Постанова № 24737393, 12.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3742/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Данилкіній Н.В.

за участю сторін:

представник позивача: не прибув,

відповідач: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 4 010,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 4 010,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем до системи персоніфікації обліку 28.03.12 був поданий річний звіт про нарахування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за формою таблиці 2 додатка 5. Згідно поданого звіту, відповідач самостійно визначив суму, на яку нараховується ЄСВ та розмір ЄСВ у абсолютній та відносній величинах відповідно до вимог Закону. Так, за звітом ЄСВ склав 4010,30 грн. Фактично відповідачем сплачено - 0,00 грн. Таким чином, станом на 01.05.12 сума недоїмки з ЄСВ складає 4010,30 грн. На теперішній час борг не сплачений, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 4 010,30 грн.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління, в якому серед іншого зазначено, що 05.06.12 відповідачем частково сплачена заборгованість у сумі 600,00 грн., сума недоїмки з єдиного внеску станом на 11.06.12 складає 3410,30 грн., у зв'язку з чим зменшує позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці -підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається зі ст. 6 вищезазначеного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідач - ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи -підприємця виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 30.09.2002 року, на підтвердження чого було видане свідоцтво НОМЕР_2 (а.с.7). Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування фізичними особами підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, поданого відповідачем 28.03.2012 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області, самостійно визначено суму єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 4010,30 грн. (а.с.6)

Зазначена сума страхових внесків відповідачем сплачена частково.

Позивачем, у відповідності до вимог ст. 25 Закону №2464-VI на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу № Ф-629/2 від 06.04.2012 на суму 4010,30 грн., яка отримана відповідачем 12.04.2012 та у встановленому Законом порядку не оскаржена (а.с.9).

З картки особового рахунку відповідача (а.с.20) вбачається, що ОСОБА_1 05.06.12 було сплачено 600,00 грн. Таким чином, сума заборгованості на час розгляду справи складає 3410,30 грн.

Саме зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у заяві наданій до суду 11 червня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.51 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Визнання відповідачем позовних вимог щодо стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3410,30 грн. не суперечать закону і не порушує чиї - небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор - заявник звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3 410,30 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області (93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 16а, код ЄДРПОУ 21792413, рахунок 37196076001212 ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3410,30 грн. (три тисячі чотириста десять гривень 30 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано 12 червня 2012 року.

СуддяС.М. Чиркін