Постанова № 24737630, 21.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2011 р. 10:15 справа № 2а-6584/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ", вул. Морехідна , 14, кв. 401, м. Миколаїв, 54017

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправними дії,

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по проведенню перевірки ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ", в результаті якої складено акт перевірки №2465/23-100/30533647 від 19.08.11р., визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" із підприємствами-контрагентами, переліченими у акті перевірки №2465/23-100/30533647 від 19.08.11р., визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по складанню акту про неможливість проведення зустрічної звірки №2577/23-300/30533647 від 12.09.11р. як такого, що не передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та вимогами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.10р., визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" із підприємствами-контрагентами, переліченими у акті про неможливість проведення зустрічної звірки №2577/23-300/30533647 від 12.09.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем перевірку було проведено без врахування первинних документів позивача та без його відома, відповідач не наділений компетенцією визнавати нікчемними господарські операції платників податків; п.73.5 ст.73 ПК України та вимогами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому Постановою КМУ №1232 від 27.12.10р., не передбачено можливості складати акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що проведення перевірок та складання актів здійснювалось в порядку визначеному чинним законодавством. Крім того перевіркою встановлено відсутність здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами. В зв'язку з цим відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

17-19.08.11р. відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за березень, квітень, травень 2011р..

19.08.11р. за результатами перевірки було складено акт №2465/23-100/30533647, в якому зроблено висновок про відсутність реальності поставок товарів, робіт (послуг) ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" від ПП "Селтік-Юг" у березні, квітні, травні 2011р., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже договори відповідно до ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином підприємство ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" штучно сформувало податковий кредит по контрагентам-постачальникам ПП "Селтік-Юг" у березні, квітні, травні 2011р., у розмірі 11 643 291,45грн.

12.09.11р. відповідачем складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" №2577/23-300/30533647.

В акті відповідач зазначив про визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді, відсутність реальності поставок товарів, робіт (послуг), штучне формування податкового кредиту.

Листом від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таке роз'яснення підтверджується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 9 якого передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідач у акті перевірки та на стор.2-3 письмових заперечень зазначає, що при проведенні перевірки ним було використано вичерпний перелік матеріалів:

- Декларації позивача з ПДВ;

- Довідки перевірок інших підприємств з ДПІ у м. Херсоні;

- Програмні продукти.

Отже, в порушення вищенаведеного, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів (безтоварність операцій, відсутність поставок, відсутність права на отримання податкового кредиту) без дослідження первинних документів підприємства взагалі.

До того ж, з пояснень представника позивача вбачається, що ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" дізналося про факт проведення перевірки лише після отримання акту перевірки.

Відповідач зазначає, що підставою для початку перевірки стало те, що позивач не надав пояснення на запит податкової інспекції.

Проте копія фіскального чеку №5448 не підтверджує факту направлення саме конкретного письмового запиту. Такими доказами можуть бути лише опис вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Належних доказів отримання позивачем вказаного листа-запиту відповідачем не надано.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на наступне.

Як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки (стор.6), відповідачу було відомо, що ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" перебуває у ліквідаційній процедурі, та обов'язки директора підприємства виконує ліквідатор Черепенко В.Г., яка знаходиться за адресою, відмінною від юридичної адреси ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ".

Також на сторінці 6 акту перевірки зазначено, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було відомо, що усі документи позивача було вилучено УБОЗ УМВС України в Миколаївській області в рамках розпорядження ДПА України №48-р від 24.02.11р. "Про відпрацювання підприємств", про що складено відповідні протоколи виїмки.

При цьому, ліквідатор Черепенко В.Г. пояснила, що надати первинні бухгалтерські та податкові документи не має можливості у зв'язку з їх тимчасовим вилученням УБОЗ УМВС України в Миколаївській області, та повідомила перевіряючих, що вона надасть первинні документи до перевірки відразу після їх повернення.

Отже, достовірно знаючи про те, що первинних документів за юридичною адресою підприємства тимчасово немає, відповідач надіслав за юридичною адресою запит, та дійшов висновку про те, що господарські операції не підтверджуються первинними документами, хоча як не був позбавлений права звернутися із відповідним запитом до ліквідатора підприємства, або до УБОЗ УМВС України в Миколаївській області.

Також позивач зазначав у позові, що чинним податковим законодавством не передбачено можливості (права) органу державної податкової служби складати документ під назвою "акт про неможливість проведення зустрічної звірки" та зазначати у цьому акті про встановлення факту вчинення суб'єктами господарювання нікчемних правочинів.

На думку відповідача, така можливість передбачена Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими наказом ДПА України №236 від 22.04.11р.

Відповідно до п.21.1.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із п.1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 15.04.05р., нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Проте, в порушення Указу Президента України №493 від 03.10.92р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 15.04.05р., цей документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому не підлягає виконанню органами державної податкової служби України, оскільки Методичні рекомендації не є ані Законом України, ані нормативно-правовим актом.

Більш того, форма складеного "акту про неможливість проведення зустрічної звірки" не відповідає формі акту, яка є додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими наказом ДПА України №236 від 22.04.11р. За своєю формою цей акт більш схожий на звичайний акт перевірки.

До того ж, якщо керуватися наказами ДПА України, а саме Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.08р. із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України №742 від 30.12.09р., стає наявним, що про нікчемність правочинів податкові органи мають право (на їх думку) зазначати лише у актах перевірок.

Так, згідно із п. 5.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.08р. із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 30.12.2009 року № 742, при проведенні перевірки встановлюються та документуються факти, які свідчать про діяльність платника ПДВ з метою отримання податкової вигоди (безтоварність операції, здійснення господарських операцій з метою одержання відшкодування податку на додану вартість, звільнення від оподаткування, зменшення бази та ставки оподаткування, одержання права на залік тощо), для цілей оподаткування операції враховані платником ПДВ не відповідно до їх дійсного економічного змісту; або враховані операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами, або така податкова вигода виникає не у зв'язку із здійсненням реальної господарської діяльності.

Відповідно до п.5.8 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.08р. із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 30.12.2009 року № 742, при встановленні вказаних обставин при проведенні позапланової виїзної перевірки та отриманні інформації від підрозділів податкової міліції, погашення прострочених податкових зобов'язань, юридичного про відсутність платника ПДВ за вказаними в реєстраційних документах адресами, розпочату процедуру банкрутства (доведення до банкрутства), припинення юридичної особи (визнані установчі, реєстраційні документи не дійсні), порушення стосовно посадових осіб суб'єкта господарювання (або за фактом скоєння злочину) кримінальної справи працівники підрозділів податкового контролю, оподаткування фізичних осіб складають Акт позапланової виїзної перевірки, в якому зазначають, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним. Копія такого акта направляється до підрозділу податкової міліції.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10р. №1232, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Отже, зустрічні звірки можуть проводитися за наявності підстав для їх проведення, а саме:

1) під час перевірки іншого платника податків у податкового органу виникли сумніви щодо факту здійснення тих чи інших операцій;

2) існують протиріччя задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно із п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який затверджено постановою КМ України №1232 від 27.12.10р., за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 8 цього ж Порядку, довідка про проведення зустрічної звірки підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця).

Отже, ані норми Податкового кодексу України, ані норми Порядку не передбачають можливості складати акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

З приводу визнання відповідачем нікчемними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій відповідача під час реалізації його владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податків та зборів ТОВ "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" станом на момент проведення перевірки був визначений Податковим кодексом України.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Цією ж статтею визначений порядок застосування наслідків визнання недійсним у судовому порядку правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Отже, видозмінена форма ч.3 ст.228 ЦКУ встановлює окремий вид недійсних правочинів - правочини, вчинені з метою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Ці правочини, як зазначено у відповідній статті, можуть бути визнані судом недійсними.

Таким чином суд вважає, що дії відповідача, які полягають, зокрема, в наданні в Акті перевірки висновків щодо нікчемності угод позивача не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують законні права позивача. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеному Акту відповідач рішення не приймав, зроблені ним висновки порушують не тільки законні інтереси позивача, але й тягнуть за собою реальні негативні правові наслідки, в тому числі і на майбутнє, та покладають на позивача певні обов'язки.

Так, згідно положень ст.ст.215, 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, тобто є імперативними.

Таким чином, якщо суб'єктом владних повноважень (податковим органом) в своєму офіційному документі (акті перевірки) встановлено факт недійсності (нікчемності) правочину, то у платника податків виникає імперативний обов'язок повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. А відповідно до положень ст.140.2 ПК України такий платник податків зобов'язаний здійснити також перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним (нікчемним), були враховані в обліку сторони правочину. При цьому законом не вимагається прийняття додаткових рішень податковим органом.

Крім того, в листі ВАСУ від 10.06.10р. № 845/11/13-10 "Щодо оскарження дій податкових органів" зазначається, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Тому, юридичні наслідки визнання правочинів нікчемними проявляються у вигляді обов'язку внести зміни до податкових декларацій зі сплатою штрафів та поверненні усього отриманого на виконання правочину. Крім того зазначений в акті перевірки обов'язок позивача коригувати податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ теж є юридичним наслідком.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ", за результатами якої складено акт перевірки №2465/23-100/30533647 від 19.08.11р.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" із підприємствами-контрагентами, переліченими у акті перевірки №2465/23-100/30533647 від 19.08.11р.

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по складанню акту про неможливість проведення зустрічної звірки №2577/23-300/30533647 від 12.09.11р. як такого, що не передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та вимогами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.10р.

5. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" із підприємствами-контрагентами, переліченими у акті про неможливість проведення зустрічної звірки №2577/23-300/30533647 від 12.09.11р.

6. Присудити на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ" судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

7. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар