Ухвала суду № 24749414, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-14704/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Гуцала М.І. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

за участю предствавника позивача Шахова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-14704/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ ПКФ "Данеко Декор"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ ПКФ "Данеко Декор" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №0000180070 від 27.05.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №0000180070 від 27.05.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ ПКФ "Данко Декор" (код за ЄДРПОУ 36875101) з питань правових відносин з ПП "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101) за періоди квітень, травень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №557/07-010/36815168 від 10.05.2011 року.

В результаті проведеної перевірки податковим органом були встановлені порушення: п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, ст.215, ч.1 статті 216, ст.228 Цивільного кодексу України. Також встановлено завищення ТОВ ПКФ "Данко Декор" податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 100561,00 грн., травень 2010 року на суму 6106,00 грн.

На підставі встановлених порушень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення №0000180070 від 27.05.2011 року, про збільшення ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" грошового зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 133333,75 грн. (в т.ч. за основним платежем на суму 106667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26666,75 грн.).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 56 Податкового кодексу України, та не погодившись з винесеним рішенням, звернувся до органів державної податкової служби зі скаргами про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням ДПА у Харківській області №3093/10/25-103 від 15.07.2011 року та ДПС України №2533/6/10-2115 від 28.09.2011 року, скарги платника податків залишено без задоволення, а винесене податкове повідомлення-рішення №0000180070 від 27.05.2011р. - без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" (Покупець) та ПП "Сканто" (Постачальник) укладено договір поставки №25/02-1 від 25.02.2010 року, про те, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець (ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор") зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах цього договору.

Згідно пунктів 1.2 та 2.1 укладеного договору сторонами погоджено найменування товару: виробничі матеріали для нанесення декоративного зображення на скляну поверхню, загальна сума поставки у розмірі 700000 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 3.2 договору поставки №25/02-1 від 25.02.2010р. Постачальник зобов'язаний за свій рахунок доставити товар на склад Покупця до закінчення строку договору.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Сканто" здійснено на користь ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" поставку виробничих матеріалів згідно наступних видаткових накладних: №6104 від 02.03.2010 року, №6205 від 03.03.2010 року, №6307 від 04.03.2010 року, №6406 від 05.03.2010 року, №6809 від 09.03.2010 року, №6906 від 10.03.2010 року, №6905 від 10.03.2010 року, №7005 від 11.03.2010 року, №7106 від 12.03.2010 року, №7410 від 15.03.2010 року, №8104 від 22.03.2010 року, №8404 від 25.03.2010 року, на загальна суму 100560,67 грн.

За фактом проведеної поставки ПП "Сканто" виписано ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" наступні податкові накладні, а саме:

- №6104 від 02.03.2010 року, номенклатура товару - склоподібна емаль біла, червона, в кількості 50000 г., на суму без ПДВ 14000 грн. (сума ПДВ 2800 грн.);

- №6205 від 03.03.2010 року, номенклатура товару - склоподібна емаль чорна в кількості - 30 000 г., емаль мат.64-64 в кількості - 10 000 г., на суму без ПДВ 11600 грн. (сума ПДВ 2320 грн.);

- №6307 від 04.03.2010 року, номенклатура товару - склоподібна емаль блакитна, жовта, фіолетова, та під вікно, в кількості - 55 000 г., на суму без ПДВ 36000 грн. (сума ПДВ 7200 грн.);

- №6406 від 05.03.2010 року, номенклатура товару - склоподібна емаль коричнева, в кількості 49000 г., на суму без ПДВ 12740 грн. (сума ПДВ 2548 грн.);

- №6809 від 09.03.2010 року, номенклатура товару - склоподібна емаль V коричнева в кількості 22000 г., склоподібна емаль золотистий металик (0492) в кількості 18500 г., на суму без ПДВ 13365 грн. (сума ПДВ 2673 грн.);

- №6906 від 10.03.2010 року, номенклатура товару - ТРС4 10% керамічний барвник для скла, в кількості 5000 г., на суму без ПДВ 150 000 грн. (сума ПДВ 30 000 грн.);

- №6905 від 10.03.2010 року, номенклатура товару - склоподібна емаль золотистий металик (МХ44.62) в кількості 71000 г., на суму без ПДВ 30530,00 грн. (сума ПДВ 6106,00 грн.);

- №7005 від 11.03.2010 року, номенклатура товару - пробка резинова, в кількості 1000 шт., на суму без ПДВ 50000 грн. (сума ПДВ 10000 грн.);

- №7106 від 12.03.2010 року, номенклатура товару - пробка резинова, в кількості 700 шт., на суму без ПДВ 35000 грн. (сума ПДВ 7000 грн.);

- №7410 від 15.03.2010 року, номенклатура товару - пробка резинова, в кількості 910 шт., на суму без ПДВ 45500 грн. (сума ПДВ 9100 грн.);

- №8104 від 22.03.2010 року, номенклатура товару - GВР керамічний краситель для скла, в кількості 2500 г., ТРG 10%, керамічний краситель для скла, в кількості 1500 г., на суму без ПДВ 117500 грн. (сума ПДВ 23500 грн.);

- №8404 від 25.03.2010 року, номенклатура товару - рамки 290*410 дерев'яні, в кількості 28 шт., рамки 350*285 металеві, в кількості 10 шт., рамки 450*280 металеві, в кількості 35 шт., на суму без ПДВ 17098,33 грн. (сума ПДВ 3419,67 грн.);

Як вбачається із відомостей, викладених в акті перевірки, до перевірки платником були надані платіжні доручення, що підтверджують перерахування грошових коштів ПП "Сканто" за отриманий товар, а саме: №26 від 30.03.2010 року на суму 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.), №29 від 31.03.2010 року на суму 340000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 56666,67 грн.), загальна суму сплаченого ПДВ ПП "Сканто" складає 106666,67 грн.

Відповідно до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор", отримані від ПП "Сканто" податкові накладні були включені до складу податкового кредиту у квітні 2010 року на суму ПДВ у розмірі 100530,67 грн., у травні 2010 року на суму ПДВ у розмірі 6106,00 грн.

Фактичне отримання ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" від ПП "Сканто" виробничих матеріалів за договором поставки №25/02-1 від 25.02.2010 року підтверджується, накладними оприбуткування на склад №6104 від 02.03.2010р., №6205 від 03.03.2010р., №6307 від 04.03.2010 року, №6406 від 05.03.2010 року, №6809 від 22.03.2010 року, №8404 від 25.03.2010 року.

Колегія суддів зауважує, що згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області АА №316863 від 10.06.2010р., основними видами діяльності ТОВ ПКФ "Данко Декор" за КВЕД є: (22.22.0) інша поліграфічна діяльність, (26.15.0) виробництво та оброблення інших скляних виробів, (26.13.0) виробництво ємностей зі скла.

З матеріалів справи вбачається, що придбані у ПП "Сканто" у березні 2010 року виробничі матеріали (пробки резинові та керамічні барвники) були використані ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" в процесі виробництва та надання послуг декорування, що підтверджується копіями накладних на внутрішнє переміщення, копіями подорожніх листів вантажного автомобіля та копіями попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції.

Оскільки причиною виникнення спору стали висновки ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова про неправомірність декларування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, то у спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин), враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів враховує, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

У відповідності до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що на час укладення договору та проведення господарських операцій з Приватним підприємством "Сканто", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані Приватним підприємством "Сканто" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Із наданих позивачем документів (договір поставки, видаткові та податкові накладні) вбачається, що господарські операції між ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" та ПП "Сканто" мали реальний характер, у зв'язку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні податкового кредиту підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від ПП "Сканто".

Щодо посилання податкового органу на порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з Приватним підприємством "Сканто", суд зазначає наступне.

У відповідності до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в основу висновків відповідача про порушення ТОВ "ТОВ ПКФ "Данко Декор" вимог податкового законодавства покладено виключно висновки акту Харківської ОДПІ №385/234/36875101 від 17.03.2011р., складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101).

Колегія суддів враховує, що даний акт перевірки Харківської ОДПІ містить висновки щодо: неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій ПП "Сканто" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Сканто" з постачальниками та покупцями.

Зазначені висновки зроблені податковим органом лише на підставі даних облікової справи ПП "Сканто", відомостей інформаційних систем податкового органу та поданої платником податкової звітності, а отже конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки податковим органом не досліджувались.

Однак, відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Норми чинного законодавства не дозволяють зробити висновок, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, або ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є свідченнями нікчемності укладених з ним угод.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Колегія суддів враховує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р., яка частково залишена в силі постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі №2а-2951/11/2070, адміністративний позов Приватного підприємства "Сканто" до Харківської ОДПІ про визнання протиправними дій - задоволено частково.

Вказаними судовими рішеннями визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101) за наслідками якої було складено акт №385/234/36875101 від 17 березня 2011 року.

У відповідності до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи той факт, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101), тому викладені в акті перевірки №385/234/36875101 від 17 березня 2011 року обставини щодо господарської діяльності Приватного підприємства "Сканто" не мають правового значення для розгляду даної справи.

Крім того, викладені ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в акті перевірки №557/07-010/36815168 від 10.05.2011 року обставини не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, та не містять посилання на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з Приватним підприємством "Сканто", податковим органом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-14704/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Гуцал М.І. П'янова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2012 р.