Постанова № 24738913, 31.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2012 року № 2а-14154/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства - фірми "Укргазбуд"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києвапровизнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001772302/0 від 12.05.2011

а участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № 2 від 12.01.2012 ),

представника позивача -ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.08.2011),

представника відповідача -ОСОБА_3 (довіреність № 69 від 05.03.2012),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство - фірма "Укргазбуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001772302/0 від 12.05.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2011 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

У судовому засіданні 31.05.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами перевірки господарських операцій, проведених останнім з ТОВ «ВАККО» за період з 01.01.2010 по 31.05.2010. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами такими, що не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ «ВАККО»було укладено договори № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010, які мали реальний характер, та за якими було поставлено обладнання та будівельні матеріали використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, 07.11.2011 через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки акціонерного товариства Фірми «Укргазбуд»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «ВАККО»з питання правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.05.2010 (акт перевірки № 4454/23-02/14277604 від 28.04.2011).

Згідно використаних у ході проведення перевірки документів у періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання уклав договір поставки з ТОВ «ВАККО»за № 119 від 08.12.2009 та за № 5 від 05.02.2010 про поставку товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до висновків акту ДПІ у Печерському районі міста Києва № 104/23-10/36425959 від 21.02.2011, про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАККО»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 31.12.2010, проведеною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок недодержання вимог частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВАККО»при придбанні та продажу товарів (послуг). Також, перевіркою встановлено відсутність факту передачі товарно -матеріальних цінностей по вказаних правочинах внаслідок недотримання вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Також представник відповідача посилався на те, що було порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «ВАККО»за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та актом про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість № 7287 від 16.11.2010 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ВАККО».

Представник відповідача у судових засіданнях заперечення підтримала, надала додаткові усні пояснення та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

22.04.2011 начальником Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва було видано наказ № 1624 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», яким призначено документальну позапланову невиїзну перевірку акціонерного товариства Фірми «Укргазбуд»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платниками податків ТОВ «ВАККО»з питання правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.05.2010. Зазначений наказ був отриманий представником акціонерного товариства Фірма «Укргазбуд»за довіреністю ОСОБА_1 22.04.2011, що підтверджується розпискою № 166/23-62.

В період з 22.04.2011 по 28.04.2011 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва згідно наказу № 1624 від 22.04.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку акціонерного товариства Фірми «Укргазбуд»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «ВАККО»з питання правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.05.2010.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при відображенні в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ТОВ «ВАККО», яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2265722 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Згідно використаних у ході проведення перевірки документів у періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання уклав договори поставки з ТОВ «ВАККО»за № 119 від 08.12.2009 та за № 5 від 05.02.2010 про поставку товарно-матеріальних цінностей.

Згідно наданих до перевірки документів, на виконання умов угоди ТОВ «ВАККО»поставлено товари, на що виписано відповідні видаткові та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до висновків акту ДПІ у Печерському районі міста Києва № 104/23-10/36425959, про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАККО»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 31.12.2010, проведеною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок недодержання вимог частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВАККО»при придбанні та продажу товарів (послуг). Також, перевіркою встановлено відсутність факту передачі товарно - матеріальних цінностей по вказаних правочинах внаслідок недотримання вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що актом перевірки від 21.02.2011 № 104/23-10/36425949 встановлено відсутність факту постачання товару ТОВ «ВАККО»на користь АТ Фірма «Укргазбуд», з огляду на що правочини за договорами № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010, укладені між АТ Фірма «Укргазбуд»та ТОВ «ВАККО», не спричинили реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, а податкові накладні складені за зазначеними договорами складені з порушенням вимог чинного законодавства, що позбавляє їх надання їм юридичної сили та доказовості.

За результатами перевірки складено акт № 4454/23-02/14277604 від 28.04.2011 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001772302/0 від 12.05.2011, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 2 832 150,50 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 566 430,50 грн.

19.05.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0001772302/0 від 12.05.2011, яку рішенням про результати розгляду первинної скарги № 7415/10/25-114 від 15.07.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

26.07.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0001772302/0 від 12.05.2011, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1403/6/10-2115 від 21.09.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення та рішення без змін.

Публічне акціонерне товариство - фірма "Укргазбуд", яке є правонаступником Акціонерного товариства Фірми «Укргазбуд», не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0001022380 від 14.04.2011 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «ВАККО»реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманого ТОВ «ВАККО»товару.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «ВАККО»за договорами поставки № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010, предметом яких є поставка товарів та будівельних матеріалів у строки, кількості, якості, асортименті та по ціні зазначених у специфікаціях.

Факт поставки товару за договорами поставки № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010 підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 19017 від 19.01.2010, № 80236 від 28.02.2010, № 50332 від 05.03.2010, № 90433 від 09.04.2010, № 140433 від 14.04.2010, № 140481 від 16.04.2010, № 230433 від 23.04.2010, № 605-1 від 06.05.2010, № 90433 від 09.04.2010, № 160481 від 16.04.2010, № 140433 від 14.04.2010.

Також факт здійснення поставки товару за зазначеними договорами та їх реальності підтверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_4, яка перебувала на посаді директора ТОВ «ВАККО»на момент існування фінансово - господарських відносин між позивачем та зазначеним підприємством, в якій вона зазнає про те, що перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАККО», діючи в інтересах підприємства, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, особисто уклала з позивачем договори № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010, які є чинними та такими, що відповідають дійсним намірам сторін та направлені на реальне настання результатів, та на виконання зазначених дій вона особисто вчиняла необхідні організаційні дії, та власноручно підписувала всі необхідні документи, в тому числі податкові та видаткові накладні.

На підтвердження факту здійснення оплати за договорами поставки позивачем надано суду банківські виписки з особового рахунку.

У подальшому отримані від ТОВ «ВАККО»за договорами поставки № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010 товар та будівельні матеріали були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме, у взаємовідносинах з УДП «Укрхімтрансаміак»та при здійсненні ремонтних та будівельних робіт у якості субпідрядника, що підтверджується наявними в матеріалах справи підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами передачі, актами списання та видатковими накладними

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів доказів того, що ТОВ «ВАККО»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «ВАККО»не сплачувало податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та «ВАККО» за договорами поставки № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010.

Необґрунтованість посилань відповідача на акт перевірки № 104/23-10/36425959 від 21.02.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАККО» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 31.12.2010, зумовлюється тим, що як вбачається з зазначеного акт, копія якого наявна в матеріалах справи, підчас його складання не досліджувались фінансово - господарські правовідносини позивача ТОВ «ВАККО», а висновки акту перевірки базуються на інформації яка міститься в протоколі додаткового допиту обвинуваченої ОСОБА_4 від 11.01.2011 та протоколі допиту співзасновника ТОВ «ВАККО»ОСОБА_5 від 15.10.2010 та встановленні факту незнаходження підприємства за його юридичною адресою. При цьому судов встановлено, що кримінальну справу порушену стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «ВАККО»та ТОВ «Скап Холдінгс», за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України закрито за відсутністю складу злочину постановою про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011, що підтверджується копією зазначеної постанови, яка була надіслана на адресу суду за результатами розгляду судового запиту Державною податковою службою України супровідним лислом № 4822/5/09-0016 від 23.12.2011.

Безпідставність посилань відповідача на те, що актом про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість № 7287 від 16.11.2010 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ВАККО»зумовлюється тим, що перевірка фінансово - господарських відносин позивача з ТОВ «ВАККО»проводилась за період з 01.01.2010 по 31.05.2010, тобто на момент складання акту про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість фінансово - господарські відносини між позивачем та ТОВ «ВАККО»вже припинилась.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем ТОВ «ВАККО»за договорами поставки № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «ВАККО»за договорами № поставки № 119 від 08.12.2009 та № 5 від 05.02.2010.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал квитанцій про сплату судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства - фірми "Укргазбуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001772302/0 від 12.05.2011 - задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0001772302/0 від 12.05.2011.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства - фірми "Укргазбуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 08.06.2012.