Постанова № 24738550, 17.05.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року Справа № 2а/2370/393/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Чалої А.С.,

при секретарі -Хатковому А.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олекс Груп»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Олекс Груп»звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Черкаси, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 04.01.2011 року № 0000122301 та № 0000112301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та в обґрунтування позову зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Представник позивача наголосив, що фактичною підставою для констатації податковим органом обставин заниження підприємством податку на прибуток та податку на додану вартість стали господарські операції між ТОВ «Олекс Груп»та ТОВ «Ніка Актів» щодо отримання послуг по поклейці та демонтажу постерів у квітні 2011 року. Як зазначає позивач, на виконання зазначених послуг виписані податкові накладні та складені акти виконаних робіт, що є підтвердженням виконання ТОВ «Ніка Актів»своїх зобов'язань. Дані послуги прийняті позивачем та відображені у податковому обліку. Крім того, представником позивача зроблено акцент на той факт, що станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні будь-які судові рішення про встановлення факту нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом. Позивачем також зазначено, що ТОВ «Олекс Груп»не може і не повинно нести відповідальність за якість здійснення господарських операцій своїми контрагентами, перевіряти наявність в нього персоналу, складів, транспорту, контролювати сплату до бюджету податків та зборів. Оскільки, робота ТОВ «Ніка Актів»була виконана, а податкові накладні оформлені з додержанням вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у позивача не виникло жодних сумнівів щодо достовірності підписів директора ТОВ «Ніка Актів». Дані обставини свідчать про те, що зміст укладених правочинів між позивачем та його контрагентом відповідає дійсним намірам сторін, а самі господарські операції є такими, що мають реальний наслідок.

З огляду на дані обставини представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та зазначив, що вищевказані правочини є нікчемними з огляду на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ніка-Актів»не спричинили настання реальних правових наслідків, так як ТОВ «Ніка Актів»не знаходиться за юридичною адресою, відсутня інформація про наявні у останнього складських приміщень, автотранспорту, устаткування. Також представник відповідача зазначає, що згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ від 27.07.2011 року № 242 щодо почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на деклараціях та на додатках № 5 до декларацій виконані не директором ТОВ «Ніка-Актів»ОСОБА_3, а іншою невідомою особою.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Олекс Групп»»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин із ТОВ «Ніка-Актів»за квітень 2011 року.

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 22.12.2011 року № 2780/23-2/36262531, встановлені порушення позивачем вимог п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 34 673 грн. та вимоги п. п. 198.2, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 30 150 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2011 року № 0000112301, яким визначено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 30 150 грн. та від 04.01.2011 року № 000122301, яким визначено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 34 673 грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України мотивовано наявністю у квітні 2011 року взаємовідносин з ТОВ «Ніка Актів».

При проведенні перевірки позивача відповідачем використано матеріали акту перевірки ТОВ «Ніка-Актів», що здійснена ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.08.2011 року № 1205/23-2/37266322. Вказаним актом перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Ніка-Актів»господарських операцій через відсутність майна, та інших матеріальних ресурсів, що необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

Крім того, висновком спеціаліста НДЕКЦ від 27.07.2011 року № 242 щодо почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на деклараціях та на додатках № 5 до декларацій виконані не директором ТОВ «Ніка-Актів», а іншою невідомою особою.

З огляду на дані обставини, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Ніка Актів».

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Олекс-Групп»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 21.11.2008 року, про що свідчить витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, свідоцтво серії АЖ № 635956 (а.с.51-52).

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ серії АА №113877 видами діяльності ТОВ «Олекс-Груп»за класифікатором видів економічної діяльності є: рекламна ті інша поліграфічна діяльність.

Судом встановлено, що позивач згідно договору оренди від 31.012.2009 року орендує у ТОВ «СВК Медіа Груп»рекламні щити, що розташовані у місті Черкаси.

В ході документальної перевірки позивача встановлено, що позивач отримував послуги від ТОВ «Ніка-Актів»по друку, поклейці та демонтажу постерів, на загальну суму 180 900 грн. Дану господарську операцію позивачем включено до валових витрат за ІІ квартал 2011 року.

По факту надання позивачу зазначених послуг ТОВ «Ніка Актів»виписано податкові накладні: № 36 від 10.03.2011 року, № 46 від 15.03.2011 року, № 69 від 25.03.2011 року, № 87 від 31.03.2011 року, № 26 від 10.04.2011 року, № 48 від 18.04.2011 року, № 76 від 25.04.2011 року, № 105 від 29.04.2011 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704), а саме: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7 вищевказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом визначається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «а»п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з приписами п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), що визначено пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій позивачем.

Підпунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На час взаємовідносин з позивачем ТОВ «Ніка Актів»було платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки цього суб'єкта господарювання.

Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, повну або скорочену назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Вивчивши первинні документи, а саме податкові накладні № 36 від 10.03.2011 року, № 46 від 15.03.2011 року, № 69 від 25.03.2011 року, № 87 від 31.03.2011 року, № 26 від 10.04.2011 року, № 48 від 18.04.2011 року, № 76 від 25.04.2011 року, № 105 від 29.04.2011 року, суд не знаходить підстав вважати дані накладні неповними, або складеними з порушенням описаних вище положень чинного законодавства, оскільки вони відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити та дають можливість встановити обсяги, види, вартість наданих послуг, їх виконавця.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що операції проведені контрагентом позивача, ТОВ «Ніка-Актів», не можуть бути підтверджені з урахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання робіт, надання послуг або поставки товарів.

З цього приводу суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність в нього персоналу, складів, транспорту тощо.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин ТОВ «Ніка Актів»було зареєстровано в органах державної податкової служби, як платник податку на додану вартість, ставити позивачем під сумнів здійснення господарської діяльності свого контрагента не було підстав.

Позивачам надано суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, що підтверджують здійснення оплати за отримані послуги (а.с. 79-88).

Дані копії квитанцій засвідчують факт виконання позивачем свого зобов'язання за спірним правочином шляхом сплати грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти.

Одним із доказів, на який посилається відповідач в підтвердження нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Ніка Актів», є висновок спеціаліста висновку спеціаліста НДЕКЦ при МВС України на південно-західній залізниці від 27.07.2011 року № 242, яким встановлено, що підписи на деклараціях та на додатках № 5 до декларацій виконані не директором ТОВ «Ніка-Актів»ОСОБА_3, а іншою невідомою особою.

З цього приводу суд зазначає, що згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як вбачається, з витребуваної судом копії висновку спеціаліста НДЕКЦ при МВС України на південно-західній залізниці від 27.07.2011 року № 242 щодо почеркознавчої експертизи директора «Ніка Актів», обсяг предмету дослідження не включав в себе первинну документацію, що була надана ТОВ «Ніка Актів»позивачу в підтвердження наданих послуг по друку, поклейці та демонтажу рекламних постерів. Натомість спеціалістом досліджувались звітні податкові документи: декларації, реєстри виданих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань та інше.

Відтак, суд розцінює даний висновок спеціаліста як неналежний та не приймає його до розгляду.

Отже, відповідачем, в підтвердження відсутності реального здійснення спірних господарських операцій, не надано жодних доказів, що в даному випадку будуть належними та допустимими, а саме: обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Доказів про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності позивача, що викладені в акті перевірки відповідачем також не надано.

Відповідачем також не надано доказів виконання робіт іншими особами або силами позивача, що свідчить про недоведеність відповідачем своєї позиції.

За таких обставин, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем, є лише припущенням, вони не підтверджені належними доказами, а тому, не можуть бути підставою для збільшення грошового зобов'язання платнику податку.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному об'ємі.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 69-71, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 04.01.2012 року № 0000112301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 04.01.2012 року № 000122301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олекс Груп»33 (тридцять три) грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала

Повний текс постанови виготовлений 01.06.2012 року.