Ухвала суду № 24749563, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/784/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Гуцала М.І. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. по справі № 2а-1670/784/12

за позовом Приватного підприємства "Геологія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Геологія" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач) третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" , в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.01.2012 року № 17/120000141600.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.01.2012 року № 17/120000141600.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Геологія" (ідентифікаційний код 31160669) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 26.10.2000 року та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення).

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність у сфері геології та геологорозвідування, улаштування основ та буріння свердловин і шурфів.

У період з 20.12.2011 року по 26.12.2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП "Геологія" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2011 року № 103/15-321/31160669, у якому відображено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 5 110 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 00000916008, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 7 665 грн., у т.ч. 5 110 грн. -за основним платежем, 2 555 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПП "Геологія" подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення на акт про результати документальної позапланової перевірки, у зв'язку із чим відповідачем відкликано податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 00000916008.

За результатами розгляду заперечення позивача Кременчуцька ОДПІ дійшла до висновку, що ПП "Геологія" завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ в розмірі 5 110 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 5 110 грн.

27.01.2012 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове-повідомлення-рішення № 17/120000141600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 7 665 грн., у т.ч. 5 110 грн. - за основним платежем, 2 555 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2011 року між ПП "Геологія" та ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" укладено договір поставки № 19-04-11, за умовами якого, Постачальник (ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження") зобов'язується передати у власність Покупця буровий інструмент; різні види запасних частин і витратних матеріалів до бурових установок, промислового обладнання; паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин, масла), згідно видаткових накладних на кожну партію Товару, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Ціна, асортимент та кількість товару узгоджується Сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Товар по даному договору передається на умовах поставки - склад Постачальника, що знаходиться в м. Кременчуці.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" виписано ПП "Геологія" податкову накладну від 29.04.2011 року № 420 на загальну суму 30 660 грн., в т.ч. ПДВ - 5 110 грн., накладну від 29.04.2011 року № 336, рахунок-фактуру від 29.04.2011 року № 341 на загальну суму 30 660 грн., в т.ч. ПДВ - 5 110 грн.

Згідно видаткової накладної позивач придбав коронки бурові БС 20, ф59мм. - 20 шт. та ф76мм. - 8 шт., долото д 112 мм КЦВ - 1 шт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі податкової накладної від 29.04.2011 року № 420 включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року суму ПДВ - 5 110 грн.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року ПП "Геологія" вбачається, що у розділі отриманих податкових накладних значиться податкова накладна, виписана позивачу ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" у квітні 2011 року, сума ПДВ по якій включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року.

На підтвердження розрахунку по вказаному договору позивачем надано копію банківської виписки за 23.05.2011 року, згідно якої ПП "Геологія" здійснено оплату за придбаний у ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" товар в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування придбаного у ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" товару здійснювалось власним транспортом ПП "Геологія" (реєстраційний номер 10569СН) зі складу Постачальника та доставлено за адресою: вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії ІХС №302873, товарно-транспортною накладною від 29.04.2011 року серії 01 ААЖ № 566500 та подорожнім листом вантажного автомобіля від 29.04.2011 року № 0037689, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому позивач використав придбаний у ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" товар у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання буріння експлуатаційно-розвідувальних скважин в кар'єрі Дніпровського РУ ВАТ "Полтавський ГОК", що підтверджується актом прийому виконаних робіт за квітень 2011 року № 5, актом списання ТМЦ від 30.04.2011 року № 5, копії яких містяться у матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача у акті перевірки на те, що податкова накладна від 29.04.2011 року № 420 заповнена всупереч вимогам статті 201 Податкового кодексу України, а саме: місцезнаходження ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" зазначено вул. Леніна, 23, кв. 38, м. Кременчук, Полтавська область, що не відповідає дійсності, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо внесення інформації про відсутність ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" за адресою: вул. Леніна, 23, кв. 38, м. Кременчук, Полтавська область, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.06.2011 року.

При цьому, податкова накладна № 420 виписана позивачу ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" 29.04.2011 року.

Отже, на момент укладення договору та складення податкової накладної ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, наявність недоліків у податковій накладній не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки в силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є саме не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" здійснено 07.06.2011 року, тобто після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження".

Отже, оскільки ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2011 року суму ПДВ 5 110 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" є правомірним.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПП "Геологія" та ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження", суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. по справі № 2а-1670/784/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Гуцал М.І. Пянова Я.В.