Постанова № 24755755, 13.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5023/10011/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргистатутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2012у справігосподарського суду Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"достатутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця"про зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:ОСОБА_4 -дов. № 81-Ю від 13.12.2011; від відповідача:ОСОБА_5 -дов. №727 від 28.05.2012; ОСОБА_6 -дов. № 830 від 28.05.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.01.2012 господарського суду Харківської області (суддя: Смірнова О.В.) позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено. Стягнено зі статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (далі -СТГО "Південна залізниця") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" (далі -ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні") 364 693,69 грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою від 05.04.2012 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення від 26.01.2012 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідності до п.1 таблиці коефіцієнтів до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (далі - Збірник тарифів) при нарахуванні вартості перевезення вагонів у період з 01.05.2011 по 01.06.2011 відповідач мав застосувати коефіцієнт 0,44, замість 1,067.

Не погоджуючись з судовими рішеннями СТГО "Південна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 9, 16, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 315, 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що між СТГО "Південна залізниця" та ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" укладено договір № 5726 від 21.01.2010 про транспортно-експедиторське обслуговування та додаткову угоду до нього б/н від 20.04.2011. У відповідності до п.1.1. договору, предметом договору є надання залізницею за дорученням товариства послуг з транспортно-експедиторського обслуговування.

Крім того, між сторонами укладено договір № 0267/1 від 29.12.2010 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів (далі - договір № 0267/1).

Відповідно до п.п. 2.1.1. договору № 0267/1 залізниця зобов'язана у встановленому порядку здійснювати подачу рухомого складу загального парку для перевезення вантажів запланованих товариством як по основному, так і по додатковому плану, та забезпечити перевезення вантажів власними (орендованими власними) вагонами відповідно до затверджених місячних планів і замовлень на перевезення вантажів понад (поза) плану, погодженого залізницею.

За п.п.2.2.6. договору № 0267/1 товариство зобов'язано здійснювати своєчасне перерахування належних залізниці сум платежів за перевезення вантажів, охорону, додаткові збори та штрафи, пов'язані з процесом перевезень, плату за користування вагонами, за ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, з обліком відповідних коефіцієнтів; збору на оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, а також зборів за роботи і послуги, надані залізницею.

Положеннями п.3.5. договору № 0267/1 передбачено право сторін за вимогою товариства проводити звірку розрахунків за виконаними залізницею обсягів перевезень, що оформляються актом із Єдиним Технологічним центром по обробці перевізних документів Інформаційно-обчислюваного центру Південної залізниці з пред'явленням особових рахунків. Помилки в розрахунках, що випливають із первинних документів, а також помилки допущені Єдиним технологічним центром по обробці перевізних документів Інформаційно-обчислювального центру в переліках і особових рахунках, підлягають виправленню, а помилково списані кошти підлягають поверненню товариству у претензійному порядку, відповідно до вимог ст.131 Статуту залізниць України та Правил заявлення та розгляду претензій.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.05.2011 по 01.06.2011 відповідачем з особового рахунку позивача за надані послуги з перевезення списано суму в розмірі 500 262,73 грн., що на 364 693,69 грн. більше, ніж підлягало списанню. Так, причиною безпідставного списання зайвих коштів було застосовування коефіцієнту 1,067, а не коефіцієнту 0,44.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Міністерством транспорту та зв'язків України затверджено наказ від 26.03.2009 року №317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356.

Пунктом 2 зазначено наказу затверджені коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.

За наявними в матеріалах справи залізничних накладних господарськими судами встановлено, що вагони були спрямовані на адресу одержувача з-під вивантаження кам'яного вугілля, яке, виходячи з приписів п.1 таблиці коефіцієнтів до Збірника тарифів, відноситься до 1-го тарифного класу, в зв'язку з чим при нарахуванні вартості перевезення цих вагонів відповідач мав застосувати коефіцієнт 0,44.

Відповідно Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку України від 21.11.2000 року №644 залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.1 Правил розрахунків визначено, що розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Згідно пунктів 2.5, 2.6 Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Господарськими судами встановлено, що залізницею ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" був відкритий особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 7819087, з якого позивачем здійснювалася попередня оплата за перевезення вантажів.

З правового аналізу зазначених нормативно-правових актів господарські суди дійшли висновку, що особисті рахунки відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ, оскільки ані залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою, а кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі.

Цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці, а зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці. Повернути їх платнику можливо лише за умови помилкового перерахування платником, або - у разі закінчення дії відповідного договору, на підставі якого було здійснено відповідне перерахування.

А відтак господарські суди дійшли вірного висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача неправомірно списану суму в розмірі 364 693,69 грн.

В ході розгляду справи господарським судом, відповідач надав заяву про застосування скороченого строку позовної давності на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, статті 223 Господарського кодексу України та статті 136 Статуту залізниць України.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що встановлений статтею 315 Господарського кодексу України строк для звернення із позовом позивачем не пропущений, оскільки перебіг позовної давності почався 01.11.2011 з дня отримання відповіді на претензії № 2666 від 09.08.2011 та № 2667 від 09.08.2011 про повернення надмірно списаних коштів, а позивач, в свою чергу, звернувся з позовом до господарського суду Харківської області 01.12.2011.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.04.2012 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 5023/10011/11 залишити без змін.

Головуючий В.С.Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга