Ухвала суду № 24755205, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-13274/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської МДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-13274/11/2070

за позовом ТОВ "Торговий дім Сінтал'Д"

до Дергачівської МДПІ Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Сінтал'Д" до Дергачівської МДПІ Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішенняї задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області від 08.06.2011 року №0000212311/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Сінтал'Д" судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Не погоджуючись з постановою суду , в апеляційній скарзі Дергачівської МДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011року в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції , розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що в період з 26.04.11 року по 19.05.11 року фахівцями Дергачівської МДПІ Харківської області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Торговий дім Сінтал'Д" за період з 09.02.10 року по 31.12.10 року , за результатами якої складено акт від 26.05.11 року №497/23-104/3670008.

Перевіркою, крім іншого, встановлено порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 424060 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 424060 грн.;

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.11 року №0000212311/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 530075,0 грн., у т.ч. 424060,0 грн. - основний платіж та 106015,0 грн. -штраф.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПА Харківської області, ДПА України , за результатами адміністративного оскарження, залишено без змін податкове повідомлення -рішення від 08.06.11 року №0000212311/0.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з'явився висновок Акту перевірки про заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 424060,0 грн., яке мотивоване встановленим фактом заниження задекларованого приросту балансової вартості запасів за цей період в сумі 1 696 240,0 грн. за рахунок здійснення безтоварної операцій продажу цукру в мішках на адресу ТОВ "Майра". При цьому, безтоварність даної операції мотивована в акті перевірки нікчемністю всіх правочинів, здійснених ТОВ "Майра" в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року як на придбання, так і на продаж товару. Висновок про нікчемність всіх укладених ТОВ "Майра" правочинів зроблений на підставі акту невиїзної документальної перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 09.03.11 року №905/233/36817495 з урахуванням того, що ТОВ "Майра" сформовано статутний фонд в сумі всього 75 тис. грн., кредити не отримувались, що свідчить про відсутність власних обігових коштів для розрахунків з постачальниками за придбаний товар; у ТОВ "Майра" відсутні власні вантажні транспортні засоби, що свідчить про відсутність можливості перевозити як придбаний так і проданий товар власними силами.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем правомірно визначено у перевіряємому періоді податок на прибуток , ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не мала права самостійно в акті перевірки від 09.03.2011 року №905/233/36817495 визначати нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Майра", на підставі наведених норм ЦК України, тому порушень позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не вбачається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Отже, при вирішенні даного спору слід з'ясувати чи пов'язані отримані позивачем послуги з його господарською діяльністю та чи були спрямовані на удосконалення форми і методів господарювання, покращити ефективність роботи та були використанні підприємством у власній господарській діяльності відповідно до цілей, задля досягнення яких їх замовлено.

Відповідно до п. 5.9. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10.10.2010 року позивачем (Продавець) укладений договір купівлі-продажу №10/10-2010 цукру в мішках з ТОВ "Майра" (Покупець). За даним договором Продавець зобов'язаний на умовах самовивозу та стовідсоткової передплати продати Покупцю цукор в кількості та по ціні, визначеної в рахунках.

Згідно рахунку №29 від 14.10.2010 року запропоновано 100 тон цукру в 2000 мішках по ціні 6920 грн. за тону та 3 грн. за 1 мішок на загальну суму 698 тис.грн., включаючи ПДВ.

Згідно виписки банку від 14.10.2010 року вартість товару в сумі 698 тис.грн. отримана Продавцем.

Дана партія передана Покупцю по видатковим накладним від 15.10.2010 року №87 на 20 т. та від 16.10.2010 року №88 на 80т.

На партію 100 т виписана податкова накладна №60 від 14.10.2010 року.

На отримання 100 т цукру Покупцем виписана Довіреність №1-15/10 від 15.10.2010 року.

На перевезення виписані товарно-транспортні накладні від 15.10.10р. №87 на 20 т., від 16.10.10р. №88 на 20 т.,від 16.10.10р. №88/1 на 20 т.,від 16.10.10р. №88/2 на 22 т., від 16.10.10р. №88/3 на 18 т.

Згідно рахунку №36 від 18.10.2010 року запропоновано 60 тон цукру в 1200 мішках по ціні 7140 грн. за тону та 3 грн. за 1 мішок на загальну суму 432 тис.грн., включаючи ПДВ.

Згідно виписки банку від 18.10.2010 року вартість товару в сумі 432 тис.грн. отримана Продавцем.

Дана партія передана Покупцю по видатковій накладній від 19.10.2010 року №89 на 60 т.

На партію 60 т виписана податкова накладна №61 від 18.10.2010 року.

На отримання 200 т цукру Покупцем виписана Довіреність №1-18/10 від 18.10.2010 року.

На перевезення виписані товарно-транспортні накладні від 19.10.10р. №89 на 20 т., від 19.10.10р. №89/1 на 20 т., від 19.10.10р. №89/2 на 20 т.

Згідно рахунку №52 від 28.10.2010 року запропоновано 100 тон цукру в 2000 мішках по ціні 7090 грн. за тону та 3 грн. за 1 мішок на загальну суму 715 тис.грн., включаючи ПДВ.

Згідно виписки банку від 28.10.2010 року вартість товару в сумі 715 тис.грн. отримана Продавцем.

Дана партія передана Покупцю по видатковим накладним від 28.10.2010 року №112 на 50 т. та від 29.10.2010 року №113 на 50 т.

На партію 100 т виписана податкова накладна №71 від 28.10.2010 року.

На отримання 100т цукру використана Довіреність №1-18/10 від 18.10.2010року.

На перевезення виписані товарно-транспортні накладні від 28.10.10р. №112 на 20 т., від 28.10.10р. №112/1 на 20 т., від 28.10.10р. №112/2 на 10 т., від 29.10.10р. №113 на 20 т., від 29.10.10р. №113/1 на 20 т., від 29.10.10р. №113/2 на 10 т.

Згідно рахунку №56 від 29.10.2010 року запропоновано 100 тон цукру в 2000 мішках по ціні 7190 грн. за тону та 3 грн. за 1 мішок на загальну суму 725 тис.грн., включаючи ПДВ.

Згідно виписки банку від 29.10.2010 року вартість товару в сумі 725 тис.грн. отримана Продавцем.

Дана партія передана Покупцю по видатковим накладним від 01.11.2010 року №190 на 20 т., від 02.11.2010 року №191 на 30 т та від 04.11.2010 року №200 на 50 т

На партію 100 т виписана податкова накладна №75 від 29.10.2010 року.

На отримання 310т цукру Покупцем видана Довіреність №1-29/10 від 29.10.2010 року

На перевезення виписані товарно-транспортні накладні від 01.11.10р. №190 на 20 т., від 02.11.10р. №191 на 10 т., від 02.11.10р. №191/1 на 20 т., від 04.11.10р. №200/2 на 22 т.,від 04.11.10р. №201 на 20 т., від 04.11.10р. №201/2 на 8 т.

Згідно рахунку №59 від 01.11.2010 року запропоновано 100 тон цукру в 2000 мішках по ціні 7340 грн. за тону та 3 грн. за 1 мішок на загальну суму 740 тис.грн., включаючи ПДВ.

Згідно виписки банку від 01.11.2010 року вартість товару в сумі 740 тис.грн. отримана Продавцем.

Дана партія передана Покупцю по видатковим накладним від 04.11.2010року №201 на 60 т. та від 08.11.10 року №202 на 40 т

На партію 100т виписана податкова накладна №95 від 01.11.10р.

На отримання 100т цукру використана Довіреність №1-29/10 від 29.10.10р.

На перевезення виписані товарно-транспортні накладні від 04.11.10р. №200 на 20т., від 04.11.10р. №200/1 на 20т., від 04.11.10р. №201/1 на 20т.,від 08.11.10р. №202 на 20т., від 08.11.10р. №202/1 на 20т.

Згідно рахунку №73 від 09.11.10р. запропоновано 60 тон цукру в 1200 мішках по ціні 7190грн. за тону та 3 грн. за 1 мішок на загальну суму 435тис.грн., включаючи ПДВ.

Згідно виписки банку від 09.11.10р. вартість товару в сумі 435тис.грн. отримана Продавцем.

Дана партія передана Покупцю по видатковій накладній від 09.11.10р. №203 на 60 т.

На партію 60т виписана податкова накладна №116 від 09.11.10р.

На отримання 60т цукру використана Довіреність №1-29/10 від 29.10.10р.

На перевезення виписані товарно-транспортні накладні від 09.11.10р. №203 на 20т., від 09.11.10р. №203/1 на 20т., від 09.11.10р. №203/2 на 20т.

Таким чином, всі зобов'язання сторін по договору були виконані.

Відповідачем будь-яких зауважень до вивчених первинних документів не надано.

Реальність оформленої даними документами господарської операції перевірена господарським судом Харківської області, рішенням якого від 02.08.2011 року по справі №5023/5236/11 відмовлено в задоволенні позову ТОВ 2Торговий дім Сінтал'Д" до ТОВ "Майра" про визнання нікчемним правочину у вигляді договору поставки цукру від 10.10.2010 року №10/10-2010. Позов був мотивований доводами аналогічними тим, що зроблені податковою інспекцією в акті перевірки.

Оскільки рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2011 року має відмітку про набрання чинності, воно приймається судом в якості преюдиціального доказу реальності здійсненої операції продажу цукру позивачем на адресу ТОВ "Майра" на підставі ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, згідно товарно-транспортних накладних на виконання договору поставки цукру від 10.10.2010 року №10/10-2010 Перевізником виступало ТОВ "Архар", що спростовує мотивацію відповідача про неможливість реального виконання договору з боку ТОВ "Майра" з причини відсутності власного транспорту. Доказів того, що ТОВ "Майра" не могло бути укладено договору з перевізником ТОВ "Архар", або доказів недійсності договору перевезення з інших причин відповідачем в суд не надано.

Підтверджують позицію позивача щодо існуючої практики ділового обороту торгівлі цукром в Україні здійснення поставок тільки у разі отримання стовідсоткової передплати визначені первинними документами факти передування отримання передплати здійсненню поставки. Відповідачем не надано доказів неможливості аналогічним чином у ТОВ "Майра" спочатку отримувати переплату у своїх покупців цукру, потім перераховувати ці суми в якості передплати своїм постачальникам.

За таких обставин, довід відповідача про неможливість у ТОВ "Майра" здійснення операцій придбання великих партій товару з причини відсутності власних обігових коштів також не знайшов свого підтвердження.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Майра"правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Майра"не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області від 08.06.2011 року №0000212311/0 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-13274/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.