ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05.06.2012 Справа № 5008/346/2012
За позовом акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк", м. Київ в особі Ліквідатора Архипової Л.М., м. Київ
ДО фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Ужгород
ПРО стягнення заборгованості за кредитним договором №ОВ-28/2008 про надання кредиту у формі „овердрафт" від 01.08.2008р.,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_3 -представник за довіреністю №338 від 13.03.2012р.
від відповідача - не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2012р. порушено провадження у справі №5008/346/2012 та призначено справу до розгляду на 10.05.2012р.
Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Відповідач вимог ухвали суду від 25.04.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.
Ухвалою суду від 10.05.2012р. розгляд справи відкладено на 22.05.2012р. для надання відповідачу належним чином виконати вимоги ухвали суду від 25.04.2012р.
Однак, відповідач повторно вимог ухвал суду від 25.04.2012р. та від 10.05.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.
Ухвалою суду від 10.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 22.05.2012р.
У зв'язку з повторною неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 05.06.2012р.
Позивач свого представника в засідання суду направив, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Вказує на неналежне виконання відповідачем обов'язку по оплаті коштів за кредитним договором, що на його думку є підставою для стягнення даної заборгованості в судовому порядку.
Відповідач у судове засідання, яке відбулося 10.05.2012р., повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 25.04.2012 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача та свідоцтві про реєстрацію відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01 серпня 2008 року, між Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", в особі Ужгородської філії АКБ "Східно-Європейський банк", (далі - Позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - Відповідач), було укладено Кредитний договір № ОВ-28/2008, про надання кредиту у формі "овердрафт", згідно з яким Позивач відкрив Відповідачу кредит за овердрафтом в сумах, що перевищують залишок коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 в АКБ „Східно-Європейський банк", в межах встановленого ліміту кредитування, та при умові сплати комісій згідно тарифів банку.
Ліміт кредитування встановлено у розмірі - 12200грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 25% річних.
Остаточний термін повернення суми отриманого кредиту, 04 лютого 2009 року. Згідно з п.п. 5.3.1. та 5.3.2. кредитного договору, Відповідач зобов'язаний був належним чином, своєчасно і в повному обсязі повернути Банкові "овердрафт", сплатити відсотки та інші платежі, передбачені цим договором.
Взяті на себе зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та суми основного богу, у розмірі та строки визначені п.п. 5.3.1. та 5.3.2 Договору, Відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_2, не виконано.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, Ужгородська філія АКБ "Східно-Європейський банк", з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулася до Відповідача - приватного підприємця ОСОБА_2 з претензією за № 172 від 18.03.2009р., яка залишена без задоволення.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов"язань щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати суми основного боргу, у розмірі та строки визначені п.п. 5.3.1. та 5.3.2 Кредитного договору № ОВ-28/2008, про надання кредиту у формі "овердрафт, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення у примусовому порядку з Відповідача на користь Позивача суми боргу.
Станом на 20 березня 2012 року, заборгованість Відповідача - приватного підприємця ОСОБА_2 (Відповідач) за Кредитним договором № В-28/2008, про надання кредиту у формі "овердрафт перед Позивачем Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", становить - 16 455,80 грн., з яких:
- сума кредиту - 11 698,79 грн.;
- відсотки за користування кредитними коштами - З 491,88 грн.;
- нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами, - 205,68 грн.;
- нарахована пеня на несвоєчасну сплату суму отриманого кредиту - 909,14 грн.;
- штраф на несплату суми основного боргу - 116,99 грн.;
- штраф на несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 33,32 грн.
Всього: 16 455,80 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Умови про відповідальність сторін за порушення зобов'язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Кредитного договору було передано відповідачу суму 12200грн. кредиту терміном з 05.08.2008р. по 04.02.2009р., однак, відповідач ухиляється від належного виконання умов договору та суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 11698,79грн. не сплатив.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що Позичальник у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого заборгованість по відсотках складає суму 3491,88грн.
Факт наявності у відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом позивачем за позовом належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Відтак, позовні вимоги за позовом щодо стягнення з відповідача 3491,88грн. заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4.2 та 6.1 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми кредиту, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.
В той же час, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку повернення кредиту (за період з 21.09.2011 р. по 20.03.2012 р.) у сумі 909,14грн. та пеню за порушення сплати відсотків за кредитом у сумі 205,68грн.
Пунктом 6.3 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 1% від суми непогашеного боргу.
Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу складає 116,99грн. за несвоєчасне сплату суми основного боргу та 33,32грн. за несплату відсотків.
Відтак, суд приходить до висновку, що порушення позичальниками кредитних зобов'язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державною в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі в цілому.
Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитними договорами перешкоджає Банку виконувати свої зобов'язання по виплаті вкладникам (фізичним та юридичним особам) банку нарахованих відсотків по депозитним вкладам, що призводить до порушення прав та інтересів останніх.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку Позичальника за Договором, шляхом стягнення з відповідача суми 16455,80грн., в тому числі 11698,79грн. суми кредиту, 3491,88грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 909,14грн. пені за прострочку повернення кредиту, 205,68грн. пені на суму прострочених процентів за користування кредитом, 116,99грн. штрафу за несвоєчасне сплату суми основного боргу та 33,32грн. штрафу за несплату відсотків.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
СУД ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк", м. Київ в особі Ліквідатора Архипової Л.М. (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 17/5, рах. №32075415901, МФО 321024, ЗКПО 19364130, банк -Головне управління НБУ по м. Києву та Київській області, одержувач -ліквідатор АКБ „Східно-європейський банк") суму 16455,80грн., в тому числі 11698,79грн. суми кредиту, 3491,88грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 909,14грн. пені за прострочку повернення кредиту, 205,68грн. пені на суму прострочених процентів за користування кредитом, 116,99грн. штрафу за несвоєчасне сплату суми основного боргу та 33,32грн. штрафу за несплату відсотків, а також суму 1609,50грн. у відшкодування витрат по сплату судового збору
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено 15.06.2012р.
Суддя О.Ф. Ремецькі
Судове рішення № 24756305, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 05.06.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5008/346/2012. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: