Постанова № 24737465, 06.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р. № 2а-11245/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача -Заброцька О.М.

від відповідача - Тимощик І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Золочівська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області ДПС до ДП "Бібрське лісове господарство" про про нарахування та сплату податкових зобов'язань ,

в с т а н о в и в :

Золочівська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до ДП «Бібрське лісове господарство»про нарахування та сплату податкових зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 вересня 2011 року ДПІ Перемишлянському районі проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Бібрське лісове господарство»про що складено акт № 22/23/00992488. На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення -рішення за звичайними цінами, а саме податкове повідомлення -рішення за звичайними цінами від 19.09.2011 року № 0000202321 за платежем 3011020100 по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 6205, 75 грн., в тому числі основний платіж 5198, 00 грн., та податкове повідомлення -рішення за звичайними цінами від 19.09.2011 № 0000222321 за платежем 3014010100 по податку на додану вартість у сумі 72380, 48 грн., в тому числі основний платіж становить 57904, 38 грн. Станом на 30.09.2011 року ДП «Бібрське лісове господарство»не сплатило відповідної за вищезазначеними податковими повідомленнями -рішеннями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях, в яких вказують на те, що податковим органом не подано жодних фактичних доказів заниження позивачем податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 11 червня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Бібрське лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року (по взаєморозрахунках із окремими СПД -фізичними особами за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року), за результатами якої складено акт № 22/23/00992488 від 12.09.2011 року.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено, порушення:

- пп. 1.22.1 п1.22, п.1.25 ст.1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1., п. 5.9, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.7.1 п. 5.7, ст. 5 пп. 11.3.1, пп. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства»(у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 -ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього 64471, 0 грн., в тому числі по звітних періодах: за 2010 рік (ІV квартал) на суму 28545, 0 грн., за І квартал 2011 року на суму 35926, 0 грн.;

- пп. 1.20.5-1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за звичайними цінами всього на суму 5198, 0 грн., в тому числі по звітних періодах: за І квартал 2009 року на суму 138, 0 грн.; за І півріччя 2009 року на суму 1219, 0 грн.; за 9 місяців 2009 року на суму 1965, 0 грн.; за 2009 рік на суму 2771, 0 грн.; за І квартал 2010 року на суму 574, 0 грн.; за І півріччя 2010 року на суму 1095, 0 грн.; за 9 місяців 2010 року на суму 1256, 0 грн.; за 2010 рік на суму 1256, 0 грн.; за І квартал 2011 року на суму 1171, 0 грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1, п. 7.3.1, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 29483, 23 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 1059, 04 грн., за листопад 2010 року у сумі 983, 10 грн., за грудень 2010 року у сумі 27441, 09 грн.;

- п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за звичайними цінами всього в сумі 57904, 38 грн., в тому числі за березень 2009 року на суму 2965, 76 грн.; за червень 2009 року на суму 9533, 63 грн.; за вересень 2009 року на суму 2346, 51 грн.; за грудень 2009 року на суму 7761, 26 грн.; за березень 2010 року на суму 8773, 28 грн.; за червень 2010 року на суму 7185, 95 грн.; за вересень 2010 року нас суму 7336, 15 грн.; за грудень 2010 року на суму 12001, 84 грн.

- п. 3.1, п. 7.39 та п.7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями), а саме в авансових звітах відсутні оформлені належним чином розрахункові документи відповідно до Положення (товарний чи касовий чек, розрахункова квитанція), які б підтверджували факт продажу товарів, надання послуг підприємству за готівкові кошти на суму 1615, 15 грн.;

- п.3.4, 3.5 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, п.п.8.1.1, п. 8.1.2 п.8.1, п. 17.1 ст. 17, п.п. «а»«б»п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-VІ, пп.54.3.5, п. 54.3 ст. 54, ст. 164.5, п. 164.6, ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.4 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI -занижено податок на доходи фізичних осіб за 2010 - 2011 роки в сумі 7430, 86 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2010 в сумі 5397, 34 грн., за 1 -ий квартал 2011 року в сумі 2033, 52 грн.: не сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб нас суму 4079, 07 грн., в тому числі за 2010 р. на суму 2037, 07 грн., за 1 -й квартал 2011 року на суму 2042, 00 грн., не повному обсязі відображено в поданих розрахунках (ф.1ДФ) суми отриманих доходів суб'єктами господарювання -фізичними особами за ознакою доходу «42», «157».

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення із застосуванням звичайних цін: від 19.09.2011 року № 0000222321, яким загальна суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 72380, 48 грн., у тому числі за основним платежем становить 57 907, 38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14476, 1 грн., від 19.09.2011 року № 0000202321 яким загальна суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій становить 6205, 75 грн., у тому числі за основним платежем становить 5198 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1007, 75 грн.

30.09.2011 року В.о. начальника ДПІ у Перемишлянському районі прийнято рішення № 1521 про відкликання податкових повідомлень -рішень за звичайними цінами.

В зв'язку із завершенням реорганізації позивача, згідно довідки АБ № 482794 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) , суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив позивача - державну податкову інспекцію у Перемишлянському районі Львівської області, його правонаступником -Золочівська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області державної податкової служби.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно п. 20.1.38 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначені у ст.39 ПК України.

Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів

39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: бартерних операцій; операцій з пов'язаними особами; операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); ціни перепродажу;"витрати плюс"; розподілення прибутку; чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних із збутом.

За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні.

Відповідно до методу розподілення прибутку визначається прибуток від операції, який повинен бути розподілений між її учасниками. Такий прибуток розподіляється на економічно обґрунтованій основі, що наближує цей розподіл до розподілу прибутку, який отримали б учасники операцій, якби були непов'язаними особами.

Метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні показників рентабельності операції, які розраховуються на підставі відповідної бази (такої як витрати, обсяг реалізації, активи), з аналогічними показниками рентабельності операцій між непов'язаними особами у співставних економічних умовах відповідно до пункту 39.2

цієї статті.

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідно до п.123.1 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного

відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

За період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року проведено позапланову виїзну ревізію фінансово -господарської діяльності ДП «Бібрське лісове господарство»контролерами -ревізорами КРВ у Перемишлянському районі та провідним контролером -ревізором КРУ у Львівській області. За результатами якої складено акт № 33-38/4 від 15.03.2011 року. В період з 01.09.2009 року по 31.01.2011 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово -господарської діяльності ДП «Бібрське лісове господарство»контролерами ревізорами КРУ у Львівській області. За результатами якої складено акт № 07-26/27 від 05.08.2011 року. В даних актах перевірки зазначено, порушення Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року № 42 ДП «Бібрське лісове господарство»здійснювало реалізацію лісо продукції (необробленої деревини), за цінами, нижчими від тих, що склалася на аукціонних торгах, а також по цінах нижчих від випускних цін, затверджених директором Лісгоспу, які відповідно до п. 2.7 Положення від 19.02.2007 року № 42 являються базовими на біржових аукціонних торгах.

В матеріалах справи знаходяться порівняльні відомості реалізації лісопродукції за 2009 -2010 років, згідно яких виведено різницю між біржовою ціною (з ПДВ) та середньою ціною (з ПДВ): за І квартал 2009 року - 17794, 56 грн., за ІІ квартал 2009 року -57201, 78 грн., за ІІІ квартал 2009 року -14079, 08 грн., за ІV квартал 2009 року -46567, 54 грн., за І квартал 2010 року -52639, 67 грн., за ІІ квартал 2010 року -43115, 67 грн., за ІІІ квартал 2010 року -44016, 89 грн., за ІV квартал 2010 року -72011, 44 грн., за І квартал 2011 року -4682, 44 грн.

Отже, підприємством занижено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у рядку 01.1 Декларації на суму 20 790, 00 грн., в тому числі по звітних періодах: за І квартал 2009 року на суму 552, 00 грн., за ІІ квартал 2009 року на суму 4323, 00 грн. (наростаючим підсумком за 2009 рік на суму 4875, 00 грн.), за ІІІ квартал 2009 року на суму 2986, 00 грн. (наростаючим підсумком за 9 місяців 2009 року на суму 7861, 00 грн.), за ІV квартал 2009 року на суму 3222, 00 грн., (наростаючим підсумком за 2009 рік на суму 11084, 00 грн.), за І квартал 2010 року на суму 2294, 00 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 2085, 00 грн. (наростаючим підсумком за І півріччя 2010 року на суму 4378, 00 грн.), за ІІІ квартал 2010 року на суму 646, 00 (наростаючим підсумком за 9 місяців 2010 року на суму 5024, 00 грн.), за І квартал 2011 року на суму 4682, 00 чим порушено порядок ведення податкового обліку.

Також підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість від продажу лісо продукції на суму 57 904, 38 грн., в тому числі: за березень 2009 року на суму 2965, 76 грн., за червень 2009 року на суму 9533, 63 грн., за вересень 2009 року на суму 2346, 51 грн., за грудень 2009 року на суму 7761, 26 грн., за березень 2010 року на суму 8773, 28 грн., за червень 2010 року на суму 7185, 95 грн., за вересень 2010 року на суму 7336, 15 грн., за грудень 2010 року на суму 12001,84 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідачем не подано жодних належних та допустимих доказів у спростування позовних вимог.

Суд, оцінивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки подані позивачем докази в сукупності дають достатньо підстав для висновку щодо задоволення позовних вимог.

Примірний розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій наведено на а.с.73 та 74. Зокрема, по податку на додану вартість за звичайними цінами нараховані позивачу податкові зобов'язання в сумі 72380,48 грн. в тому числі за основним платежем в сумі57904,38 грн. та за штрафними санкціями 14476,10 грн. , а саме: за березень 2009 року - 2965,76 грн., за червень 2009 року -9533,63 грн. ,за вересень 2009 року -2346,51 грн., за грудень 2009 року -7761,26 грн., за березень 2010 року -8773,28 грн., за червень 2010 року -7185,95 грн., за вересень 2010 року -7336,15 грн., за грудень 2010 року -12001,84 грн.; штрафні санкції розраховані за вказані періоди в розмірі 25 % від донарахованої суми. По податку на прибуток за звичайними цінами нараховані позивачу податкової зобов'язання в сум 6205,75 грн. в тому числі за основним платежем 5198 грн. та за штрафними санкціями 1007,75 грн. а саме: за 1 квартал 2009 року 138 грн., за 1 півріччя 2009 року 1219 грн. ,за 9 місяців 2009 року 1965 грн., за 2009 рік 2771 грн., за 1 квартал 2010 року 574 грн., за 1 півріччя 2010 року 1095 грн., за 9 місяців 2010 року 1256 грн., за 2010 рік 1256 грн. та штрафні санкції за вказаний період у розмірі 25% від донарахованої суми що становить 1006,75 грн.; за 1 квартал 2011 року 1171 грн. та застосовано штрафні санкції за 1 квартал 2011 року на підставі пп.7 п.10 розділу 20 ПК України в розмірі 1 грн. Відтак, сума що підлягає стягненню з відповідача на користь бюджету становить 78586,23 грн.

Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до положень ст.2, 162 КАС України, суд дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, відтак слід стягнути з відповідача до бюджету 78 586, 23 грн. боргу, який виник на підставі нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ДП «Бібрське лісове господарство»(код ЄДРПОУ 00992488, місцезнаходження: 81220, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Бібрка, вул. Василя Стуса, 44) до бюджету 78 586 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень 23 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна