Рішення № 24740710, 19.06.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2609/8682/12

№2-2740/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування збитків в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 36935,08 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23.12.2008 року, на вул. Межигірській в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубіші Лансер», д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1.

Між ОСОБА_3 та АТ «ПРОСТО-страхування»24.06.2008 року був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АТК 165556, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мітсубіші Лансер», д.н.НОМЕР_3.

Вказує, що АТ «ПРОСТО-страхування», виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, на підставі заяв про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, звіту з визначення матеріального збитку №3247 та документів, що підтверджують обставини страхового випадку здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 36935, 08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1735 від 10.02.2009 року.

Вважає, що відповідно до ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відповідач зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу матеріальну шкоду в сумі 36935, 08 грн..

В ході розгляду справи, за клопотанням позивача, у зв'язку з тим, що цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована, судом до участі у справі було залучено співвідповідача Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Оранта», після чого позивачем було змінено позовні вимоги, згідно яких останній просив стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»35000 грн., а з ОСОБА_1 1935, 08 грн. як відшкодування збитків завданих ДТП.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1, в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечував, вказавши на закінчення строків позовної давності.

Відповідач НАСК «Оранта»у судове засідання свого представника не направила про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлені належним чином, що підтверджується судовими повідомленнями з відповідними відмітками про отримання (а.с. 63, 68). Суд, відповідно до ст.ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутність співвідповідача.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.12.2008 року, на вул. Межигірській в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубіші Лансер», д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1.

Між ОСОБА_3 та АТ «ПРОСТО-страхування»24.06.2008 року був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АТК 165556, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мітсубіші Лансер», д.н.НОМЕР_3. (а.с. 6).

Внаслідок ДТП транспортний засіб «Мітсубіші»отримав механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с. 10).

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, …тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27.03.1992 року, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Відповідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керувала автомобілем НОМЕР_2, є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП.

Згідно звіту з визначення вартості матеріального збитку №3247 від 15.01.2009 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Мітсубіші Лансер»д.н. НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП становить 39134, 52 грн. (а.с. 11-21).

АТ «ПРОСТО-страхування», керуючись договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, на підставі страхового акту від 28 січня 2009 року (а.с. 29), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 26.01.2009 року (а.с. 28) здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 36935,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1735 від 03.02.2009 року.(а.с. 33)

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/8140705 (а.с. 50). Ліміт відповідальності за вказаним полісом становить 35000 грн., сума франшизи -0 грн., строк дії - з 08.07.2008 року до 07.07.2009 року (а.с. 50).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і страховою виплатою. Вказана різниця складає 1935,08 грн. (36935, 08 -35000 = 1935,08) та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1.

Право вибору способу відшкодування шкоди: за рахунок безпосередньо заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування належить самому потерпілому. Таким чином, скориставшись правом на отримання страхової виплати від АТ «ПРОСТО-страхування», потерпіла ОСОБА_3 передала своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди страховику. Тому, позовні вимоги про стягнення з НАСК «Оранта»відшкодування в сумі 35000 грн. встановленого ліміту відповідальності підлягають також задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь -які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Отже, суд приймає надані документи, що містять відомості в підтвердження завданої матеріальної шкоди, як належні та достовірні докази по справі, оскільки доказів, які б спростували розмір матеріального шкоди, суду не надані, тому суд вважає, що матеріальна шкода, завдана позивачу, підлягає задоволенню у зазначеному обсязі.

Суд критично відноситься до посилань відповідача ОСОБА_1 щодо закінчення строків позовної давності звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, так як вони повністю спростовуються наданими в судовому засіданні представником позивача доками.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресивними зобов'язаннями перебіг строків позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а оскільки основне зобов'язання АТ «ПРОСТО-страхування»було виконано 10.02.2009 року, а до Солом'янського районного суду м. Києва позивач звернувся лише 13.03.2012 року, тобто після спливу загального строку позовної давності -три роки.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом встановлено, що позивачем 10.02.2012 року, дотримуючись строку позовної давності, по пошті до Печерського районного суду м. Києва було направлено позовну заяву з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу, за відомим місцем знаходження відповідача. Даний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком (а.с. 70, 78). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2012 року вказану вище позовну заяву повернуто позивачу, оскільки відповідно до довідки адресного бюро м. Києва відповідач ОСОБА_1 з 03.10.2010 року зареєстрований в Солом'янському районі м. Києва (а.с. 54). За таких обставин, суд вважає, що строки позовної давності позивачем пропущені не були.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_1, цивільна відповідальність якого на момент пригоди була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», через порушення ним Правил дорожнього руху було завдано пошкоджень автомобілю «Мітсубіші Лансер», д.н. НОМЕР_3. Оскільки відповідачі не відшкодували шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. З відповідачів на користь позивача підлягають стягненню суми збитків у встановлених судом розмірах та пропорційно до задоволених вимог, у відповідності до ст.88 ЦПК України, судовий збір у розмірі 369, 35 грн.

Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 11, 257, 261, 264, 993, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 169, 213-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування збитків в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в/ч на користь Публічного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», р/р №26503441 в АТ «Райфайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 24745673, МФО 300335, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 10 суму збитків в порядку регресу в розмірі 1935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. та 19,35 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ, вул. Жилянська, 75 на користь Публічного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», р/р №26503441 в АТ «Райфайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 24745673, МФО 300335, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 10 суму збитків в порядку регресу в розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. та 350 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя