю відповідної процесуальної підстави.

У судовому засіданні 15.05.2012 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на ненадання Позивачем відповідної послуги а програмне забезпечення не використовувалось.

У судовому засіданні 29.05.2012 року представником Відповідача заявлено клопотання про направлення повідомлення до правоохоронних органів про підробку поштових документів посадовими особами Позивача, яке залишено судом без задоволення з огляду на невідповідність викладених у клопотанні обставин наявним у матеріалах справи документам.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувались перерви для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 27.06.2008 року укладено договори №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008, які за своєю правовою природою є змішаними договорами, які поєднують елементи договору на використання права інтелектуальної власності та договору надання послуг.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договорів та визначенні їх умов.

Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України встановлено право сторін договору при його укладенні відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд (за виключенням законодавчих приписів імперативного характеру).

Договір, в якому поєднуються елементи договорів різних типів, що визначені законодавством, є змішаним. В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов'язання (у широкому розумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов'язків, передбачених іншим договором.

Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України визначено право сторін на укладення договорів, в яких містяться елементи різних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо іншого не встановлено цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1 укладених сторонами у справі 27.06.2008 року договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 Позивач зобов'язався надати визначеним Відповідачем особам дозвіл (ліцензію) на використання програмного забезпечення SAP (прикладний програмний засіб).

Крім того, пунктами 2.4 цих договорів Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з підтримки переданого Відповідачу програмного забезпечення.

В свою чергу, пунктами 5.1 укладених сторонами у справі договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 Відповідач зобов'язався сплатити вартість користування програмним забезпеченням у встановлених ними розмірах.

Відповідно до пунктів 5.2 договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 оплата здійснюється на підставі погодженого плану платежів відповідно до додатків №2 до кожного з цих договорів.

Додатками №2 до договорів встановлені розміри та дати платежів, які мав здійснити Відповідач на користь Позивача.

Таким чином, умови укладених сторонами у справі договорів не пов'язують оплату наданого Відповідачу права інтелектуальної власності з отриманням чи неотриманням визначеними ним особами програмного забезпечення, а встановлюють чіткі терміни та розміри розрахунків, що спростовує твердження Відповідача про відсутність у нього зобов'язань здійснювати розрахунки за відсутності доказів отримання (визначених ним третіх осіб) доступу до системи SAP.

Враховуючи наведе, суд встановив відсутність правових підстав для звільнення Відповідача від обов'язку здійснювати визначені додатками №2 до договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 платежів.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд встановлює, що Відповідачем допущено господарське правопорушення в частині своєчасного та у повному обсязі здійснення грошових розрахунків за укладеними ним господарськими договорами. Виходячи з цього, позовна вимога про стягнення суми основного боргу за договорами №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 від 27.06.2008 року підлягає задоволенню.

Крім того, задоволенню також підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи судом встановлено факт неналежного виконання зобов'язань Відповідачем у встановлені договорами строки та відсутність об'єктивних причин, які призвели до цього порушення.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що вчинене суб'єктом правопорушення у сфері господарювання є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктами 13.3 -13.5 договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 від 27.06.2008 року встановлене право Позивача на нарахування пені у випадку неналежного виконання грошових зобов'язань Відповідачем за весь час прострочення та зі збільшеним до трьох років строком позовної давності.

У той же час, суд повинен відзначити, що штрафні санкції є мірою відповідальності за вчинене господарське правопорушення, а не окремим доходом від господарської діяльності кредитора.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України на обидві сторони укладених господарських договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 від 27.06.2008 року покладено обов'язок вжити всіх заходів, необхідних для виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони.

Відповідно до пунктів 5.3 укладених сторонами у справі договорів №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 Відповідач здійснює оплату протягом 14 днів з дня отримання відповідного рахунку Позивача. В матеріалах справи відсутні докази виконання Позивачем вимоги про надання рахунку для здійснення оплату. Означені обставини не звільняють Відповідача від обов'язку сплатити визначені договорами грошові кошти, проте надають підстави для зменшення розміру неустойки, оскільки невиконання обов'язку Позивачем прямо впливає на строки виконання зобов'язань Відповідачем.

Крім того, суд приймає до уваги, що договорами №SAPUA36-ркп/2008, №SAPUA37-ркп/2008 та №SAPUA38-ркп/2008 Позивачу надані достатньо широкі права для захисту своїх інтересів при порушенні Відповідачем грошових зобов'язань, у тому числі право зупинити дію обмеженого ліцензійного ключа (пункти 11.4 договорів), в односторонньому порядку розірвати договори (пункти 16.3) тощо.

Докази вчинення у розумні строки будь-якої дії Відповідачем з метою припинення правопорушення та захисту своїх інтересів у матеріалах справи відсутні.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем необхідні для захисту свого права дії почали вживатись лише у 2012 році наприкінці закінчення встановлених договорами строків позовної давності.

Суд не заперечує право Позивача вчиняти дії в межах встановлених договорами строків позовної давності, проте бездіяльність Відповідача протягом трьох років призвела до того, що сума нарахованих штрафних санкцій стала надмірно великою по відношенню до суми боргу.

Означені обставини надають підстави для висновку про свідоме створення Позивачем відповідних умов з метою отримання додаткового доходу, що не відповідає правовій природі неустойки.

Враховуючи задоволення судом вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, відсутності доведених збитків у Позивача, які є наслідком неправомірної поведінки Відповідача, явне зловживання своїми правами з боку Позивача, що не може вважатись його правомірною поведінкою, суд на підставі частини третьої статті 219 Господарського кодексу України відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача пені повністю.

Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А, ідентифікаційний код 32347815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, будинок 5, ідентифікаційний код 31242924) 1 082 921,22 грн. (один мільйон вісімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять одну гривню 22 коп.) основного боргу; 95 771,78 грн. (дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят одну гривню 78 коп.) трьох процентів річних; 220 915,93 грн. (двісті двадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 93 коп.) інфляційних втрат та 27 992,18грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 18 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому -відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено 13.06.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.