Постанова № 24739249, 11.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження

місто Київ

11 червня 2012 року № 2а-4288/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Амельохіна В.В. та Огурцова О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»до Державної виконавчої служби України провизнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром»(надалі -також «Позивач», «ПАТ «Сумихімпром») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі - також «Відповідач») про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21 вересня 2011 року (ЗВП № 25848821) про накладення арешту на рахунки ВАТ «Сумихімпром»у банківських установах: АТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 300335, вул. Лєскова, 26, м. Київ, 01011, ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, бул. Шевченка/ вул.. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004; зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича зняти арешт з рахунків у зазначених у п. 2 позовної заяви банківських установах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21 вересня 2011 року (ЗВП № 25848821) про накладення арешту на рахунки ВАТ «Сумихімпром»є протиправною, оскільки її винесено державним виконавцем без врахування всіх фактичних обставин спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник Позивача посилалася на те, що сума стягнення за зведеним виконавчим провадженням Позивача становить 222 924 885,93 грн., в той час, коли державним виконавцем безпідставно накладено арешт на кошти Позивача на суму 240 509 140,10 грн.

Відповідач -Державна виконавча служба, - явку уповноваженого представника в судове засідання 17 квітня 2012 року не забезпечила, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Письмового відношення до заявлених позовних вимог представником Відповідача суду не надано.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та неявку представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату та час судового засідання, на підставі вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного рішення) (надалі -також «Закон»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення) (стаття 1 Закону).

Як встановлено Судом, на виконанні Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало зведене виконавче провадження № 25848821 про стягнення грошових коштів на користь юридичних осіб в розмірі 240 509 140,10 грн., відкрите на підставі наступних виконавчих документів:

- наказу № 9/10-10 вів 9 березня 2010 року, що видав господарський суд Сумської

області;

- наказу № 18/202-09 від 7 жовтня 2010 року, що видав господарський суд

Сумської області;

- виконавчого листа № 2-к-4 від 22 грудня 2010 року, що видав Зарічний районний

суд м. Суми;

- наказу № 17/135 від 14 січня 2011 року, що видав господарський суд Сумської

області;

- наказу №3/118-10 від 14 лютого 2011 року, що видав господарський суд

Сумської області;

- виконавчого листа № 6-191/10 від 21 грудня 2010 року, що видав Зарічний

районний суд м. Суми;

- наказу № 4/124-10 від 10 січня 2011 року, що видав господарський суд Сумської

області.

Статтею 52 Закону врегульовано порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до частини 1, 2 статті 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (частина 4 статті 52 Закону).

Порядок накладення арешту і вилучення майна боржника визначено статтею 57 Закону.

Так, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина 1 статті 57 Закону).

Згідно з частиною 2 статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частина 3 статті 57 Закону).

Крім того, частинами 3, 4 статті 65 Закону визначено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 21 вересня 2011 року на підставі рішень суду накладено арешт на кошти у межах суми боргу у розмірі 240 509 140,10 грн., що містяться на всіх рахунку (ах):

АТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 300335, вул. Лєскова, 26, м. Київ, 010114

ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, бул. Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004,

та належать боржнику: Відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром», код ЄДРПОУ 05766356.

Згідно з частиною 4 статті 57 Закону копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Супровідним листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України № 15298-0-33-11/20 від 21 вересня 2011 року копію постанови про арешт коштів боржника від 21 вересня 2011 року направлено на адресу АТ «Райффайзен банк Аваль», ПАТ «ВТБ Банк»та ВАТ «Сумихімпром».

Постанову Відповідача про арешт коштів боржника від 21 вересня 2011 року Позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню та просить зобов'язати Відповідача вчинити певні дії.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування Постанови Відповідача про арешт коштів боржника від 21 вересня 2011 року, як рішення суб'єкта владних повноважень у виконавчому провадженні. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення суб'єкта владних повноважень, передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при винесенні рішення про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження, повинно бути мотивованим.

Так, Суд звертає увагу на те, що, перевіряючи факт наявності підстав для арешту коштів боржника, суб'єкт владних повноважень - Відповідач, -повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи. Так, в рамках зведеного виконавчого провадження у спірних правовідносинах предметом аналізу Відповідача повинні бути, зокрема, загальна сума заборгованості; наявність факту добровільного погашення (повного або часткового) заборгованості боржником; наявність у боржника коштів в банківських установах; наявність формальних (визначених законом) підстав для арешту коштів боржника тощо.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як підтверджується змістом оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника, загальна сума заборгованості у зведеному виконавчому провадженні за виконавчими документами становила 240 509 140,10 грн.

На вказану суму заборгованості Відповідачем було накладено арешт на кошти Позивача, які містяться на рахунках АТ «Райффайзен банк Аваль»та ПАТ «ВТБ Банк».

В той же час, як підтверджується матеріалами справи, зведене виконавче провадження було відкрито на виконання наступних виконавчих документів:

- наказу № 9/10-10 вів 9 березня 2010 року, що видав господарський суд Сумської

області на суму 15 867 617,82 грн.;

- наказу № 18/202-09 від 7 жовтня 2010 року, що видав господарський суд

Сумської області на суму 22 389 551,09 грн.;

- виконавчого листа № 2-к-4 від 22 грудня 2010 року, що видав Зарічний районний

суд м. Суми на суму 34 606 440 грн.;

- наказу № 17/135 від 14 січня 2011 року, що видав господарський суд Сумської

області на суму 27 169 664,74 грн.;

- наказу №3/118-10 від 14 лютого 2011 року, що видав господарський суд

Сумської області на суму 23 068 056,73 грн.;

- виконавчого листа № 6-191/10 від 21 грудня 2010 року, що видав Зарічний

районний суд м. Суми на суму 35 918 173,92 грн.;

- наказу № 4/124-10 від 10 січня 2011 року, що видав господарський суд Сумської

області на суму 63 905 381,63 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості у зведеному виконавчому провадженні за всіма виконавчими листами становить 222 924 885, 93 грн.

В той же час, в оскаржуваній постанові Відповідача зазначено суму заборгованості в розмірі 240 509 140, 10 грн., що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, Позивачем частково погашалася заборгованість.

Так, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 61 від 21 січня 2011 року ВАТ «Сумихімпром»перераховано на ім'я ЗАТ «Білоруська калійна компанія»суму в 500 тисяч євро. Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 87 від 28 січня 2011 року ВАТ «Сумихімпром»перераховано на ім'я ЗАТ «Білоруська калійна компанія»суму в 500 тисяч євро. Платіжним дорученням в іноземній валюті № 121 від 8 лютого 2011 року ВАТ «Сумихімпром»перераховано на ім'я ЗАТ «Білоруська калійна компанія»суму в 1 млн. євро. Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 295 від 29 березня 2011 року ВАТ «Сумихімпром»перераховано на ім'я ЗАТ «Білоруська калійна компанія»суму в 500 тисяч євро. Платіжним дорученням в іноземній валюті № 392 від 28 квітня 2011 року ВАТ «Сумихімпром»перераховано на ім'я ЗАТ «Білоруська калійна компанія»суму в 500 тисяч євро. Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 488 від 30 травня 2011 року ВАТ «Сумихімпром»перераховано на ім'я ЗАТ «Білоруська калійна компанія» суму в 500 тисяч євро.

Таким чином, позиція Позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служи України від 21.09.2011 (ЗВП № 25848821) про накладення арешту на рахунки ВАТ «Сумихімпром»у банківських установах: АТ «Райффайхен банк Аваль»МФО 300335, вул. Лєскова, 26, м. Київ, 01011, ПАТ «ВТБ Банк»МФО 321767, бул. Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004; зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича зняти арешт з рахунків у зазначених у п. 2 позовної заяви банківських установ, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав свого обов'язку, щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича зняти арешт з рахунків, то з огляду на те, що підставою для накладення арешту на рахунки Позивача була оскаржувана Постанова від 21 вересня 2011 (ЗВП № 25848821), то задоволення позовної вимоги про її скасування є повним та достатнім способом відновлення порушених прав Позивача у сфері публічно-правових відносин і не потребує окремих рішень суду з цього приводу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обгрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21.09.2011 (ЗВП № 25848821) про накладення арешту на рахунки ВАТ «Сумихімпром»у банківських установах: АТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 300335, вул. Лєскова, 26, м. Київ, 01011, ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, бул. Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004.

3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді В. В. Амельохін

О. П.Огурцо