Постанова № 24748910, 15.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 2а-1870/4798/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову від 15.11.2011р. по справі № 2а-1870/4798/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиторгресурс"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21.02.2011 року №0000172312/0/12851, яким позивачу донараховано 785143грн. податку на прибуток, в т.ч. за основним платежем - 628114 грн. та штрафні санкції - 157029 грн., №0000182312/0/12850, яким донараховано 611949 грн. податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 489559 грн. та штрафні санкції - 122390 грн., №0000192312/0/12852 від 21.02.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3062 грн.

В обґрунтування заявлених вимог стверджував про реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Укрспецтехпоставка», ДП «Агроцентр Єврохім - Україна», ТОВ «Брокер-класік»та СПД-ФО ОСОБА_1, посилаючись на повноту їх відображення в бухгалтерському обліку на підставі належним чином складених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність формування позивачем у 2010 році валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрспецтехпоставка», ДП «Агроцентр Єврохім - Україна» та ТОВ «Брокер-класік», транспортно-експедиційних послуг від СПД-ФО ОСОБА_1, зважаючи відсутність у таких контрагентів умов, необхідних для здійснення такої господарської діяльності власними силами. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, стверджуючи про фактичне здійснення господарських операцій, придбані за якими товари та послуги були використані ним у власній господарській діяльності. Просить відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги, залишивши прийняте судове рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування прийнятого судового рішення щодо задоволення частини позовних вимог, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної Державною податковою інспекцією в м. Суми планової виїзної перевірки ТОВ «Сумиторгресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.2009 року по 30.09.2010 року був складений акт № 342/2312/36898003/8 від 31.01.2011 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що зумовило заниження податку на прибуток на загальну суму 628114 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що зумовило заниження податку на додану вартість на загальну суму 489559 грн. При цьому податковий орган виходив з того, що на його думку господарські операції між ТОВ «Сумиторгресурс» та ТОВ «Укрспецтехпоставка», ДП «Агроцентр Єврохім - Україна» та ТОВ «Брокер-класік» мали безтоварний характер, оскільки відсутні товарно-транспортні документи на підтвердження поставки товару, а витрати на транспортно-експедиційні послуги, отримані від СПД-ФО ОСОБА_1, не можуть бути прийняті до уваги як оплата фактично здійсненого транспортування товару, через відсутність у останньої ліцензії на вантажні перевезення.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, податковим органом 21.02.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000172312/0/12851, яким позивачу донараховано 785143грн. податку на прибуток, в т.ч. за основним платежем - 628114грн. та штрафні санкції - 157029грн., №0000182312/0/12850, яким донараховано 611949 грн. податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 489559 грн. та штрафні санкції - 122390 грн., №0000192312/0/12852 від 21.02.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3062 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідач встановив для позивача додаткові, порівняно з Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» обмеження, всупереч наявним у нього повноваженням та вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України. За висновками суду, достатніх доказів того, що фактично господарські операції з ДП «Агроцентр Єврохім - Україна» та СПД-ФО ОСОБА_1 позивачем не проводились, відповідачем не подано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення такої частини позовних вимог, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Формування позивачем валових витрат за податком на прибуток на час існування спірних правовідносин було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п. 5.1 ст. 5 якого валовими витратами виробництва та обігу визначено суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Такими документами, згідно вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, фіксує факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Правила формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на час спірних правовідносин були встановлені нормами Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 якого передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Таким чином, основною умовою правомірності формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту є фактична наявність придбаного товару (робіт, послуг) за реально здійсненими господарськими операціями, а не наявність лише належним чином оформлених документів первинного податкового та бухгалтерського обліку. Саме про це зазначає у своїй апеляції податковий орган, стверджуючи про безтоварність спірних господарських операцій позивача.

В свою чергу позивач, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо придбання у ДП «Агроцентр Єврохім - Україна» мінеральних добрив на загальну суму 2820606 грн., у СПД-ФО ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 49350 грн., видаткові накладні на придбання товару, податкові накладні, копії платіжних доручень щодо повного безготівкового розрахунку з контрагентами, копії листів-замовлень на відвантаження товару, квитанції в прийомі вантажу, залізничні накладні з вказівкою місця поставки, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт.

На підтвердження використання отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності позивачем надано документи первинного бухгалтерського та податкового обліку щодо його подальшої реалізації (що не заперечується податковим органом): договори, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, залізничні накладні, товарно-транспортні накладні.

Будь-яких зауважень до змісту та форми наданих позивачем документів первинного бухгалтерського та податкового обліку податковим органом не заявлено. Сумнівів у правоздатності і дієздатності осіб, які є сторонами спірних правочинів, їх правового статусу як платників ПДВ на час вчинення господарських операцій, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином у суду теж не виникає.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, а постачання таких речей не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій саме для позивача. Посилання податкового органу на відсутність у СПД-ФО ОСОБА_1 ліцензії на вантажні перевезення, що нібито свідчить про неможливість їх реального здійснення, є необґрунтованими, з огляду на приписи ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 25 якої передбачено ліцензування лише перевезення небезпечних вантажів. Крім того, наявність чи відсутність такої ліцензії у контрагента не може однозначно свідчити про відсутність самого факту надання транспортних послуг, зокрема за допомогою сторонніх осіб, що наймалися СПД-ФО ОСОБА_1 в кожному окремому випадку транспортування товару.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність трудових ресурсів у контрагента та незнаходження його за юридичною адресою у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування покупцем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту та валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які складені на підставі реально здійснених позивачем спірних господарських операцій з ДП «Агроцентр Єврохім - Україна» та СПД-ФО ОСОБА_1

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції в цій частині позовних вимог ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові щодо реальності спірних господарських операцій з ДП «Агроцентр Єврохім - Україна» та СПД-ФО ОСОБА_1, у зв'язку з чим підстав для її скасування в цій частині позовних вимог не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Укрспецтехпоставка» товару на загальну суму 45764 грн. та у ТОВ «Брокер-класік» товару на загальну суму 89357,04 грн.

Позивач на підтвердження отримання від ТОВ «Укрспецтехпоставка» (яке розташоване у м. Сімферополі) дизельного палива у кількості 4910 л. по ціні 4,92 грн. за податковою накладною № 437 від 01.03.2010 року та кругу металевого за податковими накладними від 03.03.2010 року на суму 11275,41 грн. та від 24.03.2010 року на суму 5500,20 грн., від ТОВ «Брокер-класік» (як зазначено у накладних знаходиться у Харківському районі Харківської області) кругу металевого за податковими накладними від 29.07.2010 року на суму 71402,04 грн., від 07.07.2010 року на суму 6600 грн. надав до суду лише видаткові та податкові накладні, а також платіжні доручення з відміткою банківської установи про переказ коштів.

Колегія суддів зауважує, що зазначені накладні є водночас звітними податковими і розрахунковими документами, які, при умові їх належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, та формування валових витрат. Проте, надані позивачем докази не є вичерпними, оскільки предметом доказування у цій справі не є обставини наявності чи відсутності належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, а обставини фактичного придбання товарів саме за цими податковими та видатковими накладними.

Відповідно до пункту 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Мінтранспорту України від 14.10.1997 року та зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128/2568, пункту 8 Правил продажу непродовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 27.05.1996 року № 294 та наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", належним підтверджуючим документом, який би засвідчував факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за здійсненими позивачем господарськими операціями є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Разом з тим, незважаючи на вимогу суду та заперечення з цього приводу відповідача, позивачем не було надано відповідних товарно-транспортних накладних чи дорожних листів вантажного автомобіля на перевезення товару від ТОВ «Укрспецтехпоставка» та ТОВ «Брокер-класік».

З огляду на наявну інформацію про відсутність у таких контрагентів необхідних умов (персоналу, технічного оснащення та інше) для фактичного здійснення задекларованих позивачем господарських операцій з постачання значного обсягу та специфічного товару, значну відстань між контрагентами, відсутність необхідних документів первинного бухгалтерського обліку за такими господарськими операціями (щодо транспортування для збереження, переміщення в подальшому покупцю), колегія суддів дійшла до висновку про їх безтоварний характер. При цьому враховуються доводи податкового органу про невідповідність здійсненого характеру господарських операцій основним видам діяльності контрагентів.

Як вбачається з наданого податковим органом розрахунку донарахування податкових зобов'язань в розмірі контрагентів всього за спірними безтоварними господарськими операціями з ТОВ "Укрспецпоставка" було донараховано 11917 грн., в тому числі 9534 грн. податку на прибуток та фінансову санкцію (25%) у розмірі 2383 грн.; з ТОВ "Брокер-класік" - донараховано на загальну суму 23270 грн. податку на прибуток, в тому числі основний платіж 18616 грн. та фінансова санкція 4654 грн., що зумовлює правомірність визначення цих сум податкових зобов'язань (всього 35187 грн.) у оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0000172312/0/12851 від 21.02.2011 року.

Відповідно, зважаючи на наданий відповідачем розрахунок прийнятого податкового повідомлення-рішення № 00001821312/0/12850 від 21.02.2011 року про донарахування податкових зобов'язань за податком на додану вартість, є правомірними донарахування податку за спірними безтоварними господарськими операціями з ТОВ "Укрспецпоставка" на загальну суму 9533,75 грн., в тому числі 7627 грн. основного податку та фінансову санкцію (25%) у розмірі 1906,75 грн., та з ТОВ "Брокер-класік" - на загальну суму 18616,25 грн., в тому числі основний платіж 14893 та фінансова санкція (25%) 3723,25 грн.

Правомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань за податком на прибуток та податком на додану вартість зумовлює наявність підстав для часткового задоволення поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування прийнятого судового рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172312/0/12851 від 21.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання за податком на прибуток на суму 35187 грн. (28150 грн. основного платежу та 7037 грн. фінансових санкцій) та податкового повідомлення-рішення № 00001821312/0/12850 від 21.02.2011 року в частині визначення податкових зобов'язань за податком на додану вартість у розмірі 28150 грн. (22520 грн. основного платежу та 5630 грн. фінансових санкцій). Скасування судового рішення щодо задоволення частини позовних вимог зумовлює прийняття в цій частині позову нової постанови про відмови у задоволенні таких позовних вимог.

В іншій частині постанову суду зміні чи скасуванні не підлягає, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

Постанову від 15.11.2011р. по справі № 2а-1870/4798/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172312/0/12851 від 21.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 35187 грн. (28150 грн. основного платежу та 7037 грн. фінансових санкцій) та податкового повідомлення-рішення № 00001821312/0/12850 від 21.02.2011 року в частині визначення податкових зобов'язань за податком на додану вартість у розмірі 28150 грн. (22520 грн. основного платежу та 5630 грн. фінансових санкцій).

Прийняти в цій частині позову нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172312/0/12851 від 21.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання за податком на прибуток на суму 35187 грн. (28150 грн. основного платежу та 7037 грн. фінансових санкцій) та податкового повідомлення-рішення № 00001821312/0/12850 від 21.02.2011 року в частині визначення податкових зобов'язань за податком на додану вартість у розмірі 28150 грн. (22520 грн. основного платежу та 5630 грн. фінансових санкцій).

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року по справі № 2а-1870/4798/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.