Постанова № 24738010, 07.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1900/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Ротар В.М.,

представника відповідача - Решетник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002282305 від 18.01.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність висновків податкового органу щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового ) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за березень-квітень 2011 року в розмірі 87 846 грн., що є наслідком порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Вказане заниження податкового зобов"язання було вчинено платником, як на думку податкового органу, у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту сум, сплачених у ході господарських взаємовідносин платника із ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс". Позивач стверджував, що реальність та легальність цих господарських відносин підтверджена податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства, що є достатніми підставами на включення суми в розмірі 87 846 грн. до складу податкового кредиту за відповідні періоди. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товарів від ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс", їх оплату та використання в господарській діяльності ТОВ "Квант Плюс". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ТОВ "Квант Плюс" та зазначеним контрагентом, обидві сторони правочину були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі документів, виданих ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс", та заперечує висновки про нікчемність відповідного правочину; висновки про відсутність у контрагента необхідних виробничих активів вважає недоведеними припущеннями. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім своїх податкових зобов'язань. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договору поставки первинні бухгалтерські документи ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення суми за цим договором до податкового кредиту позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002282305 від 18.01.2012 року.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень посилався на те, що під час перевірки позивача встановлено контрагента - ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс". ТОВ "Квант плюс" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 87 846 грн. за результатами господарських відносин зі вказаним контрагентом. Вказував на відсутність у ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, складських приміщень; на проведення даним підприємством транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, що не виконують свої податкові зобов'язання у випадках здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, представник відповідача наполягав на тому, що ТОВ "Квант плюс" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 87 846 грн. Відтак, вважав, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та на підставі чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант плюс" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 08 серпня 2001 року, ідентифікаційний код юридичної особи -31618527. (а.с. 9, 10).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві 22.08.2001 року за № 5981, зареєстрований платником податку на додану вартість 28.08.2001 року, про що видане свідоцтво(а.с. 11, 12).

ДПІ у м. Полтаві 29.12.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Квант плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року в частині взаємовідносин із ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс".

За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт від 29.12.2011 року № 9632/23-8/31618527, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "Квант плюс" вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового ) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 87 846 грн., в тому числі за: березень 2011 року на суму 70 414 грн., квітень 2011 року на суму 17 432 грн. (а.с. 14-23).

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, ДПІ у м. Полтаві було винесене податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0002282305, яким ТОВ "Квант плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 846 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби. За результатами розгляду скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 18.01.2012 року № 0002282305, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В ході проведення ДПІ у м. Полтаві перевірки встановлено укладення між ТОВ "Квант плюс" (покупець) та ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" (продавець) договору поставки № 132211 від 01 лютого 2011 року, згідно якого продавець обов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. Найменування , номенклатура, асортимент товару, його кількість та ціна визначаються у накладних. (а.с. 37-39).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку, на умовах вказаного договору поставки, ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" виконало визначені договором поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (а.с. 40-51).

Згідно вказаних податкових накладних, позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість. (а.с. 104-115).

Здійснення оплати по вищевказаному договору поставки підтверджується банківськими виписками. (а.с. 145-148).

Оприбуткування поставлених ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" товарів позивачем підтверджується копіями карток складського обліку матеріалів, наявними в матеріалах справи. (а.с. 149-156).

В підтвердження того, що придбаний у ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, до суду надано копії накладних, податкових накладних, вантажномитної декларації, якими позивач підтвердив реалізацію придбаних відповідно до договору поставки № 132211 від 01 лютого 2011 року товарів, а також виготовленої у тому числі з використанням придбаних товарів продукції, в адресу ТОВ "Нітон", ТОВ "Енергофінанс", ДП "Укрбурсервіс", ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", ТОВ "Торговий дім "Імекс трейд плюс", ТОВ "Євразія транзит" Росія. (а.с. 157-170).

В ході судового розгляду надано позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені копії податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких сформований спірний податковий кредит, що відповідають вимогам чинного законодавства і видані платником податку на додану вартість, зареєстрованим, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, придбання товарів, в ціні яких сплачені суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів, які використані в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Посилання відповідача на те, що вищезазначений договір є нікчемним, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" -судом встановлено, що таких порушень в договорі між ТОВ "Квант плюс" та ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" -з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Квант плюс" та ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс" власних виробничих активів, складських приміщень, основних фондів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ТОВ "Квант плюс" правомірно віднесено до до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату поставки товарів від ТОВ "ТД "Імекс трейд плюс". Звідси випливає, що позивачем не було занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового ) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 87 846 грн., в тому числі за: березень 2011 року на суму 70 414 грн., квітень 2011 року на суму 17 432 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його..

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0002282305 від 18.01.2012 року визнати протиправним та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Квант плюс" витрати зі сплати судового збору в сумі 911,29 грн (дев'ятсот одинадцять гривень двадцять дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков