Ухвала суду № 24746040, 12.06.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-129 Головуючий у суді у 1 інстанції - ПлотниковаНомер провадження 22-ц/1890/996/12 Суддя-доповідач - Попруга Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк»: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 31780,84 грн. та 317, 81 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, яким відмовити ПАТ «Дельта Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 884 грн. 87 коп. та заборгованість по комісіям в сумі 13581 грн. 88 коп. В іншій частині рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 доводить, що Банком не надано належних доказів на підтвердження того, що її як позичальника повідомляли про будь-які зміни, що відбувалися в банку ТОВ КБ «Дельта», а потім у ПАТ «Дельта Банк». Правові підстави для стягнення оспорюваних нею сум відсутні.

У судовому засіданні представник Банку ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що згідно кредитного договору № 003-18055-020307 від 02 березня 2007 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ КБ «Дельта») та ОСОБА_1, відповідачці було надано кредит в сумі 26250,00 грн. зі сплатою процентів і комісійних строком повернення до 01 березня 2010 року.

ПАТ «Дельта Банк» виконав умови договору та видав відповідачці кредитні кошти в сумі 25000 грн. на придбання товару та 1250 грн. на оплату послуг за надання кредиту (а.с.7).

Станом на 11 жовтня 2011 року сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 складає 31780 грн. 84 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом - 17314,09 грн., по процентам 884,87 грн., по комісіям 13581,88 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в оскаржуваній частині, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, доведені позивачем ПАТ «Дельта Банк». Висновки суду по суті спору, відповідають встановленим фактам, протилежного відповідачка на порушення ст. 60 ЦПК України не довела. Суд першої інстанції дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався у рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, як убачається з матеріалів справи і не заперечується самою відповідачкою, вона отримала 02 березня 2007 року кредит 26250 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала жодного доказу про те, що вона не мала змоги сплачувати платежі за кредитним договором через закриття рахунку, на який вона повинна була здійснювати платежі, у процесі реорганізації банку.

Відповідно до п. 2.10 вищезгаданого кредитного договору (а.с.7) рахунок № 29094000564805 МФО 380236, на який відповідачка повинна була сплачувати платежі за цим договором, з моменту оформлення кредиту і по даний час не змінювався.

Тому доводи відповідачки про те, що з неї не повинні стягуватися проценти за користування кредитом та комісія (пункти 2.3, 2.5, 2.6 кредитного договору), бо банк не повідомив її про свою реорганізацію не доведено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошова сума за весь час прострочення грошового зобов'язання розрахована правильно, тому висновки суду з цього приводу є законними і обґрунтованими.

Відповідно до п. 10.1 кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 19.7 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» банк не здійснює зміну рахунків клієнтів у разі зміни найменування банку, яка не пов'язана з його реорганізацією, а також у разі зміни найменування банку у зв'язку з проведенням його реорганізації шляхом перетворення.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з заперечення на апеляційну скаргу представника Банку ОСОБА_2, 01 жовтня 2009 року ТОВ КБ «Дельта Банк» здійснив реорганізацію шляхом перетворення та зміни назви на ПАТ «Дельта Банк», рахунки при цьому не закривались, а тому доводи ОСОБА_1 стосовно того, що Банк при проведенні реорганізації повинен був повідомити її про заміну кредитора є неприйнятними.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги не сплатила 107 грн. 30 коп. судового збору, названа сума підлягає стягненню з неї на користь держави згідно зі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору на рахунок 31211206780002, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми) 22030001, Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 37970593, МФО 837013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -