Ухвала суду № 2475280, 19.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19.02.2008№К-21708/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.,  ГолубєваГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представника відповідача МартиноваК.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від27.04.2006 посправі№28/536

за позовом    Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольта Капітал»

до                               Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва (далі–ДПІ): від06.08.2003 №1603/23-6 та від10.10.2003 №1603/23-6.

Постановою Господарського суду м.Києва від01.03.2006 посправі№28/536 - в позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції мотивував свою постанову доведеністю порушень позивача, так як останнім не включено до складу валових доходів суму отриманої вигоди за результатами виконання договорів комісії на купівлю-продаж цінних паперів, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від27.04.2006 посправі№28/536 - постанову Господарського суду м.Києва від01.03.2006 скасовано, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від06.08.2003 №1603/23-6 та від10.10.2003 №1603/23-6.

При цьому судом встановлено, що за наслідками проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПТОВ«Ольта Капітал» за період з 01.04.2000 по 31.03.2003 складено Акт від04.08.2006 №1168/23-6/0301/25637750, в якому зазначено про те, що позивач уІІІкварталі2000року та у IIкварталі 2002року здійснював брокерську (комісійну) діяльність з цінними паперами, тобто операції з купівлі та продажу цінних паперів за рахунок та на користь клієнта (комісіонера). При здійсненні вказаних операцій за рахунок клієнта позивач отримував брокерську (комісійну) винагороду, яка підлягає оподаткування за загальними правилами. Однак в порушення пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» позивачем не включено до складу валових доходів суму отриманої вигоди за результатами виконання договорів комісії на купівлю-продаж цінних паперів, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за IIIкварталі 2000року на суму 74200грн. та за IIкварталі 2002року 76000грн.

На підставі даного Акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від06.08.2003 №1603/23-6, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 300400грн. (ут.ч.150200грн. основного платежу та 150200грн. штрафних (фінансових санкцій)) згідно пп."б" пп.4.2.2. п.4.2. ст.4, пп.17.1.3 п.17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податкове повідомлення-рішення від10.10.2003 №1603/23-6 винесено також з тих же підстав на таку ж суму.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції не погодився, пославшись на Висновок судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі №28/536 від28.12.2005№10613, де зазначено, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки документально і нормативно не підтверджуються. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в Акті перевірки вказано про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на підставі операцій, зафіксованих первинними документами, яких на підприємстві взагалі не існує. Тобто судом апеляційної інстанції встановлено, що договори комісії, а також біржові контракти, зазначені в Акті перевірки підприємством не укладалось,) а тому зроблено висновок про те, що ДПІ без підтвердження зазначеними первинними документами неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином суд апеляційної інстанції з огляду на Акт перевірки та опис залучених до перевірки документів, встановив невідповідність назв, реквізитів, дат здійснених позивачем угод, а також відсутність конкретних посилань на зроблені перевіряючими розрахунки отриманої позивачем вигоди за такими угодами та зазначив про відсутність міркувань та доказів, із яких виходив відповідач при визначенні сум доходу за здійсненими операціями.

Відповідно до встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено ті обставини, на які він посилається у Акті перевірки від04.08.2006 №1168/23-6/0301/25637750 і на цій підстав задовольнив позов.

Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від27.04.2006 посправі №28/536 відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника в Акті перевірки №1168/23-6/0301/25637750 від04.08.2003 законно зазначено, що ТОВ«Ольта Капітал» здійснювало комісійну діяльність з цінними паперами. На підтвердження зазначеного скаржник посилається на той факт, що вказані договори були знищені підприємством відповідно до акту про виділення до знищення справ, що не підлягають зберіганню від31.03.2003 з грубим порушенням встановленого порядку, а саме без дотримання встановленого терміну зберігання (ст.345 "Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів", затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від20.07.1998 №41 (зі змінами та доповненнями)). А сам висновок експерта №10613 від28.12.2005 складено з порушенням ст.81, ст.82 КАС України, так як аналіз правовідносин та викладення обґрунтування в висновку здійснено без посилань на відповідні документи, без відповідного аналізу документів господарської діяльності підприємства.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив і просив залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, оскільки висновки відповідача базуються лише на власних припущеннях і не підтверджені допустимими доказами. В судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином за адресою, вказаною в запереченні.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.1 ст.11 Закону України від04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» - органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків.

Відповідно до Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від16.09.2002 №429, акти документальних перевірок поділені на планові, позапланові, зустрічні та камеральні, визначено процедуру проведення перевірки та вимоги до акту перевірки. Згідно з названим порядком акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у результаті перевірки фактів порушень податкового та валютного законодавства і пов'язаних з ними суттєвих обставин, необхідних для прийняття правильного рішення за результатами перевірки, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні статті і пункти законодавчих та інших нормативних актів, що порушені платником податків; спосіб його вчинення, період (місяць) фінансово-господарської діяльності платника податків, до якого дане порушення відноситься; зазначити первинний документ податкового та бухгалтерського обліку, бухгалтерські проводки відображення відповідних операцій у регістрах податкового та бухгалтерського обліку та інші докази, що вірогідно підтверджують наявність факту порушення. Відповідно до п. 2 розділу II Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції свого рішення Висновком судово-бухгалтерської експертизи від28.12.2005№10613 по господарській справі№28/536, де зазначено, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки документально і нормативно не підтверджуються. Тобто необхідно врахувати, що нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток ДПІ було проведено на підставі операцій, зафіксованих первинними документами, яких на підприємстві взагалі не існує.

З огляду на Акт перевірки та опис залучених до перевірки документів, судом апеляційної інстанції було достовірно встановлено невідповідність назв, реквізитів, дат здійснених позивачем угод, а також відсутні конкретні посилання на зроблені перевіряючими розрахунки отриманої позивачем вигоди за такими угодами, не зазначено з яких міркувань та доказів відповідач виходив при визначенні сум доходу за здійсненими операціями.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судом апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки викладені судом апеляційної інстанції обставини спростовують висновки Акту перевірки щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток. А тому необхідно погодитись з тим, що відповідачем не доведено ті обставини, на які він посилається у Акті перевірки від04.08.2006 №1168/23-6/0301/25637750 і необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки у висновку судово-бухгалтерської експертизи від28.12.2005 №10613 зазначено про відповідність податкового обліку операцій, що здійснювались позивачем на підставі договорів, перелік яких наведено у додатку1 до висновку, приписам п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», документально і нормативно підтверджується.

Тобто враховуючи ту обставину, що при проведенні перевірки позивача досліджувались неіснуючі документи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від06.08.2003 №1603/23-6 та від10.10.2003 №1603/23-6, прийняті на підставі Акту перевірки від04.08.2006 №1168/23-6/0301/25637750, правомірно визнані недійсними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини, відповідно постанова Київського апеляційного господарського суду від27.04.2006 посправі№28/536 скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від27.04.2006 посправі №28/536 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров