Постанова № 24737207, 15.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-3455/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Світловодський маслосиркомбінат" (надалі - ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212300 від 06.04.11.

Позов мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10, за результатами якої складено акт №52/2300/00446061 від 21.03.11. Вказаною перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 1 378 146 грн. внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" при відображенні операцій з надання послуг консультаційного-сервісного обслуговування, а також за податковими накладними, виписаними ВАТ "Канівський маслосирзавод" при відображенні операцій з продажу торговельних марок. Зазначені обставини стали підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000212300 від 06.04.11, яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1 378 146 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання - 344 536, 50 грн. та у розмірі 100% від суми нарахованого податкового зобов'язання по скороченій декларації з ПДВ в сумі 531 258 грн. Позивач стверджує про незаконність зазначеного податкового повідомлення-рішення, наполягаючи на правомірності формування ним податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями, а також на безпідставності застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.11.21 у сумі 531 258 грн. Крім того, посилається на те, що у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство та запровадженням мораторію на задоволення вимог кредиторів, штрафні (фінансові) санкції не повинні застосовуватися. Також стверджує, що за результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення, рішеннями ДПА в Кіровоградській області та ДПА України його скарги відхилені. При цьому ДПА в Кіровоградській області рішення за скаргою позивача надіслано з порушенням строку, передбаченого п.56.9 ст.56 ПК України, а тому скарга вважається задоволеною, а спірне податкове повідомлення-рішення є скасованим. З цих підстав, позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000212300 від 06.04.11.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" та ВАТ "Канівський маслосирзавод". Стверджуючи про законність та обґрунтованість висновків перевірки та оскаржуваного позивачем податкового повідомлення -рішення, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Світловодський маслосиркомбінат" з 17.05.94 зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради та перебуває на податковому обліку у Світловодській ОДПІ. У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про акціонерні товариства" 03.08.11 змінено найменування відкритого акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" на публічне акціонерне товариство "Світловодський маслосиркомбінат". (а.с. 124 - 152, 156, т.1 )

Посадовими особами Світловодської ОДПІ у період з 17.01.11 по 14.03.11 проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10, валютного законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10, результати якої оформлено актом №52/2300/00446061 від 21.03.11 (а.с. 24-89, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено суму податкового кредиту в податку на додану вартість:

- за листопад 2008 року у сумі 546 349 грн. (в тому числі по загальній декларації з ПДВ у сумі 15 136 грн., по спеціальній (скороченій, п.11.21) декларації з ПДВ у сумі 531 258 грн.,

- за січень 2009 року у сумі 459 202 грн. (по загальній декларації з ПДВ),

- за лютий 2009 року у сумі 903 808 грн. (по загальній декларації з ПДВ),

в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 1 378 146 грн., у т.ч. за січень 2009 року у сумі 474 338 грн., за лютий 2009 року у сумі 903 808 грн.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000212300 від 06.04.11, яким позивачеві за порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі п.54.3 ст.54, п.77.1 ст.77 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 253 940, 50 грн., з яких 1 378 146 грн. - основний платіж, 875 794, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 90, т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав на нього скаргу до ДПА у Кіровоградській області. (а.с. 93 - 96, т.3).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області від 14.06.11 №1980/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000212300 від 06.04.11 залишено без змін, а скаргу ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" - без задоволення. (а.с. 117-122, т.3).

Рішенням Державної податкової адміністрації України №15288/6/25-0115 від 23.08.11 повторну скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 97 -102, т.3, 18 -23, т. 1).

Щодо доводів позивача про порушення Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області строку розгляду первинної скарги, суд встановив наступне.

Пунктом 56.8 статті 56 ПК України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з пунктом 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до пункту 56.13 статті 56 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Судом встановлено, що первинна скарга позивача на спірне податкове повідомлення - рішення надійшла до ДПА у Кіровоградській області 18.04.11. Рішенням заступника голови ДПА у Кіровоградській області №1446/10/25-014 від 27.04.11 продовжено строк розгляду первинної скарги ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" до 13.06.11, про що повідомлено позивача. (а.с. 91, т.3 ). Воднораз, 13 червня 2011 року був вихідним днем, оскільки у зв'язку з тим, що свято Трійці 12 травня 2011 року збіглося з вихідним днем - неділею, тому вихідний день за правилами ч. 3 ст.67 КЗпП України було перенесено на наступний після святкового (неробочого) дня - понеділок 13 червня 2011 року. А відтак, надавши відповідь на скаргу позивача 14 червня 2011 року - першого робочого дня, що настав за вихідним днем 13 червня 2011 року, ДПА у Кіровоградській області дотрималася строків, встановлених ст.56 ПК України, а доводи позивача, щодо того, що спірне податкове повідомлення-рішення вважається скасованим, є неспроможними.

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні Світловодської ОДПІ №0000212300 від 06.04.11, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до наданого представником відповідача розрахунку щодо донарахованих сум та штрафних санкцій, у спірному рішенні позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 1 378 146 грн., у зв'язку з виявленим завищенням податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" (основний платіж у сумі 474 338 грн.) та ВАТ "Канівський маслосирзавод" (основний платіж у сумі 903 808 грн.). (а.с. 133, т.3)

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб Сиру" встановлено, що 02.01.08 між ними укладено договір консультаційно-сервісного обслуговування №08-82, за умовами якого ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (замовник) доручає ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" (виконавцю) здійснювати консультаційно-сервісне обслуговування підприємницької, фінансової, адміністративно-господарської, корпоративної та іншої діяльності замовника. (а.с. 92 - 95, т.1). Відповідно до пункту 7.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.08. Додатковою угодою №1 від 31.12.08 дію договору продовжено до 31.12.09 (а.с. 96, т.1).

Про виконання зобов'язань по договору між сторонами у листопаді 2008 року складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), загальною вартістю 6 033 571, 20 грн., у т.ч. ПДВ - 1 005 595, 20 грн., зокрема:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.08 №КС-0000022 на суму 1 548 115, 20 грн., у т.ч. ПДВ -258 019, 20 грн. (а.с. 98, т.1). Вказаний акт направлений на адресу позивача листом від 10.11.08, у якому відображено надання юридичних послуг у період з 08.01.08 по 10.11.08. (а.с. 102 -103, т.1);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.11.08 №КС-0000023 на суму 1 730 246, 40 грн., у т.ч. ПДВ - 288 374, 40 грн. (а.с. 100, т.1). Вказаний акт направлений на адресу позивача листом від 18.11.08, у якому відображено надання послуг з питань фінансово-облікової діяльності за період з 08.01.08 по 18.11.08. (а.с. 99, т.1);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.08 №КС-0000024 на суму 2 755 209, 60 грн., у т.ч. ПДВ - 459 201, 60 грн. (а.с. 101, т.1). Вказаний акт направлений на адресу позивача листом від 27.11.08, у якому також відображено надання послуг з питань фінансово-облікової діяльності у період з 08.01.08 по 10.11.08. (а.с. 97, т.1).

ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" на адресу позивача виписані податкові накладні №КС-0000893 від 18.11.08 на суму 1 730 246, 40 грн., у т.ч. ПДВ - 288 374, 40 грн. (а.с. 104, т.1), №ЦБ-0000709 від 30.11.08 на суму 1 548 115, 20 грн., у т.ч. ПДВ - 258 019, 20 грн. (а.с. 106, т.1). Сума ПДВ за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 546 393, 60 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2008 року, зокрема 15 136 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ за листопад 2008 року, 531 258 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства за листопад 2008 року (а.с. 76 -79, 80 -82, 148 -149, 152- 153, 154-156, т.3). Також ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" на адресу позивача виписано податкову накладну №КС-0000894 від 27.11.08 на суму 2 755 209, 60 грн., у т.ч. ПДВ - 459 201, 60 грн. (а.с. 105, т.1), яку включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на січень 2009 року. (а.с. 83 - 86, т.3). Розрахунки за вказаними договором проведені між сторонами у безготівковій формі, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача за 04.12.08 та 05.12.08 (а.с. 84 -86, т.4)

Між тим, дослідивши у ході перевірки вказані первинні документи, посадові особи органу податкової служби дійшли до висновку, що вони не підтверджують фактичне виконання ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" повного (доволі значного) комплексу, об'єму робіт та послуг, передбачених договором консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08, а відтак - не підтверджують і отримання зазначених робіт (послуг) позивачем. Заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", відповідач послався на порушення ним п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що, за його висновками, призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 1 005 595 грн., зокрема за листопад 2008 року у сумі 546 394 грн. (у тому числі по загальній декларації з ПДВ у сумі 15 136 грн., по спеціальній (скороченій, п.11.21) декларації з ПДВ у сумі 531 258 грн., за січень 2009 року у сумі 459 202 грн. (по загальній декларації з ПДВ).

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за цією господарською операцією, суд виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість був врегульований Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 (надалі - Закон №168/97).

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону №168/97, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону №168/97 визначено, що поставкою послуг визнаються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону №168/97 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 7.1 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вказаних норм свідчить, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції. При цьому презумується, що такі господарські операції здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (тут і надалі - Положення №88, у редакції, чинній на момент дії договору консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. (пункт 2.2 Положення №88).

Відповідно до пункту 2.3 Положення №88 документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуваних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно з затвердженою системою кодифікації. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи обставини здійснення господарських операцій позивача з придбання послуг у ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" за договором консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з умовами п.1.2 договору №08-82 від 02.01.08 консультаційно-сервісне обслуговування діяльності замовника здійснюється виконавцем шляхом надання усних і письмових консультацій, підготовки проектів, оглядів, аналітичних матеріалів, формування баз даних, організації впровадження нових методів і технологій управління та виробництва, проведення робіт, представництва інтересів замовника перед третіми особами та в іншій, узгодженій сторонами формі.

Розділом 4 вказаного договору передбачено, що вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику відповідно до умов договору, встановлюється за погодженням сторін у залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості і зазначається в акті виконаних робіт. Замовник оплачує виконавцю фактично надані останнім послуги помісячно. Розрахунки за надані виконавцем послуги здійснюються замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт шляхом безготівкових перерахувань коштів на поточний рахунок виконавця. Проект акту виконаних робіт надається виконавцем замовнику не пізніше останнього дня звітного місяця. Оплата за надані послуги здійснюється замовником не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. У випадку незгоди замовника від надсилає не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності мотивованої відмови у визначений сторонами строк акти виконаних робіт вважається підписаним та підлягає оплаті.

Отже, умови договору №08-82 від 02.01.08 передбачали помісячне складання виконавцем - ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" - актів виконаних робіт з зазначенням у них видів наданих послуг та їх обсягів, які, у разі погодження замовником - ставали підставою для їх оплати.

Всупереч цьому, щомісячні акти про виконання робіт (надання послуг) ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" не складалися та позивачеві не направлялися. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.08 №КС-0000022, від 18.11.08 №КС-0000023, від 27.11.08 №КС-0000024 складені виконавцем лише у листопаді 2008 року, без заперечень підписані позивачем та повністю ним оплачені у грудні 2008 року.

В актах про виконання робіт (надання послуг), а також у податкових накладних, виписаних ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" на підтвердження поставки послуг, всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не вказано їх кількість (об'єм, обсяг), тобто строки та тривалість їх надання. Воднораз, зміст супровідних листів директора ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" до цих актів свідчить, що вказані господарські операції мали місце у період січня - листопада 2008 року. Зазначені листи містять перелік видів послуг, передбачених договором, та їх загальну тривалість. Однак, зміст актів, супровідних листів до них та податкових накладних не дає можливості встановити, яким чином були надані ці послуги ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" і як вони були використані ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" у своїй господарській діяльності.

При цьому, в актах та супровідних листах до них відсутні розрахунки кількості годин, витрачених на надання послуг, вартість кожної послуги. З наданих документів не вбачається, які саме фактори бралися до уваги сторонами при визначенні розміру оплати наданих послуг (обсяг і час роботи, професійний досвід консультантів, науково-теоретична підготовка тощо). Кошторис послуг, який міг би визначити перелік наданих послуг та вартість кожної з них, в залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості, як це передбачено пунктом 4.1 розділу 4 договору консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08, позивачем не надано.

Згідно зі змістом актів та супровідних листів, у переліку наданих послуг превалювали консультації, зокрема з правових питань (тривалість - 1261 год., вартість без ПДВ - 345 960 грн.); з питань ведення бухгалтерського обліку питань (тривалість - 880 год., вартість без ПДВ - 156 240 грн.); з питань ведення податкового обліку (тривалість - 930 год., вартість без ПДВ - 412 920 грн.); по методам планування дохідної частини бюджету (тривалість - 114 год., вартість без ПДВ -78 120 грн.); по методах управління закупками (тривалість - 56 год., вартість без ПДВ - 19 368 грн.); з питань управління фінансовими потоками підприємства (тривалість - 672 грн., вартість без ПДВ - 212 040 грн.) тощо. Як вказано у супровідних листах ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", такі консультації надавалися за запитом замовника. У договорі №08-82 від 02.01.08 саме запити замовника зазначені як підстави для надання консультаційно - сервісних послуг виконавцем (п.3.1.1, 3.4.1 договору).

Між тим, під час розгляду справи позивачем не надано суду жодного його запиту, адресованого ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", щодо необхідності отримання консультацій такої значної тривалості, та доказів, які свідчать, що позивач потребував таких консультацій та використав їх у своїй господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи представником позивача за довіреністю - Іващенко С.І., яка на час укладання та виконання договору №08-82 від 02.01.08 займала посаду юрисконсульта ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" (яке разом з ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" входили до складу корпорації "Клуб Сиру"), а на час розгляду справи - керівника юридичного департаменту ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", суду надано документи, які, на її думку, підтверджують фактичне отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг за договором №08-82 від 02.01.08. Згідно з її поясненнями, вказані документи не досліджувалися Світловодською ОДПІ під час перевірки (що визнали у судовому засіданні представники відповідача), а лише під час розгляду справи роздруковані з електронних носіїв інформації, які збереглися у ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру".

Зокрема, представником позивача суду надані листи ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", адресовані голові правління ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (а.с. 28-29, 30 -31, 33, 34, 35, 41 - 42, 43 - 44, 45 - 46, 47, 48, т.2). У цих листах викладені норми цивільного, господарського, земельного, трудового, податкового та іншого законодавства. Однак позивачем не надано доказів, що він потребував отримання відповідних роз'яснень чинного законодавства у зв'язку з виникненням складних або спірних ситуацій у своїй діяльності та подавав відповідні запити про це виконавцеві. У листах відсутні підписи уповноважених осіб ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", не вказано автора (авторів) консультацій, дати складання листів та їх отримання позивачем, що не дає суду можливості встановити факт дійсного надання консультацій та отримання їх позивачем.

З наданих представником позивача проектів відповідей на запити контролюючих органів та претензії банків (а.с. 32, 49, 50, 51, т.2) також не вбачається доказів направлення їх на адресу позивача, отримання їх останнім та використання у своїй господарській діяльності.

Проекти цивільних, господарських, трудових та інших угод, розроблені ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" (а.с. 83 -159, т.2 ), не свідчать, що вони призначалися саме для позивача та складалися на виконання договору консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08. Воднораз, дійсні договори, укладені позивачем, копії яких надані для долучення до матеріалів справи, відрізняються за формою та змістом від згаданих проектів, і більшість з них датовані 2010 -2011 рр. (а.с. 1 -72, т.4), тобто після закінчення дії договору №08-82 від 02.01.08.

Виходячи з предмету договору №08-82 від 02.01.08, результати проведених аналізів (які згідно з актами та супровідними листами полягали у здійсненні аналізів: структури фінансових потоків та їх впливу на фінансовий результат діяльності підприємства (тривалість - 300 год., вартість без ПДВ - 156 240 грн.); балансів та звітів про фінансові результати (строки проведення: 14.01.08 - 29.02, 21.04.08 - 16.05.08, 30.07.08 - 15.08.08, 03.11.08 - 18.11.08, вартість без ПДВ - 156 240 грн.); товарних запасів продукції на підприємстві (тривалість - 336 год., вартість без ПДВ - 100 440 грн.); дебіторської та кредиторської заборгованості (тривалість - 672 год., вартість без ПДВ - 256 680 грн.); фактичного виконання бюджету (тривалість - 400 год., вартість без ПДВ - 145 080 грн.); юридичного аналізу складних ситуацій (тривалість - 723 год., вартість без ПДВ - 457 560 грн.); аудиту облікових служб (тривалість - 360 год., вартість без ПДВ - 102 672 грн.), мали б бути втілені у певній письмовій формі, як-то - правовий висновок, звіт, які б містили обсяг, склад, характеристику, методику та висновки проведених аналізів, аудиту, відображали виявлені порушення та ризики для підприємства. Однак, позивачем таких документів суду не надано, окрім складеного ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" документу "Аналіз проекту змін до законодавства щодо оподаткування ПДВ операцій з придбання сировини (молока) та реалізації продуктів переробки у зв'язку із підготовкою України до вступу в ВТО" (а.с. 37-40, т.2). Воднораз, потреба ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" в отриманні у листопаді 2008 року цього документу є сумнівною з огляду на те, що підготовка України до вступу у члени Світової організації торгівлі закінчилася у лютому 2008 року, коли Україна була прийнята у члени СОТ на засіданні Генеральної ради Світової організації торгівлі 05.02.08.

Зміст договору консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08, а також актів та супровідних листів до них, свідчить, що умови цього договору передбачали виконання певних роботів його виконавцем, як-то: розробка бюджету виробництва на 2009 рік (строки складання: 01.09.08 - 27.11.08, вартість без ПДВ - 1 383 840 грн.), розробка бюджету адміністрації на 2009 рік (строки складання: 01.10.08 - 27.11.08, вартість без ПДВ -446 400 грн.), складання планів коригування дефіциту та проціфиту бюджету (тривалість -400 год., вартість без ПДВ - 145 080 грн.). Однак, суду не надані докази одержання позивачем матеріальних та документальних результатів таких робіт (бюджети, плани тощо), а відтак не доведено економічної доцільності витрат на оплату вказаних робіт, зокрема їх вплив на умови чи економічні результати діяльності позивача.

Воднораз, надані представником позивача проекти документів "Положение об учётной политике и организации бухгалтерского учёта на 2008 г." (а.с. 179 -240, т.1), "Статут відкритого акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" (а.с. 1-27, т.2), "Колективний договір на __ рік" (а.с. 70 -82, т.2), "Процедура определения цен при продаже продукции" (а.с. 186 - 188, т.2), звітність за міжнародними стандартами (а.с. 211 - 233, т.2, 18-65, т.3), не містять особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у розробці цих документів з боку ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру".

Доводи представника позивача щодо того, що обмін інформацією між сторонами договору №08-82 від 02.01.08 під час його виконання здійснювався в електронній формі за допомогою телекомунікаційних засобів зв'язку, а інформація надавалася виконавцем позивачу у вигляді електронних документів, суд визнає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до статей 5, 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Згідно зі статтями 10, 11 вказаного Закону відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях. При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог: 1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання; 2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний; 3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Дослідженням наданих представником позивача під час розгляду справи документів встановлено, що жоден з них не відповідає вимогам копії електронного документу на папері, передбаченим Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг". Жоден з документів не містить позначки часу, яка підтверджувала б наявність відповідного електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, коли виконувалися умови договору консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08 (січень - листопад 2008 року). Доказів направлення та отримання їх позивачем у формі електронних документів суду також не надано.

При цьому, окремі з представлених електронних документів, які, за твердженням представника позивача, розроблені ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" при виконанні договору №08-82 від 02.01.08, містять дату складання - 2010 та 2011 роки (а.с. 70 - 82, 97 - 100 , 119 - 123, т.2), що ставить під сумнів їх наявність на час існування спірних правовідносин упродовж січня - листопада 2008 року.

Наведене свідчить, що ці документи є штучно створеними, не відображають реальний зміст та характер наданих послуг, а тому вони не можуть бути належними доказами у справі.

Надання виконавцем (отримання замовником) усних консультацій документально не зафіксовано, що унеможливлює визначення їх вартості та з'ясування, чи відповідає цілям ділового обороту сплата позивачем за такі послуги коштів з огляду на можливий практичний результат їх використання підприємством та очікуваний економічний ефект від такого використання.

Щодо доводів позивача про надання йому ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" допомоги в організації його корпоративної діяльності, яка полягала у підготовці та проведенні 18.03.08 загальних зборів акціонерів, документальному оформленні їх результатів, підготовці особливої інформації до ДКЦПФР, про що свідчать проект протоколу чергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (а.с. 52 - 58, т.2), пакет документів для оновлення інформації по рахунку в цінних паперах (а.с. 59 - 69, т.2), судом установлено, що вказані документи готувалися Іващенко С.І., як представником компанії Укрчіз Холдінг Компані Лімітед - засновника, акціонера та голови наглядової ради ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (а.с. 53, т.2, а.с. 144, т.3), а не як представником ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру".

З'ясовуючи обставини виконання ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" договору №08-82 від 02.01.08 в частині обумовленого представництва інтересів позивача перед третіми особами, судом встановлено, що надання цих послуг документально не оформлено. Зокрема, позивачем не надано доказів розробки ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" правової позиції, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях у справах №16/1492, №2/236, №2-1204/08, №14/374, №6/2, №2-90/2007, про що зазначено у його супровідному листі до акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №КС-0000022 від 10.11.08, який став підставою для сплати позивачем вартості цих робіт, визначеній у розмірі 479 880 грн. без ПДВ (а.с. 98, 102 -103, 106 т.1)

Надані представником позивача проекти заперечень на касаційну скаргу (а.с. 171 - 172, т.2), апеляційної скарги (а.с. 173-176, т.2), скарги на дії державного виконавця (а.с. 183 - 185, т.2), які, згідно з приміткою, розроблені ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", не є свідченням того, що вказані проекти використані позивачем у своїй господарській діяльності, оскільки підписаних посадовими особами позивача документів та доказів їх направлення в установи, яким вони адресовані, суду не надано.

Натомість позовна заява до господарського суду (а.с. 160-164, т.2) та апеляційна скарга на рішення суду (а.с. 177-182, т.2), копії яких надані позивачем, підписані представником ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" за довіреністю ОСОБА_1, яка є його штатним працівником і відношення до ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" не має. Зміст наданої суду копії постанови господарського суду Кіровоградської області у справі №6/2 від 31.03.08 (а.с. 165 - 170, т.2) також не містить доказів того, що участь у даній справі приймали представники ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", виконуючи умови договору №08-82 від 02.01.08 та здійснюючи представництво інтересів позивача.

Надана представником позивача довідкова інформація щодо персоналу ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", що був задіяний у наданні інформаційно-консультаційних послуг ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (а.с. 207 - 209, т.2) не має правового значення для вирішення спору, оскільки перераховані у ній особи не зазначені в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), як особи, відповідальні за вчинення господарських операцій. У жодному з письмових документів, що надавалися представником позивача під час розгляду справи як такі, що складалися при виконанні договору №08-82 від 02.01.08, прізвища цих осіб, як працівників ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", безпосередньо задіяних у наданні ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" інформаційно-консультаційних послуг, не вказані.

Згідно зі штатним розписом ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат", який введений у дію з 01.01.08, до штату адміністративної служби товариства входило 13,5 штатних одиниць, у тому числі - юрисконсульт, до складу фінансової служби - 31 штатна одиниця (а.с. 198 -204, т.2.). Вказане спростовує доводи представника позивача про те, що ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" у 2008 році не мало у штаті достатньої кількості спеціалістів для належного ведення бухгалтерського та податкового обліку та забезпечення юридичного забезпечення діяльності товариства, що зумовлювало необхідність залучення спеціалістів ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру".

Суд відмічає, що у судовому засіданні позивачем не доведено економічну причину (ділову мету), яка з урахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди, спонукала його замовити та оплатити упродовж січня - листопада 2008 року консультаційно-сервісні послуги вартістю 6 033 571, 20 грн., яка не є сумірною отриманим результатам, у той час, коли діяльність підприємства була збитковою, що призвело до його неспроможності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами, та як наслідок - до порушення справи про його банкрутство у липні 2009 року. Доказів щодо економічного ефекту від використання результатів наданих послуг у власній господарській діяльності з метою отримання доходу позивачем суду також не надано.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що відсутність належних доказів фактичного (реального) надання послуг (виконання робіт) за договором консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08 та їх використання у господарській діяльності ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" виключає зв'язок таких послуг з господарською діяльністю позивача та, відповідно, свідчить про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні цих послуг, у розмірі 1 005 595, 20 грн., що безпосередньо вплинуло на зменшення суми податкових зобов'язань позивача перед бюджетом, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2008 року у сумі 15 136 грн., за січень 2009 року - у сумі 459 202 грн.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зважаючи на викладене, спірне податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000212300 від 06.04.11 в частині донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 474 338 грн. (15 136 грн. + 459 202 грн.) по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для скасування його у цій частині, а відтак - і для задоволення позову у цій частині.

Щодо взаємовідносин позивача з ВАТ "Канівський маслосирзавод" судом установлено, що 20.02.09 між ними укладено договір про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) "Світловодський фірмовий" за свідоцтвом України №84067 від 12.11.07 (а.с. 107 -109, т.1). За умовами вказаного договору ВАТ "Канівський маслосирзавод" (власник свідоцтва) передає (відчужує), а ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (правонаступник) приймає всі майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) "Світловодський фірмовий". Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору вартість майнових прав інтелектуальної власності на Знак, що передається (відчужується) за даним договором, складає 2 922 847, 61 грн.

Крім того, 20.02.09 між ВАТ "Канівський маслосирзавод" та ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" укладено договір про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) "Лель" за свідоцтвом України №64305 від 17.07.06 (а.с. 111 -113, т.1). За умовами вказаного договору ВАТ "Канівський маслосирзавод" (власник свідоцтва) передає (відчужує), а ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (правонаступник) приймає всі майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) "Лель". Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору вартість майнових прав інтелектуальної власності на Знак, що передається (відчужується) за даним договором, складає 2 500 000 грн.

Пунктами 2.4 цих договорів передбачено, що майнові права інтелектуальної власності вважаються переданими правонаступнику з моменту підписання сторонами акту приймання -передачі.

20.02.09 між ВАТ "Канівський маслосирзавод" та ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" підписано акти приймання-передачі майнових права інтелектуальної власності (права власності) на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) "Світловодський фірмовий" та "Лель" (а.с. 110, 114, т.1).

ВАТ "Канівський маслосирзавод" позивачеві видано податкові накладні №297 від 20.02.09 №298 від 20.02.09 про передачу права на торговельні марки на суму 2 922 847, 61 грн. та 2 500 000 грн. відповідно (а.с. 115, 116, т.1). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 903 808, 43 грн. (487 141, 27 грн. + 416 666, 67 грн.) позивачем включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року. (а.с. 87 - 90, 150 - 151, т.3). Розрахунки за вказаними договорами здійснені між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено акт від 25.02.09. (а.с. 83, т.4)

За висновками відповідача, згідно наданих первинних бухгалтерських документів ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" не доведено зв'язок операції з придбання у ВАТ "Канівський маслосирзавод" торговельних марок "Лель" та "Світловодський фірмовий" з господарською діяльністю підприємства, економічну доцільність щодо необхідності придбання торговельних марок, враховуючи, що з листопада 2008 року по червень 2010 року підприємство взагалі не займалося виробництвом сирів та мало (має) скрутне фінансове становище в результаті наявності простроченої кредиторської заборгованості по банківським кредитам, позикам та відсотках у сумі понад 100 млн. грн., економічне обґрунтування доволі значної вартості придбаних торгівельних марок. Констатувавши порушення вимог п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач дійшов до висновку про завищення позивачем по вказаним господарським операціям сум податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації з ПДВ за лютий 2009 року у розмірі 903 808 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету, у сумі 903 808 грн.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку, є нематеріальними активами.

За визначенням, наведеним в абзаці 3 пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Операція з придбання нематеріального активу у власність є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно з частинами 1, 2 статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

За визначенням, наведеним у статті 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до статті 493 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Як передбачено статтею 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Правомочності щодо використання торговельної марки визначені статтею 157 ГК України, відповідно до частини 2 якої право використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні, урегульовані Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

За змістом частин 7, 9 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Договір про передачу права власності на знак вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Судом установлено, що на підставі рішень Державного Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 07.07.10 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу власником свідоцтв України №84067 та №64305 - ВАТ "Канівський маслосирзавод" - права власності за знаки відкритому акціонерному товариству "Світловодський маслосиркомбінат". (а.с. 73 - 81, т.2).

У судовому засіданні з'ясовано, що торгівельні марки (знаки для товарів) "Лель" та "Світловодський фірмовий" придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру, виробництво харчових продуктів, а також оптова торгівля продуктами харчування. (а.с. 153, т.1)

Придбавши нематеріальні активи у вигляді торговельних марок, позивач почав використовувати їх у сфері господарювання, як це передбачено статтею 157 ГК України та статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", застосовуючи їх на виготовлених товарах, для яких вони зареєстровані, на упаковці товарів, у продажі, в документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів у господарський (комерційний) обіг.

Так, у травні та вересні 2011 року позивачем було виготовлено товар - сироватку молочну суху - яку під торговою маркою "Лель" було реалізовано покупцям, про що свідчать надані позивачем угоди та контракти (а.с.120 - 121, 122, 123, 170, 171, т.1.)

Крім того, відповідно до Змін №12 до ТУ У 15.5-24220539-001-2004, зареєстрованих Укрметртестстандарт 09.04.10, позивач має право на виготовлення сиру твердого під торгівельною маркою "Світловодський фірмовий" (з масовою часткою жиру у сухій речовині 45, 50, 55%) за цими технічним умовами. (а.с. 117-119, т.1).

Згідно з абзацами 1, 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 4 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наданих до суду документів ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" вбачається фактичне отримання позивачем прав на використання торговельних марок, проведення витрат по сплаті ПДВ у складі ціни отриманого права, використання торгових марок у господарській діяльності позивача. Право позивача на податковий кредит виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У ході розгляду справи відповідачем, яким ставилася під сумнів економічна доцільність придбання торговельних марок, не надано суду доказів невідповідності ціни товарів (послуг), визначеній сторонами у договорах від 20.02.09 про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, рівню звичайних (ринкових) цін, що діяли на дату такого придбання.

Аналізуючи наведене, можна зробити висновок, що суми ПДВ від операції з придбання торговельних марок у розмірі 903 808 грн. були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту, а висновки відповідача про порушення вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань у вказаній сумі, є необгрунтованими. Отже, донарахування позивачеві спірним податковим повідомленням - рішенням грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 903 808 грн. здійснено протиправно, а рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до наданих відповідачем розрахунків штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000212300 від 06.04.11 у сумі 875 794, 50 грн., складовими цих санкцій є штраф, накладений відповідачем у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру, у розмірі 649 842, 50 грн. (118 584, 50 грн. + 531 258 грн.), а також у зв'язку з завищенням податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ВАТ "Канівський маслосирзавод", у розмірі 225 952 грн. (а.с. 235 т.2, а.с. 133 т.3).

Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000212300 від 06.04.11 вбачається, що підставою для накладення на позивача штрафу вказано пункт 123.1.ст.123 Податкового кодексу України. (а.с. 90, т1).

Воднораз, представники відповідача пояснили суду, що виявлене перевіркою завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" у загальних податкових деклараціях з ПДВ на листопад 2008 року та січень 2009 року на сумі 474 338 грн. стало приводом для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у виді штрафу у розмірі 25% від суми донарахованого податкового (грошового) зобов'язання на підставі ст.123.1 ст.123 ПК України, що склало 118 584, 50 грн. (474 338 грн. х 25%), а завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" у спеціальній (скороченій) декларації з ПДВ на листопад 2008 року у сумі 531 258 грн. зумовило також застосування штрафних санкцій за порушення пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" у розмірі 100% від суми нарахованого податкового зобов'язання по скороченій декларації з ПДВ, що склало 531 258 грн.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податкові правопорушення, скоєні ним до 01.01.11, на підставі норм Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.11, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1/99-рп у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на конт ролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Тому, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності ПК України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені ПК України та попереднім законодавством.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України, що набув чинності з 06.08.11, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п.7 цього підрозділу). За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених ПК України. Оскільки розглядувана норма набула чинності з 06.08.11, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Водночас, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності ПК України, відбулося до 06.08.11, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ ПК України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням того, що збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

Тому до податкових порушень, вчинених до 01.01.11, а виявлених до 06.08.11, повинен застосовуватися найнижчий з тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України. А починаючи з 06.08.11 за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених ПК України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення податкового законодавства з боку позивача -завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" відбулося у листопаді 2008 року та січні 2009 року, а виявлено податковим органом у березні 2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

На час вчинення податкового правопорушення штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства нараховувались на підставі норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема статті 17 вказаного Закону.

Так, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент вчинення позивачем порушень податкового законодавства, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У свою чергу, згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та приписів абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання. Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нині чинною нормою ПК України збігаються.

Воднораз, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення має визначатися за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), який міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, що минули, починаючи з податкового періоду, на який припала така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припало отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.

Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості податкових періодів. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачає мінімального розміру штрафу.

У даних правовідносинах до позивача на підставі п. 123.1 ст.123 ПК України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками від суми нарахованого податкового (грошового) зобов'язання, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час вчинення відповідного порушення. Причому цей штраф не підлягає збільшенню до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 ПК України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від строку недоплати та кількості податкових періодів, що минули. Така позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.11 №2198/11/13-11.

Отже, у зв'язку з донарахуванням податкового зобов'язання у розмірі 474 338 грн. за завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2008 року та січні 2009 року, яке виявлено актом перевірки №52/2300/00446061 від 21.03.11, на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000212300 від 06.04.11 до позивача повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 10%, а не 25% від суми визначеного податкового (грошового) зобов'язання. Відтак, зі 118 584, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у зв'язку з донарахуванням грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру", 71 150, 70 грн. (118 584, 50 грн. - 474 338 грн. х 10%) застосовані помилково.

Щодо доводів позивача про безпідставність притягнення позивача до фінансової відповідальності (накладення штрафу) під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, судом установлено, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.07.09 у справі №11/60 порушено провадження про банкрутство ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" та відповідно до ст. 11, п. п. 4 -6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. (а.с. 147 - 148, т.4)

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові (грошові) зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові (грошові) зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таке застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 25.06.11 (справа № 21-113а11), від 04.07.11 (справа № 21-144а11), від 05.12.11 (справа №21-348а11), які в силу частини 1 статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

Враховуючи те, що строк виконання грошових (податкових) зобов'язань зі сплати податку на додану вартість у розмірі 474 338 грн. настав у позивача після винесення податкового повідомлення - рішення №0000212300 від 06.04.11, у якому відповідачем на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України самостійно визначено таке зобов'язання, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється. Відповідно, за цими зобов'язаннями можуть застосовуватися фінансові санкції.

Доказів того, що на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у справі про банкрутство ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" господарським судом прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, що унеможливлює нарахування штрафних санкцій, позивачем суду не надано.

Щодо правомірності застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100 % від суми нарахованого податкового зобов'язання по скорочені декларації з ПДВ за порушення пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" у сумі 531 258 грн., суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки №52/2300/00446061 від 21.03.11 вбачається, що за висновками відповідача позивачем в порушення пп.7.4.1, 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" у листопаді 2008 року було неправомірно включено до складу податкового кредиту та відображено у спеціальній декларації переробного підприємства суму ПДВ у розмірі 531 258 грн., нарахованого у зв'язку з придбаними послугами у ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" за договором консультаційно-сервісного обслуговування №08-82 від 02.01.08. При цьому позивач завищив податковий кредит з ПДВ у розмірі 531 258 грн. по скороченій податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року, яку він подавав відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як передбачено пунктом 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у листопаді 2008 року), до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 №805 затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість здійснюється щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

Перераховані безпосередньо з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на небюджетні рахунки суми коштів за рахунок сум податку на додану вартість, що розраховуються переробними підприємствами за окремою податковою декларацією, не враховуються як дотації.

Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки №52/2300/00446061 від 23.03.11, доданого до спірного податкового повідомлення - рішення (а.с. 235, т.2), за її наслідками податкові ревізори-інспектори дійшли висновку про наявність підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 100 % від суми нарахованого податкового зобов'язання по скороченій декларації з ПДВ згідно п.11.21. в сумі 531 258 грн. При цьому норма Податкового кодексу України, на підставі якої застосовано цей штраф, ні у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000212300 від 06.04.11, ні у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій не вказана.

Воднораз, виходячи зі змісту рішення ДПА у Кіровоградській області від 14.06.11 №1980/10/25-014 про результати розгляду скарги позивача (а.с. 117 -122, т.3) та заперечень представників відповідача, наданих під час розгляду справи, штрафна санкція у розмірі 531 258 грн. застосована на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України, у зв'язку з використанням не за цільовим призначенням сум податку на додану вартість, не перерахованих позивачем на небюджетний рахунок.

Пунктом 123.2 статті 123 ПК України передбачено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Воднораз, на час виникнення спірних правовідносин (завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у скороченій податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року) застосування штрафних санкцій за нецільове використання сум ПДВ, що підлягали перерахування на небюджетні рахунки, чинним на той час законодавством передбачено не було. У разі порушення порядку використання таких коштів податковий орган мав право звернутися до суду з позовом до переробного підприємства про стягнення зазначеної суми коштів на підставі пункту 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 №805.

Так само, на час виникнення спірних правовідносин штрафні санкції до платників податків при встановленні використання ними пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, а також використання податкової пільги, яка для них не призначена, податковими органами не застосовувалися, оскільки норма пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка передбачала такі санкції, введена у дію Законом України від 19.05.09 №1342-VI, що набрав чинність лише з 01.01.10.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.11 за №34/18772, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 вказаного Порядку результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Між тим, в акті перевірки №52/2300/00446061 від 21.03.11 відсутнє посилання на встановлене у періоді, що перевірявся, порушення використання позивачем (його посадовими особами) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, тобто не описаний склад податкового правопорушення, яке тягне відповідальність, передбачену пунктом 123.2 статті 123 ПК України. Навпаки, на стор. 46 акту вказано, що проведеною перевіркою не встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування пільги з податку на додану вартість. (а.с. 69, т.1).

Доводи відповідача про визначення штрафу у розмірі 100 % від суми нарахованого податкового зобов'язання по скороченій податковій декларації з ПДВ не відповідають обставинам справи, оскільки судом установлено, що податкове (грошове) зобов'язання у розмірі 531 258 грн. позивачеві у спірному податковому повідомленні-рішенні не донараховувалося. (а.с. 133, т.3)

З огляду на незворотність дії законів у часі, суд визнає неправомірним застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 531 258 грн. за порушення пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України.

До того ж, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача штрафу за правопорушення, яке вчинено у листопаді 2008 року, тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.07.09, суперечить статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених частиною 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України, у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ВАТ "Канівський маслосирзавод" у розмірі 903 808 грн., суд зазначає, що оскільки відповідачем не доведено суду порушення ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ у лютому 2009 року по взаємовідносинах з вказаним контрагентом та, відповідно, правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у спірному податковому повідомленні-рішенні на суму 903 808 грн., тому нарахування 225 952 грн. штрафу не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення №0000212300 від 06.04.11 в частині донарахування позивачеві 903 808 грн. грошового зобов'язання з ПДВ та застосування до нього штрафної (фінансової) санкції у розмірі 828 360, 70 грн. (71 150, 70 грн. + 531 258 грн. + 225 952 грн.), тому у цій частині рішення є протиправним.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - правового акту індивідуальної дії.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке є правовим актом індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України може бути лише визнання такого акту протиправним та його скасування.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000212300 від 06.04.11, яким ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 253 940, 50 грн., з яких 1 378 146 грн. - основний платіж, 875 794, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 732 168, 70 грн., з яких 903 808 грн. - за основним платежем, 828 360, 70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 521 771, 80 грн., з яких 474 338 грн. - основний платіж, 47 433, 80 грн. - штрафні (фінансові) санкції, позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000212300 від 06.04.11, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 732 168, 70 грн., з яких 903 808 грн. - за основним платежем, 828 360, 70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити публічному акціонерному товариству "Світловодський маслосиркомбінат" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 20.02.12.