Постанова № 24738028, 31.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1721/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Гонтар В.М.,

представника відповідача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004722301/138 від 16.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0004722301/138 від 16.03.2012 року протиправно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на 7529,32 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 7530,32 грн., оскільки у товариства наявні усі законні підстави для включення суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), зазначеної у податкових накладних, виписаних ПП "Анілді", до податкового кредиту.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що проведеною документальною позапланової виїзною перевіркою позивача встановлено неправомірність включення до складу податкового кредиту 7529,32 грн., в .т.ч. за лютий 2011 року -1096,52 грн., за березень 2011 року -1009,77 грн., за квітень 2011 року -1478,03 грн., за травень 2011 року -3945,00 грн. - сум ПДВ, сформованих в результаті взаємовідносин з ПП "Анілді", оскільки вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР, ним не сплачено ПДВ до бюджету з коштів перерахованих в результаті господарських операцій, крім того у контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, складські, виробничі та інші приміщення для здійснення основного виду діяльності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" зареєстроване як юридична особа 26.07.2004 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 120 0000 000021, ідентифікаційний код 21074215, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 126013, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 23705252 від 20.05.2004 НБ № 117860 є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 274868 позивач має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД: 45.21.1 -будівництво будівель, 51.51.0 - оптова торгівля паливом, 74.20.1 -діяльність у сфері інжинірингу, 45.34.0 - інші монтажні роботи, 45.25.1 -інші спеціалізовані будівельні роботи, 60.24.0 -діяльність автомобільного вантажного транспорту.

ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією, серія АВ № 517748 від 15.06.2010 року, строк дії - 15.06.2010-15.06.2015, копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 737 від 13.02.2012 року, направлення № 960/000960 від 13.02.2012 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Бойко Г.М. в період з 14.02.2012 року по 17.02.2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань взаємовідносин з приватним підприємством «Анілді»(код ЄДРПОУ 36007739) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ.

За результатами перевірки складено акт № 1011/23-309/21074215 від 24.02.2012 року (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.178, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 7529,32 грн. за господарськими операціями між позивачем та ПП "Анілді", у тому числі за лютий 2011 року -1096,52 грн., за березень 2011 року -1009,77 грн., за квітень 2011 року -1478,03 грн., за травень 2011 року -3945,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004722301/138, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 7530,32 грн, з яких 7529,32 грн. -за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" оскаржило його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0004722301/138 від 16.03.2012 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0004722301/138 від 16 березня 2012 року, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 7529,32 грн. стали господарські правовідносини між позивачем та ПП "Анілді".

Судом встановлено, що між ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" (Покупець) та ПП "Анілді" (Продавець) було укладено договір поставки № 3/25/1 від 01.02.2011 року. Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язувався передати товар у власність Покупця, а останній прийняти та оплатити його.

В ході виконання даного договору ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" придбало у вищезазначеного підприємства:

- у лютому 2011 року: платину віконну, піну монтажну, круг відрізний, силікон прозорий, молоток, свердло, рукав брезентовий, мило, вогнегасник жилет, болт, гайку, шайбу, респіратор "Росток", на загальну суму 5482,62 грн. (ПДВ - 1096,52 грн.), про що виписано податкові накладні № 10 від 07.02.2011 року, № 12 від 08.02.2011 року, № 25 від 15.02.2011 року, № 28 від 17.02.2011 року, № 31 від 24.02.2011 року; рахунки фактури № СФ-0000006 від 02.02.2011 року, № СФ-0000018 від 07.02.2011 року, № СФ-0000027 від 15.02.2011 року, № СФ-0000026 від 15.02.2011 року, № СФ-0000032 від 23.02.2011 року; видаткова накладні № РН-0000005 від 07.02.2011 року, № РН-0000007 від 08.02.2011 року, № РН-0000015 від 15.02.2011 року, № РН-0000020 від 17.02.2011 року, № РН-0000022 від 24.02.2011 року.

- у березні 2011 року: редуктор, шланг кисневий, круг відрізний, анкер, респіратор "Росток" на загальну суму 5048,85 грн. (ПДВ - 1009,77 грн.), про що виписано податкові накладні № 49 від 21.03.2011 року, № 48 від 21.03.2011 року; рахунки фактури № СФ-0000047 від 14.03.2011 року, № СФ-0000055 від 18.03.2011 року; видаткова накладні № РН-0000036 від 21.03.2011 року, № РН-0000035 від 21.03.2011 року.

- у квітні 2011 року: перемичку, скобу, болт, круг, гайку, шайбу, відро, віник, вапно, бойлер, трійник, рукавиці брезентові, рукавиці гумові, кран, труба металопластикова, колодка, вилка, дріт, на загальну суму 7390,13 грн. (ПДВ - 1478,03 грн.), про що виписано податкові накладні № 84 від 12.04.2011 року, № 83 від 12.04.2011 року, № 79 від 12.04.2011 року, № 96 від 20.04.2011 року, № 109 від 29.04.2011 року; рахунки фактури № СФ-0000088 від 12.04.2011 року, № СФ-0000087 від 12.04.2011 року, № СФ-0000078 від 01.04.2011 року, № СФ-0000108 від 19.04.2011 року, № СФ-0000122 від 29.04.2011 року; видаткова накладні № РН-0000065 від 12.04.2011 року, № РН-0000064 від 12.04.2011 року, № РН-0000059 від 12.04.2011 року, № РН-0000078 від 20.04.2011 року, № РН-00000902 від 29.04.2011 року.

- у травні 2011 року: автошини, на загальну суму 19725 грн. (ПДВ - 3945 грн.), про що виписано податкову накладну № 133 від 17.05.2011 року, видаткову накладну № РН-0000108, рахунок - фактуру № СФ-0000133 від 16.05.2011 року.

Доставка товару здійснювалась Продавцем - ПП "Анілді", згідно умов договору.

Відповідно до акту перевірки № 1011/23-309/21074215 від 24.02.2012 року та письмових заперечень, які містяться в матеріалах справи, факт транспортування придбаного товару відповідачем під сумнів не ставиться.

Позивачем на підтвердження руху по складу придбаного товару надано: акти списання, документи складського обліку, крім того надано оборотні відомості по рахунках №22, №205

Крім того, ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" надано суду журнал реєстрації довіреностей за 2011 - 2012 роки, копія витягу з якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно інформації, що міститься у вказаному журналі, підприємством видавалися довіреності на підтвердження права на отримання товару від ПП "Анілді": від 14.02.2011 року № 70, від 31.03.2011 року № 94 - на ім'я ОСОБА_4, від 06.04.2011 року № 131 - на ім'я ОСОБА_5, від 17.05.2011 року № 179 - на ім'я ОСОБА_6, саме ці особи вказані в видаткових накладних, як такі, що отримали товар.

Згідно матеріалів справи, позивач за отриманий товар розраховувався з ПП "Анілді" по безготівковому розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 6454 від 07.02.2011 року, № 6461 від 07.02.2011 року, № 6502 від 15.02.2011 року, № 6506 від 17.02.2011 року, № 6514 від 24.02.2011 року, № 6585 від 21.03.2011 року, № 6590 від 21.03.2011 року, № 6666 від 12.04.2011 року, № 6674 від 12.04.2011 року, № 6718 від 20.04.2011 року, № 6757 від 29.04.2011 року, № 6810 від 17.05.2011 року, на загальну суму 45 175,92 грн., в т.ч. ПДВ 7529,32 грн.

Вимоги норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені первинними документами.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові та податкові накладні, прибуткові накладні рахунок фактура та розрахункові документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків, тому суд оцінює реальність господарських операцій позивача із урахуванням вказаної позиції.

На підтвердження реальності господарської операції з ПП "Анілді" ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" надало суду докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме, в матеріалах справи містяться: акти приймання виконаних будівельних робіт за березень - травень 2011 року, за серпень - грудень 2011 року, згідно замовлення ПАО "Укртатнафта".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП "Анілді" за лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 7529,32 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП "Анілді" ґрунтується на вимогах Закону.

Окрім того, чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неподання податкової звітності або ж несплата податку контрагентами, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Суд також вважає за доцільне зауважити на тому, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що контрагент позивача ПП "Анілді" на момент господарських відносин з ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" був зареєстрований як суб'єкти господарювання та здійснював підприємницьку діяльність, зареєстрований і по даний час. Станом на 31.05.2012 року запис в ЄДР про відсутність за місцезнаходженням ПП "Анілді" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній, що підтверджується витягом з ЄДР (в матеріалах справи), а тому судом відхиляються твердження податкового органу про неправильність заповнення податкових накладних та нереальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних та первинних бухгалтерських документів.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування податкового кредит, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004722301/138 від 16.03.2012 року, та застосувати необхідний у даному випадку спосіб захисту права, визнавши його протиправним і скасувавши.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0004722301/138 від 16.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету судові витрати зі сплати судового збору в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький