Постанова № 24738114, 20.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 квітня 2012 р. № 2-а- 1761/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003851702 від 17.11.2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентом, щодо якого виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку, а також зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та відповідно підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представники сторін у судове засідання 20.04.12р. не прибули, проте звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно приписів ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбчаено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми права, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у період з 07.07.2011 року по 15.07.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами якої було складено Акт №3426/1702/2654106442 від 22.07.2011 року.

За результатами перевірки встановлені порушення позивачем вимог: п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість у березні 2011 року у сумі ПДВ 174 531,0 грн.; п.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФОП ОСОБА_1 у березні 2011 року з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

А саме встановлено нікчемність правочинів з постачальниками продукції (соя, запчастини та інші ТМЦ), на загальну суму 116 999,02 грн. (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -23399,80 грн., з яких було встановлено відвантаження ОСОБА_1 продукції : ФОП ОСОБА_2 - соя, кабіна КАМАЗ на загальну суму 89283,23 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -17856,65 грн., ФГ «Бармиця» - карбамід на загальну суму 20749,98 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -4150,00 грн., ФОП ОСОБА_3 -автозапчастини на загальну суму 6965,80 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -1393,16 грн.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року №0003851702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 132, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 151 131,00 грн.., та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,0 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту декларації

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом -ТОВ "Сібтрейд" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період мала господарські відносини у ТОВ "Сібтрейд".

А саме, 01.11.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (Підприємство) та ТОВ "Сібтрейд" (Агент) укладено Агентський договір №1-11 на купівлю сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якої Підприємство отримує, а Агент приймає на себе повноваження та зобов'язання від імені та за рахунок Підприємства здійснювати вказані у п. 1.2. Договору юридичні та фактичні дії, направлені на придбання сільськогосподарської продукції у власність Підприємства на умовах даного Договору.

Критерії та вимоги до Агентського договору №1-11 були закріплені у Додатку №1.

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №1103 від 11.03.2011 року та №0403 від 04.03.2011 року (т.1 а.с.44,149).

Суд також зазначає, що факт надання агентських послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів з придбання сільськогосподарської продукції, а саме: копіями договорів, видаткових та податкових накладних (т. 1 а.с.45-148, 150-205).

Факт оплати вартості придбаного товару підтверджується виписками з особового рахунку ФОП ОСОБА_1 у банку (т.2 а.с. 25-58).

Відповідач під час розгляду справи не заперечує проти укладення позивачем угод із продавцями сільськогосподарської продукції та наявності факту отримання даної продукції, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що необхідність укладання Агентського договору зумовлено видом діяльності позивача, а саме видами діяльності за КВЕД, серед іншого, є: 51.21.0 -оптова торгівля зерном, носінням та кормами для тварин; 51.11.0 -посередництво в торгівлі сіль господарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Також, 01.11.2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Сібтрейд" укладено Договір зберігання б.н., відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 передає у власність, а ТОВ "Сібтрейд" приймає на відповідальне зберігання майно.

Відповідно до Акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 01.11.2010 року, ФОП ОСОБА_1 передала, а ТОВ "Сібтрейд" прийняло майно ( Газовий конденсат, ячмінь, пшениця, гречка).

Крім того, під час розгляду справи було також встановлено, що 01.03.2011 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ "Сібтрейд" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №1-03, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію, які підпадає під визначення 1-24 груп української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також інших товарів, які знаходяться на території України у вільному обігу.

Факт отримання придбаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №41 від 03.03.2011 року (Автозапчастини), №198 від 28.03.2011 року (Карбамид), №220 від 31.03.2011 року (кабіна автомобіля КАМАЗ) (т.1 а.с. 27,29,31).

В послідуючому придбаний товар було реалізовано іншим суб'єктам господарювання, а саме: ФОП ОСОБА_2 - соя, кабіна КАМАЗ на загальну суму 89283,23 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -17856,65 грн; ФГ «Бармиця» - карбамід на загальну суму 20749,98 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -4150,00 грн.; ФОП ОСОБА_3 -автозапчастини на загальну суму 6965,80 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -1393,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, видаткових та податкових накладних, рахунками-фактурами, довіреностями (206-215, 218-223)

Транспортування товару здійснювалось на підставі укладених між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 Договору оренди транспортного засобу №1/12-10 від 01.11.2010 року та Договору про надання послуг №1-У від 01.11.2010 року, що підтверджується також укладеними на виконання даних договорів: Актом приймання-передачі до Договору №1/12-10 від 01.11.2010 року, Протоколу узгодження договірної ціни № 1 до Договору №1/12-10 від 01.11.2010 року, Функціональними обов'язками, які будуть виконуватись працівником Виконавця (ФОП ОСОБА_4) при надання Замовнику (ФОП ОСОБА_1) послуг з перевезення вантажів згідно Договору №1/12-10 від 01.11.2010 року, Актами виконаних робіт №31/12-1 від 31.12.2010 року, 31/01-1 від 31.01.2011 року, 28/02-1 від 28.02.2011 року, 31/03-1 від 31.03.2011 року (т. 1 а.с. 230-240).

Факт транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи Товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с.12-24)

Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 з метою розрахунку за надані ТОВ "Сібтрейд" на підставі укладених договорів послуги та товари, 22.07.2011 року було виписано звичайний вексель, номінальна вартість якого склала 1 190 606,00 грн. з терміном погашення до 22.07.2016 року, що підтверджується Актом приймання-передачі звичайних векселів від 22.07.2011 року, який підписаний без заперечень обома сторонами.

Доказів того, що отриманий від контрагента -ТОВ "Сібтрейд" товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ФОП ОСОБА_1 витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ "Сібтрейд" виписані позивачу податкові накладні. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обв"язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом -ТОВ "Сібтрейд" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом -ТОВ "Сібтрейд" не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договіри укладені між позивачем та ТОВ "Сібтрейд" недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що як на підставу нікчемності укладених між позивачем та ТОВ "Сібтрейд" договорів, контролюючий орган посилається на висновки встановлені за результатами проведеної перевірки ТОВ "Сібтрейд" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлені Актом №1333/1800/36989577 від 26.04.2011р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року по справі №2а-7102/11/2070, залишеної без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ "Сібтрейд" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішення, визнання дій протиправними.

Скасовано наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.04.2011р. №916.

Визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сібтрейд", результати якої оформлено актом від 26.04.2011р. №1333/1800/36989577.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки судовими рішеннями, які набрали законну силу, було визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сібтрейд", результати якої оформлено актом від 26.04.2011р. №1333/1800/36989577, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та ТОВ "Сібтрейд" такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вище зазначеного акту.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняті не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.128, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0003851702 від 17.11.2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.