Постанова № 24755855, 14.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 5021/2337/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівОсетинського А.Й., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиСільськогосподарського приватного акціонерного товариства імені Кірована постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.12у справі№5021/2337/2011за позовомСільськогосподарського приватного акціонерного товариства імені Кірова (надалі -товариство)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс"простягнення 146 648,72 грн В судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: ОСОБА_4 -за дов. від 04.01.12; від відповідача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 13.06.12, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Осетинського А.Й., Швеця В.О.

Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством імені Кірова у вересні 2011 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" 146 648,72 грн, з яких: 131 670,04 грн - боргу з урахуванням інфляційних, 7923,60 грн - пені, 7055,08 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на несплату відповідачем вартості послуг наданих ним за договором зберігання б/н від 20.11.08. При цьому, позивач посилався на приписи статей 258, 526, 530, 611, 625, 936-947 Цивільного кодексу України. Господарський суд Сумської області рішенням від 05.12.11, ухваленим суддею Моїсеєнко В.М., відмовив у задоволенні позовних вимог. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції установив недоведеність факту укладення між сторонами договору від 20.11.08 про надання послуг пов'язаних зі зберіганням чотирьох комбайнів, а також факту надання відповідачеві послуг зі зберігання. Водночас, суд визнав, що договори і акти надані позивачем, як підстава для стягнення, не можуть підтверджувати боргу відповідача, позаяк судовим рішенням у іншій справі №3/47-10 встановлено, що підписи на цих Доповідач: Добролюбова Т.В.

документах підроблені. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що зернозбиральні комбайни марки "Дніпро-350" в період з 01.01.07 до 28.10.11 не були зареєстровані за відповідачем. Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Могилєвкіна Ю.О. -головуючого, Пушай В.І., Плужник О.В., постановою від 26.03.12, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення. Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство імені Кірова звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить скерувати на новий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник не погоджується з висновком судів про недоведеність укладення договору від 20.11.08 та підписання акта приймання -передачі від 22.11.08, та вважає, що судами не надано оцінку усім доказам у справі. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. За приписами частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства імені Кірова про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" 146 648,72 грн, з яких: 131 670,04 грн - боргу з урахуванням інфляційних, 7923,60 грн - пені, 7055,08 грн - 3% річних. Підставою позову товариством визначено несплату відповідачем вартості наданих ним в період з 22.11.08 до 22.06.09 послуг зберігання чотирьох комбайнів марки КЗС-11 "Дніпро-350" за договором б/н від 20.11.08 та актом приймання - передачі від 22.11.08. Отже, предметом доказування при вирішенні даного спору, зокрема, є встановлення судом факту наявності між сторонами договірних правовідносин зі зберігання, фактів передачі комбайнів на зберігання та не сплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 937 цього ж Кодексу договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Суди попередніх інстанцій, дослідивши повно та всебічно усі обставини справи установили, що позивачем не доведено факту надання відповідачеві послуг зі зберігання 4-х комбайнів КЗС-11 "Дніпро-350". При цьому, як убачається з матеріалів справи, суди оцінили надані позивачем на підтвердження своїх вимог договір б/н від 20.11.08 та акт приймання - передачі від 22.11.08, у сукупності з іншими доказами, та визнали їх такими, що не свідчать про наявність між сторонами відносин зі зберігання. Так, судами установлено, що рішенням господарського суду Херсонської області у іншій справі № 3/47-10 від 25.11.10, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.11 та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.11, установлено, що підписи на вказаному договорі та акті приймання - передачі є підробленими. Водночас, судами обох інстанцій установлено, що в період з 01.01.07 до 28.10.11 зернозбиральні комбайни марки "Дніпро-350" не були зареєстровані за відповідачем. За таких установлених обставин справи, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, і цього не спростовано скаржником, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.12 у справі №5021/2337/2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства імені Кірова залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді А.Осетинський

В.Швець