Ухвала суду № 24755132, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/2400/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі № 2а-1870/2400/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафіт"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними висновків акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафіт»(далі по тексту позивач, ТОВ «Сафіт») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми) в якому просив суд:

- визнати протиправними висновки акту перевірки від 28.03.2011р. №2060/235/34744059/22 Державної податкової інспекції в м.Суми (далі відповідач, ДПІ в м.Суми) щодо зменшення валового доходу на загальну суму 1931790,00 грн., зменшення валових витрат в сумі 1931790,00 грн., встановлення завищення податкового кредиту в сумі 482025,00 грн., встановлення завищення податкових зобов'язань в сумі 482025,00грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011р. №0000312305/0/30010 на суму 211914,00 грн. за основним платежем і 52978,00грн. за штрафними фінансовими санкціями (за платежем: податок на прибуток);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011р. №0000322305/0/30005 на суму 169531,00 грн. за основним платежем і 42383,00грн. за штрафними фінансовими санкціями (за платежем: податок на додану вартість).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафіт" до Державної податкової інспекції в м. Суми в частині визнання протиправними висновків акту перевірки від 28.03.2011 р. №2060/235/34744059/22.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафіт" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправними висновків акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 14.04.2011 р. №0000312305/0/30010.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 14.04.2011 р. №0000322305/0/30005.

В іншій частині позовних вимог провадження закрито.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість прийнятого судового рішення, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень та наказів ДПІ в м.Суми було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сафіт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки було складено Акт № 2060/235/34744059/22 від 28.03.2011р.

З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в м.Суми було прийняте податкове повідомлення-рішення:

- від 14.04.11р №0000322305/0/30005 по податку на додану вартість в сумі 211914,00 грн. (основний платіж - 169531,00 грн., застосована фінансова санкція - 42383,00 грн.),

- податкове повідомлення-рішення від 14.04.11р №00000142305/0/16949. по податку на прибуток в сумі 264892,00 грн. (основний платіж - 211914,00 грн., застосована фінансова санкція - 52978,00 грн.),

- зменшено валовий дохід в сумі 1931790 грн.,

- зменшено валові витрати в сумі 1931790 грн.,

- виявлено завищення податкового кредиту в сумі 482025 грн., та завищення податкового зобов'язання в сумі 482025 грн.

В порушення позивачем п.1.32, ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в зв'язку з чим підприємство неправомірно, на думку відповідача, завищило валові витрати покладено висновок відповідача про те, що TOB "Сафіт" здійснювало операції через контрагентів ТОВ "ІК Ремист", ЗАТ "Нова лінія", ТОВ "Епіцентр К" з метою штучного формування валових витрат.

Також, ДПІ в м.Суми за наслідками перевірки дійшла висновку, що TOB "Сафіт" до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товарів (робіт, послуг)) від TOB «ІК Ремист», ТОВ «Нова лінія", TOB "Екопіцент К", TOB «Загіп», які фактично послуг не здійснювали, податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, було виписано з порушенням норм пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168 «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями. Факт відсутності робіт, послуг, унеможливлює подальше використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, що перевіряється. Відповідно, перевіряючи дійшли висновку, що на момент перевірки, суми податку на додану вартість залишаються не підтвердженими податковими накладними.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000322305/0/30005 від14.04.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за основним платежем 169531 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 42383 грн.

Також, за порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п.5.39 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312305/0/30010 від 14.04.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за основним платежем 211914 та за штрафними (фінансовими) санкціями 52978 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій та як наслідок неправомірне завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарським операціям з контрагентами ТОВ "ІК Ремист", ЗАТ "Нова лінія", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Загіп" в зв'язку з не підтвердженням позивачем документально віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та понесених витрат по господарським операціям, проведеним по договорам, укладеним з вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Колегія суддів також зазначає, що обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту є наявність податкових накладних, які є підставою для нарахування податкового кредиту, однак не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права-придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що позивачем документально доведено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрати понесені за господарськими операціями з контрагентами ТОВ "ІК Ремист", ЗАТ "Нова лінія", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Загіп", з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008 року між ТОВ "Сафіт" (Замовник) та ТОВ "ІК "РЕМИСТ" було укладено договір № б/н, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг, на проведення робіт з маркування та пакування товару на території складських приміщень замовника.

Згідно п. 4.1 договору за послуги надані виконавцем замовник сплачує платіж згідно акта виконаних робіт.

Крім того, 01.01.2010 року між ТОВ "Сафіт" (Замовник) та ТОВ "ІК "РЕМИСТ" було укладено договір №010110, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг, на проведення робіт з маркування та пакування товару на території складських приміщень замовника.

Згідно п. 4.1 договору за послуги надані виконавцем замовник сплачує платіж згідно акта виконаних робіт.

Виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з додатками номенклатури майна, щодо якого виконавцем було виконано послуги по маркуванню, специфікаціями до вказаних вище договорів, податковими накладними.

Також, як вбачається з матеріалів справи 01.04.2010р. між ТОВ "Сафіт" (Замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) було укладено Договір №992/70/10 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки), відповідно до п. 1.1. якого з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються замовником за договорами поставки між замовником та виконавцем, виконавець надає замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги щодо просування товару (торгової марки).

Надання послуг за цим договором підтверджується актом прийому-передачі послуг, про що зазначено у п. 1.6 договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено що розмір оплати за послуги по просуванню товару (торгової марки) залежить від суми реалізованого товару, поставленого за Договором поставки №991/70/10 від 01.04.2010р., укладеного між ТОВ «Сафіт»(Постачальник) та ТОВ «Епіцентр К» (Покупець).

Фактичне виконання сторонами умов спірного договору про надання послуг по організації просування товару (торгової марки) підтверджується актами виконаних робіт, планограмами, фотознімками, порівнянням залишків, цін та торгових націнок в мережі гіпермаркетів, банківськими виписками.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сафіт" (Замовник) та ЗАТ "Нова Лінія" було укладено договори від 19.01.2007 р. № 2128 та від 21.01.2010 р. № 2128 про надання інформаційно-консультативних послуг, відповідно до п. 1.1 яких виконавець згідно замовлення замовника зобов'язується надавати інформаційно-консультативні послуги стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються замовником через торговельну мережу.

Згідно з розділами 4 вказаних договорів, за надання послуг замовник повинен сплатити на користь виконавця грошову суму від загальної вартості товарів, поставлених замовником.

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, звітами щодо зміни попиту на товар ТОВ "САФІТ" в торгівельній мережі ТОВ "Нова Лінія", переліком обсягу продажу товару в розрізі супермаркетів ТОВ "Нова лінія", фотознімками, таблицею сумарних продажів по позиціях, банківськими виписками.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Сафіт" та ТОВ "ЗАГІП" 25.02.1010р. було укладено договір зберігання №25/02-1, згідно якого Поклажодавець (позивач) передає, а Зберігач (ТОВ «Загіп») приймає на відповідальне зберігання ТМЦ, перелік та вартість яких зазначена у видаткових накладних.

Згідно до п.5 даного Договору оплата за зберігання майна проводиться Поклажодавцем щомісячно шляхом перерахування узгодженої суми згідно розрахунку в Актах виконаних робіт.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), довіреністю від 25.02.2010р. №158, яка свідчить про прийняття ТОВ «ЗАГІП» матеріальних цінностей.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вище перелічених договорів.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутність у актах виконаних робіт інформації про конкретні послуги надані замовником, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки фактичне виконання контрагентами позивача зобов'язань за спірними договорами підтверджено матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати наданих послуг правомірно віднесені останнім до валових витрат та до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи те, що позивачем документально підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрат, сплачених на підставі укладених з ТОВ "ІК Ремист", ЗАТ "Нова лінія", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Загіп" договорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі № 2а-1870/2400/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2012 р.