Рішення № 24756236, 06.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.12 р. Справа № 5006/6/48/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Шабановій Н.Ю.

розглянув матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Интерконсалтлизинг» м.Москва, Російська Федерація

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Азовзагальмаш» м.Маріуполь, Донецької області

про стягнення 27 916 536грн. 51коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник по довіреності від 01.02.2012р.

від відповідача - ОСОБА_2 - представник по довіреності №10/1 від 04.01.2011р.

ОСОБА_3 - представник по довіреності №5/1 від 04.01.2011р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувались перерви з 16.05.2012р.

до 30.05.2012р., з 30.05.2012р. до 06.06.2012р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Интерконсалтлизинг» м.Москва, Російська Федерація, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Азовзагальмаш» м.Маріуполь, Донецької області 103 394 579,69 руб., що еквівалентно 27 916 536,51 грн., у тому числі: суми пені за прострочення поставки в розмірі 31 771 422,78 руб., що еквівалентно 8 578 284,15 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в період прострочення поставки в розмірі 5 662 192,30 руб., що еквівалентно 1 528 791,92 грн., збитків у вигляді додаткових витрат, здійснених в зв'язку з необхідністю сплати процентів за надання кредитів в розмірі 62 252 964,61 руб., що еквівалентно 16 808 300,44 грн., неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 3 708 000,00 руб., що еквівалентно 1 001 160,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копії контракту № 78ТД від 27.05.2008 р., договору фінансової оренди (лізингу) № 101Дл від 27.05.2008 р., договору фінансової оренди (лізингу) № 103ДЛ від 28.05.2008 р., кредитної угоди № КС-759000/2008/00017 від 11.06.2008 р., кредитної угоди № КС-759000/2008/00018 від 11.06.2008 р., платіжного доручення № 8 від 16.06.2008 р., платіжного доручення № 9 від 16.06.2008 р., акту прийому-передачі від 20.08.2008 р., акту прийому-передачі від 20.08.2008 р., акту прийому-передачі від 20.08.2008 р., акту прийому-передачі від 22.09.2008 р., акту прийому-передачі від 26.09.2008 р., акту прийому-передачі від 26.09.2008 р., акту прийому-передачі від 26.09.2008 р., акту прийому-передачі від 11.10.2008 р., акту прийому-передачі від 11.10.2008 р., акту прийому-передачі від 11.10.2008 р., акту прийому-передачі від 15.10.2008 р., акту прийому-передачі від 15.10.2008 р., акту прийому-передачі від 01.12.2008 р., акту прийому-передачі від 11.01.2009 р., акту прийому-передачі від 12.01.2009 р., акту прийому-передачі від 23.01.2009 р., претензії (вих. № В-841) від 09.12.2008 р., договору відступлення права (вимоги) від 27.08.2010 р., повідомлення про відступлення права (вимоги) від 26.04.2011 р., платіжних доручень про сплату процентів за кредитними угодами, договору суборенди вагонів № СУЭК-08/882Т від 18.09.2008 р., акту прийому-передачі вагонів від 10.10.2008 р., акту прийому-передачі вагонів від 16.10.2008 р., акту прийому-передачі № 9 вагонів від 20.10.2008 р., акту прийому-передачі вагонів № 17 від 01.11.2008 р., акту прийому-передачі № 30 від 03.12.2008 р., договору відступлення права (вимоги) від 05.05.2010 р., повідомлення про відступлення права (вимоги) від 14.02.2011 р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 218, 224, 225, 230, 231, 232, 265 ГК України.

26.03.2012 р. позивач через канцелярію суду надав заяву про відновлення строків позовної давності, в якій посилаючись на ст. ст. 261, 264, 267 ЦК України просить суд відновити строк позовної давності за позовом.

Через канцелярію суду у матеріали справи від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог на підставі ст. 267 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н, б/д заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на недоведеність факту прострочення поставки по причині прострочення кредитора за контрактом № 78ТД від 27.05.2008р. внаслідок чого боржник-відповідач не мав можливості поставити товар у встановлені контрактом строки, а прострочка поставки не мала місця відповідно до вимог ст. 220 ГК України. Також відповідач зазначає про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені, виходячи з фактичних обставин справи щодо часу поставки обладнання, умов контракту та строків позовної давності, встановлених ст. 258 ЦК України. Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідач зазначив про відсутність підстав для їх нарахування на підставі ст. 625 ЦК України в зв'язку з відсутністю грошових зобов'язань. Крім того, відповідач, посилаючись на ст. ст. 511, 627, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 42, 67 ГК України заявив про необґрунтованість віднесення на відповідача додаткових витрат позивача у вигляді сплати процентів за надання кредитів, а також зазначив про відсутність підстав та недоведеність вини відповідача щодо вимог про стягнення неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

15.05.2012 р. та 29.05.2012р. через канцелярію суду позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви від 14.05.2012р., від 28.05.2012р., які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

В доповнення до доводів та заперечень, викладених раніше у відзиві на позов та заяву про застосування наслідків сплину позовної давності відповідач надав додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

27 травня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Торговий Дім Азовзагальмаш» (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «ВКМ-Лізинг» (покупець) був укладений контракт № 78 ТД, згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання протягом строку дії контракту поставляти партіями, а ЗАТ «ВКМ-Лізинг» прийняти та оплатити піввагони мод. 12-1704-04 відповідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 2008 року випуску виробництва ВАТ «Азовзагальмаш» та/або виробництва ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» в кількості 300 штук. на умовах, викладених в контракті та специфікацій до нього. Поставка кожної партії Товару оформлюється специфікацією до цього договору, яка є його невід'ємною частиною з моменту підписання. В специфікації сторони визначають такі умови: найменування, асортимент, номенклатуру Товару; ціну партії Товару; строки поставки Товару; місце технічної прийомки; інші умови, які сторони вважали за потрібне вказати в специфікації. (п. 1.1 контракту).

Згідно з п. 4.2 сторони дійшли згоди щодо форми оплати: шляхом проведення 100% передоплати за відповідну партію Товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 3-х банківських днів після надання оригіналів актів про перехід права власності, підписаних сторонами. Товар вважається сплаченим з моменту зарахування в повному обсязі грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 контракту).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 контракту Товар поставляється на умовах поставки DAF (кордон Україна-Росія) відповідно правил «Інкотермс-2000». Датою відвантаження Товару є дата на залізничній накладній вантажовідправника, датою поставки Товару вважається дата передачі покупцю/лізингоодержувачу товару на станції призначення. Постачальник зобов'язується почати поставку покупцю/лізингоодержувачу Товару в місце призначення не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості поставленого Товару відповідно з п. 4.2, 4.3 та закінчити поставку Товару не пізніше 2 (двох) повних місяців з моменту 100% передоплати партії товару, що поставляється.

Термін дії контракту до 31.01.2009 р. (п. 10.5 контракту в редакції додаткової угоди до контракту від 24.12.2008 р.).

Всі спори та розбіжності, які можуть виникнути із цього контракту або у зв'язку з ним, в разі якщо сторони не дійдуть згоди, передаються на розгляд компетентного суду у відповідності із порядком, передбаченим Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною державами-учасницями СНГ у м. Києві 20.03.92 р. (п. 9.1, п. 9.2 контракту).

Крім того, судом було встановлено, що відповідно до п. 1.3 контракту постачальник був повідомлений покупцем, що Товар придбавався для його наступного надання в тимчасове володіння та користування на умовах фінансової оренди (лізингу) Закритому акціонерному товариству «Сумісна Транспортна Група», м. Москва.

Контракт містить всі суттєві умови, укладений з дотриманням вимог діючого законодавства України, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками сторін, а також печаткою лізингоодержувача ЗАТ «Сумісна Транспортна Група», завірена копія додана до позову.

27 травня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством «ВКМ-Лізинг» (лізингодавець) та Закритим акціонерним Товариством «Сумісна Транспортна Група» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансової оренди (лізингу) № 101ДЛ, згідно умов якого лізингодавець на підставі заявки лізингоодержувача придбаває у визначеного лізингоодержувачем Продавця у власність майно та на умовах договору лізингу надає його лізингоодержувачу в якості предмету лізингу за визначену плату на визначений строк та визначених умовах в тимчасове володіння та користування з укладанням по закінченню строку фінансової оренди і виконанню всіх своїх обов'язків по договору лізингу договору купівлі-продажу предмету лізингу згідно з яким предмет лізингу передається у власність лізингоодержувача (п. 2.1 договору лізингу).

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору лізингу предметом лізингу є піввагони моделі 12-1704-04 згідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 2008 року випуску виробництва ВАТ «Азовзагальмаш» та/або виробництва ВАТ «Маріупольский завод важкого машинобудування» в кількості 120 одиниць.

Також в матеріалах справи є укладений 28.05.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «ВКМ-Лізинг» (лізингодавець) та Закритим акціонерним Товариством «Сумісна Транспортна Група» (лізингоодержувач) договір фінансової оренди (лізингу) № 103ДЛ згідно якого лізингодавець на підставі заявки лізингоодержувача придбаває у визначеного лізингоодержувачем Продавця у власність майно та на умовах договору лізингу надає його лізингоодержувачу в якості предмету лізингу за визначену плату на визначений строк та визначених умовах в тимчасове володіння та користування з укладанням по закінченню строку фінансової оренди і виконанню всіх своїх обов'язків по договору лізингу договору купівлі-продажу предмету лізингу згідно з яким предмет лізингу передається у власність лізингоодержувача (п. 2.1 договору лізингу).

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору лізингу предметом лізингу є піввагони моделі 12-1704-04 згідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 2008 року випуску виробництва ВАТ «Азовзагальмаш» та/або виробництва ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» в кількості 100 одиниць.

Зміст пунктів та їх нумерація у зазначених договорах фінансової оренди (лізингу) № 101ДЛ від 27.05.2008 р. та № 103ДЛ від 28.05.2008 р. є ідентичною.

Відповідно до п. 4.1 зазначених договорів зобов'язання лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів настає з дати підписання сторонами цих договорів та актів прийому-передачі в лізинг.

Згідно із положеннями п. 4.3 укладених договорів фінансової оренди (лізингу) лізингоодержувач, самостійно вибрав Продавця та предмет лізингу, несе всі ризики, збитки та витрати, пов'язані з експлуатацією предмету лізингу.

Відповідно до п. 10.2 договорів фінансової оренди (лізингу) лізингоодержувач має право передавати предмет лізингу в сублізинг тільки з письмової згоди лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому піввагони моделі 12-1704-04 2008 року випуску в кількості 119 одиниць з боку лізингоодержувача (ЗАТ «Сумісна Транспортна Група») на підставі укладеного 18.09.2008 р. з Відкритим акціонерним товариством «Сибірська Вугільна Енергетична Компанія» договору суборенді (сублізинга) були передані у суборенду (сублізинг) зазначеному товариству.

В подальшому всі свої права (вимоги), які виникли на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК РФ та договорів лізингу (Договору фінансової оренди (лізингу) № 101ДЛ від 27.05.2008 р та Договору фінансової оренди (лізингу) № 103ДЛ від 28.05.2008 р.), лізингоодержувачем яких виступає ЗАТ «Сумісна Транспортна Група», а також права (вимоги), які витікають з контракту № 78 ТД від 27.05.2008 р з боку ЗАТ «Сумісна Транспортна Група» були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерконсалтлізинг», який є позивачем по справі, на підставі укладеного між ними договору відступлення права (вимоги) від 05.05.2010 р.

Обсяг переданого права (вимоги) від ЗАТ «СТГ» до ТОВ «Інтерконсалтлізинг» відповідно до п. 1.2 договору відступлення складає право вимоги оплати сум штрафних санкцій (пені) за невиконання строків поставки по контракту відповідно із ст. 3 контракту, а також всі інші права (вимоги), витікаючи з контракту, у тому числі вимоги відшкодування збитків, прямої шкоди та упущеної вигоди.

Матеріали справи також містять кредитну угоду № КС-759000/2008/00017 укладену 11.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Банк ВТБ та Закритим акціонерним товариством «ВКМ-лізинг», відповідно до умов якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 299 501 841,6 руб. на придбання піввагонів у ЗАТ «Торговий Дім Азовзагальмаш» по контракту № 78 ТД від 27.05.2008 р. для передачі в лізинг ЗАТ «СТГ» по договору фінансової оренди (лізингу) № 101ДЛ від 27.05.2008 р. (п. 2.1, 3.1, 3.2 кредитної угоди).

Також матеріали справи містять кредитну угоду № КС-759000/2008/00018 укладену 11.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Банк ВТБ та Закритим акціонерним товариством «ВКМ-лізинг», відповідно до умов якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 249 584 868,00 руб. на придбання піввагонів у ЗАТ «Торговий Дім Азовзагальмаш» по контракту № 78 ТД від 27.05.2008 р. для передачі в лізинг ЗАТ «СТГ» по договору фінансової оренди (лізингу) № 103ДЛ від 28.05.2008 р. (п. 2.1, 3.1, 3.2 кредитної угоди).

14.08.2008 р. між сторонами контракту № 78 від 27.05.2008 р. укладена та скріплена печатками додаткова угода № 1 до контракту № 78 ТД згідно з якою Закрите акціонерне товариство «ВКМ-Лізинг» було замінено на Закрите акціонерне товариство «Рейл-Лізинг» в зв'язку з рішенням зборів акціонерів ЗАТ «ВКМ-Лізинг» від 14.07.2008 р. про перейменування товариства.

В подальшому всі свої права (вимоги), які витікають з контракту № 78 ТД від 27.05.2008 р з боку ЗАТ «Рейл-Лізинг» були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерконсалтлізинг», який є позивачем по справі, на підставі укладеного між ними договору відступлення права (вимоги) від 27.08.2010 р.

Обсяг переданого права (вимоги) від ЗАТ «Рейл-Лізинг» до ТОВ «Інтерконсалтлізинг» відповідно до п. 1.2 договору відступлення складає право вимоги оплати сум штрафних санкцій (пені) за невиконання строків поставки по контракту відповідно із ст. 3 контракту, а також всі інші права (вимоги), витікаючи з контракту.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як встановлено судом, по своїй правовій природі укладений між сторонами контракт № 78 ТД від 27.05.2008 р. є договором поставки.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

А силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як зазначає позивач, на виконання п. 4.2 контракту ЗАТ «ВКМ-Лізинг» платіжними дорученнями №№ 8, 9 від 16.06.2008 р., які містяться в матеріалах справи, були перераховані грошові кошти в сумі 465 327 720,00 руб. Тому, на думку позивача, відповідно до п.3.2 контракту, поставка товару за контрактом в такому випадку мала бути розпочата не пізніше 18 червня 2008 року та завершена не пізніше 18 серпня 2008 року, в той час коли відповідачем піввагони моделі 12-1704-04 в кількості 220 штук були поставлені в період з 20 серпня 2008 року по 23 січня 2009 року (46 піввагонів - 20.08.2009 р., 16 піввагонів - 22.09.2009 р., 31 піввагон - 26.09.2009 р., 24 піввагони - 11.10.2008 р., 26 піввагонів - 15.10.2008 р., 24 піввагона - 01.12.2008 р., 20 піввагонів - 11.01.2009 р., 27 піввагонів - 12.01.2009 р., 6 піввагонів - 23.01.2009 р.), тобто з прострочкою.

Оцінка доказів здійснюється судом за приписами ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, розглянув матеріали справи та докази в їх сукупності, суд не може погодитись з думкою позивача виходячи з наступних підстав.

При підписанні контракту сторони частиною другою п. 1.1 встановили, що поставка кожної партії товару оформлюється специфікацією к договору, в якій, зокрема, сторони погоджують умови щодо найменування, асортименту, номенклатури товару, його ціни, строків поставки, місця технічної прийомки та ін.

Натомість матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів щодо підписання таких специфікацій в момент укладання контракту. Суд також зазначає що матеріали справи не підтверджують наявність таких специфікацій станом на 18 червня 2008 р., коли, на думку позивача, повинна була розпочатись поставка товару відповідачем.

05.08.2008 р. до контракту № 78 від 27.05.2008 р. було укладено додаткову угоду згідно з якою дійшли згоди щодо зменшення кількості товару, що поставляється та змінили редакцію п.1.1 контракту, виклавши його в наступній редакції: протягом строку дії цього договору постачальник зобов'язується поставляти партіями, а покупець прийняти та оплатити піввагони мод. 12-1704-04 згідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 2008 року випуску виробництва ВАТ «Азовзагальмаш» та/або виробництва ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» в кількості 220 штук, іменовані надалі товар, на умовах, викладених в контракті та специфікацій до нього. Поставка кожної партії Товару оформлюється специфікацією до цього договору, яка є його невід'ємною частиною з моменту підписання. В специфікації сторони визначають такі умови: найменування, асортимент, номенклатуру Товару; ціну партії Товару; реквізити вантажоодержувача; інші умови, які сторони вважали за потрібне вказати в специфікації.

Суд зазначає, що одночасно із укладанням додаткової угоди від 05.082008 р. сторонами були підписані специфікація № 1 на піввагони мод. 12-1704-04 згідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 в кількості 119 шт. загальною вартістю 251 699 994,00 руб., специфікація № 2 на піввагони мод. 12-1704-04 згідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 в кількості 48 шт. загальною вартістю 101 526 048,00 руб., специфікація № 3 на піввагони мод. 12-1704-04 згідно ТУ У 35.2-32258888-539-2003 в кількості 53 шт. загальною вартістю 112 101 678,00 руб. При цьому, специфікація № 3 містить інше місце призначення та іншого вантажоодержувача товару, ніж це було встановлено п. 1.7 контракту при його підписанні.

Таким чином, тільки 05.08.2008 р. сторонами було узгоджено всі суттєві умови щодо партії товару, який поставляється.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.3, п. 4.4 контракту покупець був зобов'язаний протягом 20 календарних днів після підписання відповідної специфікації повідомити схеми окраски та нанесення додаткових знаків, а також данні власника (його залізничний код), станцію приписки для нанесення на вагони. За 10 календарних днів до передбачуваного терміну відвантаження покупець був зобов'язаний забезпечити відправку телеграми про готовність прийняти товар зі станції приписки на ст. Маріуполь-Сортіровочний та в Управління Донецької залізниці (копію по факсу постачальнику).

В разі порушення покупцем строків виконання зобов'язань по пунктам 3.3., 3.4., 4.2 цього договору постачальник має право змінити строки відвантаження відповідної партії товару на період затримки виконання умов покупцем по цих пунктах (п. 3.8 контракту). Суд зазначає, що умови п. 3.8 контракту цілком узгоджуються з положеннями п. 3 ст. 221 ГК України.

Враховуючи усе вищевикладене суд вважає, що у даному випадку зобов'язання сторін є зустрічними.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З огляду на те, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів виконання покупцем вимог п. 3.3, п. 3.4 контракту (коли, як та у який саме спосіб), суд вважає, що відповідач, керуючись умовами п. 3.8 контракту мав право змінити строк відвантаження товару.

Вважаючи доведеним прострочку поставки товару з боку відповідача, позивачем за період з 19.08.2008 р. до 23.01.2009 р. на підставі п. 8.1 контракту, та з посиланням на ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України, була нарахована пеня в сумі 31 773 422,78 руб. згідно розрахунку пені, наданого позивачем, та на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 625 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами в період прострочення поставки в сумі 5 662 192,3 руб. згідно розрахунку процентів, наданого позивачем.

Як встановлено ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України правові наслідки у вигляді сплати неустойки настають у разі порушення зобов'язання. Аналогічні за змістом норми містить ст. 230 ГК України.

Враховуючи те, що позивачем наданими в матеріали справи доказами документально не доведено ні факт прострочення поставки, ні період прострочення поставки, оскільки відповідач мав право, керуючись умовами п. 3.8 контракту, змінити строки відвантаження товару, суд вважає надані розрахунки пені і процентів за користування чужими грошовими коштами необґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення додаткових витрат в вигляді сплати процентів за кредитними угодами в 2008-2009 р.р. в розмірі 62 252 964,61 руб. та неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 3 708 000,00 руб. суд зазначає наступне.

Правове регулювання відшкодування збитків у сфері господарської діяльності визначається положеннями ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. ст. 224-229 ГК України.

Стаття 623 ЦК України, як загальна норма, та статті 224, 225 ГК України як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Зокрема, в склад збитків відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно з вимогами законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесених стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода) на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.

Крім того, суд зазначає, що на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

по-перше, факт заподіяння йому збитків;

по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Як вбачається з позову, позивачем в якості збитків в вигляді додаткових витрат зазначено сплату процентів за користування кредитами, отриманими ЗАТ «ВКМ-Лізинг» на підставі кредитних угод. Враховуючи те, що відповідно до п. 2.1, п.6.1 кредитних угод сплата процентів в розмірі 18,34% річних передбачалась спочатку при укладанні кредитних угод, суд приходить до висновку, що в даному випадку оплата процентів за користуванням кредиту не є додатковими витратами, що були понесені для відновлення свого порушеного права, бо правова природа додаткових витрат в розумінні ст. 225 ГК України є іншою ніж заздалегідь передбачені при укладанні витрати в вигляді оплати процентів по кредитним угодам.

До того ж укладений між сторонами контракт № 78 від 27.05.2008 р. не містить будь якої інформації або застережень стосовно того, що оплата покупцем вартості товару виконується за рахунок кредитних коштів, тому укладання 11.06.2008 р. кредитних угод покупцем після укладення контакту № 78 від 27.05.2008 р. суд вважає підприємницькою діяльністю яка ведеться на власний ризик.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено відшкодування в меншому чи більшому розмірі.

Проте ч. 1 ст. 232 ГК України, як спеціальною нормою, передбачено наступне: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлені штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня - ч. 1 ст. 230 ГК України), то збитки відшкодовуються в частині не покритій цими санкціями.

Згідно із ч. 2 ст. 232 ГК України випадки, коли збитки можуть бути стягнені в повній сумі поверх штрафних санкцій, передбачаються в договорі.

З огляду на умови контракту № 78 ТД від 27.05.2008 р, та наданих позивачем розрахунків збитків, вбачається, що вони виконані без урахування цих положень законодавства.

Ч. 4 ст. 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаного прибутку (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо іх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме змісту п. 10.2 договорів фінансової оренди (лізингу) № 101ДЛ від 27.05.2008 р. та № 103ДЛ від 28.05.2008 р. ЗАТ «Сумісна Транспортна Група», як лізингоодержувач, мало право передавати предмет лізингу в сублізинг тільки за письмовою згодою лізінгодателя, тобто ЗАТ «ВКМ-Лізинг» (ЗАТ «Рейл-Лізинг»). Також суд зазначає, що умови укладених договорів фінансової оренди (лізингу) не містять строків передачі предмету лізингу. Натомість п. 4.1 зазначених договорів фінансової оренди встановлюють, що обов'язок лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів наступає з дати підписання акту прийому-передачі в лізинг, тобто з дати фактичного отримання предмету лізингу.

Наявні в матеріалах справи докази не містять письмової згоди лізингодавця на укладання ЗАТ «Сумісна Транспортна Група» договору № СУЕК-08/822Т суборенди (сублізинга) вагонів від 18.08.2008 р.

Крім того, суд зазначає, що Додаток № 1а до договору № СУЕК-08/822Т суборенди (сублізинга) вагонів від 18.08.2008 р., яким передбачено строк передачі вагонів в суборенду до 01.10.2008 р., взагалі не містить даних щодо моделі та заводу-виробника піввагону.

Крім того, судом був зроблений аналіз щодо співвіднесення строків отримання предмету лізингу та його подальшої передачі в сублізинг.

Так суд, ретельно дослідивши матеріали справи, зазначає, що піввагони мод. 12-1704-04 2008 року випуску, які ЗАТ «Рейл-Лізинг» та ЗАТ «Сумісна Транспортна Група» були отримані по акту від 15.09.2008 року, в суборенду були передані лише 16.10.2008 року. Піввагони мод. 12-1704-04 2008 року випуску, які ЗАТ «Рейл-Лізинг» та ЗАТ «Сумісна Транспортна Група» були отримані по актам від 15.09.2008 р., 16.09.2008 р., в суборенду були передані лише 10.10.2008 року. Піввагони мод. 12-1704-04 2008 року випуску, які ЗАТ «Рейл-Лізинг» та ЗАТ «Сумісна Транспортна Група» були отримані по акту від 15.10.2008 року, в суборенду були передані лише 01.11.2008 року. А піввагони мод. 12-1704-04 2008 року випуску, які ЗАТ «Рейл-Лізинг» та ЗАТ «Сумісна Транспортна Група» були отримані по акту від 20.08.2008 року, в суборенду були передані взагалі лише в грудні 2008 року. Наведений судом аналіз строків отримання та передачі піввагонів мод. 12-1704-04 2008 року випуску свідчить, що з боку ЗАТ «Сумісна Транспортна Группа» не було вжито заходів в розумінні ч. 4 ст. 623 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строк позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих вимог, зокрема, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені вимоги щодо:

- стягнення пені у розмірі 31 771 422,78 руб. за період з 18 серпня 2008 року по 23 січня 2009 року,

- стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5 662 192,30 руб. за період з 18 серпня 2008 року по 23 січня 2009 року.

- стягнення збитків у вигляді додаткових витрат зі сплати процентів по кредитним угодам в розмірі 62 252 964,61 руб. протягом липня 2008 року - січня 2009 року,

- стягнення збитків в вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 3 708 000,00 руб. за період з 1 жовтня 2008 року до 3 грудня 2008 року.

З позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Донецької області лише 27 березня 2012 року, тобто після спливу як скороченої в один рік так і загальної в три роки позовної давності.

Щодо заяви про відновлення строків позовної давності суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін в зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відтак, позивач, набувши на підставі договору про відступлення права (вимоги) від 27.08.2010 р. всі права, що витікають з контракту № 78 ТД від 27.05.2008 р. та отримавши на підставі акту прийому-передачі від 27.08.2008 р. контракт № 78 ТД від 27.05.2008р. з усіма додатками, був належним чином повідомлений про встановлений контрактом порядок розгляду спорів та суперечок.

Згідно із ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист здійснюється особою на свій розсуд.

При цьому суд зазначає, що попереднє звернення до судів Російської Федерації, на яке посилається позивач в обґрунтування відновлення строків позовної давності, закінчилося 16 вересня 2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

Тому з урахуванням положень зазначених норм права та матеріалів справи, суд вважає, що позивач мав можливість скористатися своїм правом на судовий захист протягом встановлених строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи місять заяву відповідача щодо застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.3 ст.221, ч.1 ст.232 ГК України, ст.257, ч.1 ст261, ст.262, ч.3, 4 ст.267, ч.1, 2, 3 ст.538, ч.4 ст.623 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Интерконсалтлизинг» м.Москва, Російська Федерація до Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Азовзагальмаш» м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 103 394 579,69 руб., що еквівалентно 27 916 536,51 грн., у тому числі: суми пені за прострочення поставки в розмірі 31 771 422,78 руб., що еквівалентно 8 578 284,15 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в період прострочення поставки в розмірі 5 662 192,30 руб., що еквівалентно 1 528 791,92 грн., збитків у вигляді додаткових витрат, здійснених в зв'язку з необхідністю сплати процентів за надання кредитів в розмірі 62 252 964,61 руб., що еквівалентно 16 808 300,44 грн., неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 3 708 000,00 руб., що еквівалентно 1 001 160,00 грн., відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.06.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.