Рішення № 2474533, 09.09.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.08 р. Справа № 38/105

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Іловайськ Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства “БІОН” м. Іловайськ Донецької області

про стягнення 5 300грн.36коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- СПД, паспорт серіїНОМЕР_1, виданий 10.11.2004р. Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області; ОСОБА_2.- представник за дов. №б/н від 18.08.2008р.

від відповідача: Владиченко М.В. - юрисконсульт за дов. №191 від 21.08.2008р.

Суть спору:

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Іловайськ Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства “БІОН” м. Іловайськ Донецької області про стягнення суми заборгованості за поставлені горюче-паливні матеріали з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, 3% річних у розмірі у розмірі 3 168грн.41коп. та штрафних санкцій у розмірі 2 131грн.95коп., а всього 5 300грн.36коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з посиланням на договір поставки № 18 від 19.04.2007р.

20.08.2007р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області, відповідно до якого, за ідентифікаційним кодом 20315556 значиться у ЄДРПОУ Комунальне підприємство “БІОН” м. Іловайськ Донецької області як юридична особа та знаходиться за адресою: (86793, Донецька область, м. Харцизьк, вул.Донецька,13, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

19.08.2008р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 15.08.2008р. № 6, в якому позовні вимоги визнає частково у розмірі 2 330грн.00коп., та просить суд відмовити у задоволенні нарахованій позивачем пені за несвоєчасне перерахування оплати вартості паливно-мастильних матеріалів у розмірі 2 131грн.95коп., так як вважає зазначений розрахунок пені помилковим, оскільки у відповідності із ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та наводить свій розрахунок пені.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач 03.09.2008р. надіслав до суду обґрунтований розрахунок ціни позову, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Крім того, позивач 03.09.2008р. надав суду заперечення на відзив відповідача, в якому не згоден з доводами відповідача щодо нарахування пені у розмірі 2 131грн.95коп., оскільки відповідно до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. На думку позивача, пункт 2.2 ст.611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов'язань (сплата неустойки) тобто пені. Розмір неустойки 0,5% за кожен день прострочки від загальної суми договору узгоджений сторонами при підписанні договору поставки №18 від 19.04.2007р.

Таким чином, позивач наполягає на стягнення пені з відповідача у розмірі 2 097грн.00коп. у повному обсязі.

09.09.2008р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №11 від 02.09.2008р., в якому визнає позов частково, а саме: основний борг у сумі 2 330грн.00коп., індекс інфляції у сумі 970грн.17коп. та не визнає суму пені у розмірі 667грн.95коп. та 3% річних у розмірі 27грн.96коп.

Відповідач вважає, що позовна давність для стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) законодавством визначена в один рік (п.2 ст.258 ЦК України), однак позивач не скористався своїм правом на стягнення пені, а відтак вимога позивач не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач також не погоджується з нарахуванням позивачем 3% річних, посилаючись на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2001р. № 01/8/935 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів”, висловивши думку про те, що 3% річних за своєю правовою природою є неустойкою, і, отже, до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності.

Таким чином. відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне перерахування оплати вартості паливно-мастильних матеріалів та 3% річних, застосувавши заяву відповідача про сплив строку позовної давності.

09.09.2008р. відповідач у судовому засіданні надав доповнення до відзиву, в якому зазначив, що на заяві про застосування строку позовної давності по пені та 3% річних не наполягає.

 Доповнення до відзиву судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

 Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2007р. між Комунальним підприємством “БІОН” м. Іловайськ Донецької області (за договором-покупець, далі - відповідач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1м. Іловайськ Донецької області (за договором - продавець, далі - позивач) було укладено договір поставки № 18 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар. Найменування товару: БА-80 , БА-80, ДТ (п.1.2). Кількість: відповідно 200 літрів, 200 літрів, 200 літрів (п.1.3). Вартість одиниці товару з ПДВ відповідно 3,65грн., 4,00грн., 4,00грн. (п.1.4). Умови поставки - самовивоз (п.1.5). Форма розрахунків: з розрахункового рахунку протягом 3 банківських днів (п.1.6).

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання своїх обов'язків по розрахунку за паливно-мастильні матеріали покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочки від загальної суми договору.

Суд вважає договір поставки № 18 від 19.04.2007р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.

На виконання вимог договору постачальник 19.04.2007р. поставив покупцю дизельне паливо: бензин А-80 у кількості 200 літрів на загальну суму 730грн., що підтверджується накладною №25, яка міститься у матеріалах справи та дизельне паливо і бензин А-80 у кількості 200літрів на загальну суму 1 600грн. по накладній №37 від 24.05.2007р., яка міститься у матеріалах справи.

Покупець отримав вищезазначену продукцію, що підтверджується довіреністю на отримання товару серії НОМЕР_2від 03.04.2007р., яка міститься у матеріалах справи.

Оскільки відповідач не оплатив поставлену продукцію, тому позивач двічі 11.04.2008р. за №02/04-08р. та 20.06.2008р. за № 01/06-08р. направляв відповідачу претензії, в яких пропонував на виконання умов договору поставки №18 від 19.04.2007р. у добровільному порядку погасити існуючу заборгованість у сумі 2 330грн.00коп. та які відповідач залишив без задоволення та реагування.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не погасив заборгованість, тому позивач просить суд стягнути з останнього заборгованість за поставлену продукцію у сумі 2 330грн.00коп.

Крім цього, позивач на підставі ст.625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 84грн.64коп., та інфляційних у сумі 753грн.77коп. за квітень 2007р.-лютий 2008р.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання своїх обов'язків по розрахунку за паливно-мастильні матеріали покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочки від загальної суми договору.

Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань окремо за накладними за період з 23.04.2007р. по 31.07.2008р. та за період з 28.05.2008р. по 31.07.2008р. у сумі 2 097грн.00коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки № 18 від 19.04.2007р., накладні №25 від 19.04.2007р., №37 від 24.05.2007р., рахунок - фактуру №25 від 19.04.2007р. №37 від 24.05.2007р., довіреність серії НОМЕР_2від 03.04.2007р., претензії від 11.04.2008р. № 02/04-08р. та від 20.06.2008р. № 01/06-08р., обґрунтований розрахунок ціни позову, акт звірки розрахунків, заперечення на відзив відповідача від 01.09.2008р., правовстановлюючі документи.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 15.08.2008р. № 6, відзив на позов (доповнення) №11 від 02.09.2008р., доповнення до відзиву від 09.09.2008р. правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.6 договору сторони передбачили, форму розрахунків, а саме: з розрахункового рахунку на протязі 3 банківських днів.

Згідно ч.1 статті 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії, які були залишені відповідачем без реагування.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлену продукцію на суму 2 330грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховані відповідачу три відсотки річних за період з 23.04.2007р. по 31.07.2008р. у сумі 84грн.64коп., інфляційні за період з 23.04.2007р. по 31.07.2008р. та за період з 28.05.2008р. по 31.07.2008р. у сумі 753грн.77коп., які суд вважає обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( ч. 1 ст. 218 ГК України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення ( ч. 2 ст. 218 ГК України).

Договором, укладеним між сторонами, не передбачена відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язань, а передбачено, що у випадку невиконання своїх обов'язків по розрахунку за паливно-мастильні матеріали покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочки від загальної суми договору. ( п.2.2 договору).

Тому суд вважає, що вимога позивача стосовно стягненні пені є такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що наданий позивачем розрахунок пені за період з 23.04.2007р. по 31.07.2008р. є необґрунтованим, оскільки період нарахування пені перевищує шість місяців, що не відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги у частині стягнення боргу, 3% річних та інфляційних підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Іловайськ Донецької області до Комунального підприємства “БІОН” м. Іловайськ Донецької області про стягнення суми заборгованості за поставлені горюче-паливні матеріали у розмірі 2 330грн.00коп., інфляційних у розмірі 753грн.77коп., 3% річних у розмірі 84грн.64коп. та пені у розмірі 2 097грн.00коп., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “БІОН” м. Іловайськ Донецької області (86793, Донецька область, м.Харцизьк, м. Іловайськ, вул. Донецька,13, р/р 290910801 у філії ПІБ м.Харцизька, МФО 334345, код ЄДРПОУ 20315556) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Іловайськ Донецької області (АДРЕСА_1, банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) заборгованість у сумі 2 330грн.00коп, інфляційні у сумі 753грн.77коп., 3% річних у сумі 84грн.64коп., держмито у сумі 60грн.97коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 70грн. 52коп.

В решті позову відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 09.09.2008року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 - до справи

2-сторонам у справі