Рішення № 24755859, 14.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2012Справа №5002-16/1201-2012

за позовом Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312,АР Крим, м.Керч, вул. Кірова, 28 )

до відповідача Кримської митниці (95491, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мальченко, 22)

За участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл.. Восставших, 6)

про стягнення 15 423,20 грн.

Суддя М.О.Білоус

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність №93 від 19.04.2012 р.

Від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №17-07/571 від 20.01.2011 р.

Від 3-ї особи - не з'явився

Суть спору: Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Кримської митниці, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15 423,20 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.02.2010 р. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір.

28.04.2012 р. позивач, своєю заявою, в порядку ст.22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог на суму 1056,83 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 16 480,03 грн. - заборгованість за період з січня 2011 р. по березень 2012 р.

Відповідач вимоги позивача, в тому числі збільшені не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов ( а.с. 126-129). Зокрема, вказував, що згідно з п. 25,27 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою КМУ № 751 від 18.08.10 р., проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства», а тому сплата саме цих витрат покладається на Міністерство транспорту та Державний митний комітет. При цьому, відповідач також просив суд врахувати Порядок здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвреджного постановою КМУ № 48 від 18.01.1999 р., Загальних вимог облаштування пунктів пропуску через державний кордон, затверджених Постановою КМУ № 1142 від 17.08.2002 р. Таким чином, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 05.06.2012 р. позивач підтримав збільшені позовні вимоги та, з урахуванням наданих письмових заперечень на відзив ( а.с. 1-3 т.2) просив суд не приймати до уваги позицію відповідача. Надав письмові пояснення згідно з яких рахунок № 3071 за січень 2011 р. відповідачем не був сплачений. Пояснення залучені до матеріалів справи.

Відповідач як і раніш вимоги позивача не визнав, наполягав на відмові в задоволенні позову та надав судову практику згідно з якою просив суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

3-я особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі не забезпечила явку свого представника в судове засідання, незважаючи на те, що про день та час слухання справи повідомлене належним чином - рекомендованою поштою.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та розгляд справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи строк розгляду справи, встановлений ст.. 69 ГПК України, відсутні підстави для відкладення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

22.05.2009 р. між Орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі та Орендарем - Кримською митницею був укладений договір оренди індивідуально виділеного (нерухомого майна), яке належить державній власності № 849/10209 ( а.с. 15-17 т.1).

Вказаний договір був підписаний обома сторонами та погоджений з балансоутримувачем - ДП «Керченський морський торгівельний порт».

Відповідно до п.1.1. договору, Орендодавець передав, а орендав прийняв в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 39,9 кв.м. в будівлі прохідної, розташованого за адресою: м. Керч, вул.. Кірова, 28, яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Керченський морський торгівельний порт». Вартість орендованого майна визначена - 77710,00 грн.

Згідно з п.1.2. договору майно передане в оренду для розміщення Кримської митниці, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

Пунктом 3.1. визначено, що орендна плата на підставі Методики розрахунку та порядку використання за оренду майна, затверджену постановою КМУ № 786 від 04.10.95 р., складає 1 грн. на рік.

Згідно з п.5.10 договору, орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 календарних днів після підписання договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна за надання комунальних послуг орендатору, компенсації податку на землю.

Договір укладений строком на один рік та діє з 22.05.2009 р. по 22.05.2010 р. включено (п.10.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 22.05.2010 р. пункт 10.1. договору оренди № 849 від 22.05.09 р. викладено у наступній редакції: «Дійсний договір продовжується з 22.05.2010 р. на 1 рік 364 дня та діє до 21.05.2012 р.» (т.1 звор. бік арк. 18).

У випадку припинення або розірвання дійного договору майно протягом 15 календарних днів повертається Орендатором Балансоутримувачу ( п. 10.8. договору).

Додатком № 1 до договору № 849, яким є акт приймання - передачі орендованого майна, згідно з яким, Балансоутримувач за згодою Орендодавця передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт нерухомості - нежитлові приміщення загальною площею 39,9 кв.м. в будівлі прохідної, розташованого за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 28 ( а.с. 18 т.1).

01.02.2010 р. між Державним підприємством «Керченський морський торгівельний порт» (Балансоутримувач) та Кримською митницею (Орендар) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю ( а.с. 11- 12 т.1).

Згідно з п.1.1. договору Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Керч, вул.. Кірова, 28, будинок прохідної № 2 ДП «Керченський морський торгівельний порт», загальною площею 84,3 кв.м., а також утримання прилеглої території, а Орендар приймає участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно площі приміщень, що орендовані, а також відшкодовує вартість комунальних послуг (опалення, водопостачання та водовідведення, електроенергія) та витрати із сплати земельного податку.

Орендар користується приміщеннями загальною площею 29,9 кв.м., які розташовані у будівлі на підставі договору оренди № 849/10209 від 22.05.09 р.), укладеному з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Розмір відшкодування та порядок розрахунків встановлено розділом 2 цього договору.

Так, опалення орендованих приміщень відшкодовується згідно з калькуляцією вартості опалення одного квадратного метра (додаток № 1 до договору); водопостачання та водовідведення - згідно з тарифами КРП «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі» та за нормами витрат води, передбаченими СНиП 2.04.01-85; електропостачання - згідно з показаннями приладу обліку спожитої електроенергії, що встановлено в орендованих приміщеннях, за тарифами Керченського району електричних мереж, а також відшкодування вартості на поставку електричної енергії субспоживачу згідно з калькуляцією (додаток № 2 до договору); витрати на обслуговування будівлі, в якій знаходяться орендовані приміщення, відшкодовуються згідно з калькуляцією (додаток № 3 до договору); витрати зі сплати земельного податку - згідно з розрахунком (додаток № 4 до договору). Вказані додатки узгоджені з Кримською таможнею.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що відшкодування витрат та вартості послуг здійснюється Орендарем у семиденний термін з дати отримання рахунку.

Згідно з п.6.1. договору, договір набирає чинності в момент підписання його сторонами та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2010 р.

Відповідно до п.6.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором за умови, що в установленому порядку поновлено дію договору оренди приміщень № 849/10209 від 22.05.2009 р.

Пунктом 10.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 22.05.2010 р., строк дії договору оренди № 849/10209 від 22.05.09 р. встановлено до 21.05.2012 р.

Судом встановлено, що у чинність п.6.4. договору № 1/05810 від 01.02.10 р. заяв від відповідача про припинення або зміну цього договору після закінчення строку чинності не надходило, а відтак договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, оскільки поновлено дію договору оренди приміщень № 849/10209 від 22.05.2009 р. до 21.05.2012 р.

Проте, відповідач, починаючи з січня 2011 р. в односторонньому порядку припинив виконання обов'язків з відшкодування витрат та вартості послуг.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором від 01.02.2010 р., спрямовував рахунки на відшкодування вартості електроенергії, опалення, водопостачання та водовідведення, вартості податку на землю, що підтверджується: рахунком № 3071 від 02.02.11 р. (відшкодування витрат з електроенергії за січень 2011 р.) на суму 735,46 грн. ( т.1 а.с. 20); рахунком № 3219 від 31.01.11 р. на суму 143,64 грн., рахунком № 3220 від 31.01.11 р. на суму 102,19 грн.; рахунком № 3221 від 31.01.11 р. на суму 19,98 грн. ( т.1 а.с. 27-30); рахунком № 3303 від 28.02.11 р. на суму 850,09 грн. ( т.1 а.с. 31-32); рахунком № 3329 від 28.02.11 р. на суму 143,64 грн., рахунком № 3330 від 28.02.11 р. на суму 102,19 грн., рахунком № 3331 від 28.02.11 р. на суму 19,98 грн. ( т.1 а.с. 33-36); рахунком № 3489 від 23.03.11 р. на суму 685,02 грн. ( т. 1 а.с. 37-38); рахунком № 3575 від 31.03.11 р. на суму 102,19 грн., рахунком № 3576 від 31.03.11 р. на суму 143,64 грн., рахунком № 3577 від 31.03.11 р. на суму 19,98 грн. ( т. 1 а.с. 39-42); рахунком № 3754 від 26.04.11 р. на суму 1015,75 грн. (т.1 а.с. 43-44); рахунком № 3824 від 30.04.11 р. на суму 102,19 грн., рахунком № 3825 від 30.04.11 р. на суму 143,64 грн., рахунком № 3826 від 30.04.11 р. на суму 19,98 грн.( т.1 а.с. 45-48); рахунком № 3919 від 24.05.11 р. на суму 102,19 грн., рахунком № 3920 від 24.05.11 р., рахунком № 3921 від 24.05.11 р. на суму 17,39 грн. (т.1 а.с. 49-52); рахунком № 3976 від 26.05.11 р. на суму 940,44 грн. ( а.с. 53-54 т.1); рахунком № 4090 від 15.06.11 р. на суму 19,98 грн., рахунком № 4089 від 15.06.11 р. на суму 143,64 грн., рахунком № 4087 на суму 102,19 грн. (т.1 а.с. 55-58); рахунком № 4188 від 30.06.11 р. на суму 1139,71 (т.1 а.с. 59-60); рахунком № 4356 від 26.07.11 р. на суму 1166,35 грн. ( а.с. 61-62 т.1); рахунком № 4563 від 26.08.11 р. на суму 1151,80 грн. ( а.с. 63-64 т.1); рахунком № 4734 від 26.09.11 р. на суму 1096,40 грн. (т.1 а.с. 65-66); рахунком № 4984 від 28.10.11 р. на суму 900,78 грн. ( а.с. 67-68 т.1); рахунком № 5183 від 30.11.11 р. на суму 281,51 грн. ( т.1 а.с. 69-70); рахунком № 5424 від 28.12.11 р. на суму 232,87 грн. (т.1 а.с. 71-72); рахунком № 3136 від 30.01.12 р. на суму 2473,31 грн. ( а.с. 73-74 т.1); рахунком № 3336 від 27.02.12 р. на суму 1161,44 грн. ( а.с. 75-76 т.1); рахунком № 3580 від 28.03.12 р. на суму 947,04 грн. ( а.с. 113-114 т.1); рахунком № 3666 від 30.03.12 р. на суму 109,79 грн.(а.с. 115-116 т.1).

Судом досліджено, що рахунки здійснювались відповідно до узгодженими між сторонами калькуляціями, які є додатками № 1-4 до договору ( а.с. 13-14 т. 1), про що свідчать довідки про спожиту електроенергію, наведені позивачем у рахунках.

Відмова від виконання відповідачем зобов'язань та несплата рахунків стала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідач у порушення вказаних норм та умов договору від 01.02.2010 р., припинив оплату рахунків та листом від 07.02.11 р. повідомив відповідача про те, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача не відповідає вимогам чинного законодавства та запропонував позивачеві розірвати цій договір ( а.с. 19 т.1).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлений порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Разом з тим, сторони не надали суду доказів зміни, розірвання або визнання недійсним договору № 1/05810 від 01.02.10 р., а відтак суд вважає, що договір, у чинність п.6.4. договору, діяв згідно з умовами договору оренди приміщень № 849/10209 від 22.05.09 р., тобто до 21.05.2012 р. ( додаткова угода № 1 від 22.05.2010 р.)

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позивач, відповідно до умов договорів № 849 від 22.05.09 р., від 01.02.10 р. обґрунтовано за період з січня 2011 р. по березень 2012 р. просить стягнути з відповідача суму 16 480,03 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку (п.1.8 Положення).

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Таким чином, посилання відповідача на обов'язок з відшкодування витрат саме на Міністерством транспорту та Державним митним комітетом судом не приймається.

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у сумі 16 480,03 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору №1/05810 від 01.02.10 р., у зв'язку з чим збільшені позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача заборгованості у сумі 16 480,03 грн. є обґрунтованими, засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та під час судового засідання є неспроможними, оскільки наведені відповідачем нормативні акти з питань будівництва, реконструкції, облаштування, організації діяльності пунктів пропуску через державний кордон діяли і на час укладення між сторонами договору № 1/05810 від 01.02.2010 р., а відтак не звільняють відповідача від обов'язку виконання зобов'язань. Суд також враховує, що договір в установленому порядку не розірваний та не визнаний недійсним. Не змінені також договори шляхом виключення спірних пунктів із договорів оренди та про відшкодування витрат.

Судова практика по справі № 2-20/1518-2005, яка надана відповідачем, судом не приймається, оскільки стосується переддоговірного спору з приводу укладення певного договору оренди, який не стосується договорів: оренди нерухомого майна № 849/10209 від 22.05.09 р. та відшкодування витрат № 1 від 01.02.10 р.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши обставини справи, а також наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що збільшені позовні вимоги Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» підлягають задоволенню, а тому з Кримської митниці слід стягнути заборгованість за договором №1/05810 від 01.02.10 р. у розмірі 16 480,03 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини.

В судовому засіданні 14.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.06.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Кримської митниці (95491, м. Сімферополь, вул.. Мальченка,22, код ЄДРПОУ 35814509) на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312, м. Керч, вул.. Кірова, 28, код ЄДРПОУ 01125554, р/р 260043013417 у ВАТ «Ощадбанк» 4552 м. Керч, МФО 384061) 16 480,03 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Білоус М.О.