Постанова № 24737013, 05.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року 12:42 Справа № 0870/3718/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі судового засідання Урсуленко Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Дніпроенергосталь»

до відповідача-1: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

до відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області

про: стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1 від 20.03.2012 року),

ОСОБА_2 (дов. № 2 від 20.03.2012 року),

від відповідача 1: ОСОБА_3 (дов. № 6840/10/10 від 09.12.2011 року),

від відповідача 2: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Дніпроенергосталь» (далі - позивач, ТОВ НВП «Дніпроенергосталь») до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач 1, ДПІ у Заводському районі) та Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області (далі - відповідач 2, УДКС України у Заводському районі), в якому позивач (з урахуванням уточнень позову від 15.05.2012):

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя щодо ненадання до відповідного органу державного казначейства висновків про бюджетне відшкодування ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» податку на додану вартість за січень 2009 року у сумі 10 760,33 грн., лютий 2009 року у сумі 43 257,50 грн., березень 2009 року у сумі 94 521,20 грн., квітень 2009 року у сумі 317 302,44 грн., травень 2009 року у сумі 88 984,30 грн., червень 2009 року у сумі 109 998,70 грн., липень 2009 року у сумі 495 027,37 грн., серпень 2009 року у сумі 180 202,71 грн., вересень 2009 року у сумі 148 292,30 грн., жовтень 2009 року у сумі 250 215,36 грн., всього у сумі 1 738 562,21 грн.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Запоріжжя надати органу державного казначейства висновки про бюджетне відшкодування ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» податку на додану вартість за січень 2009 року у сумі 10 760,33 грн., лютий 2009 року у сумі 43 257,50 грн., березень 2009 року у сумі 94 521,20 грн., квітень 2009 року у сумі 317 302,44 грн., травень 2009 року у сумі 88 984,30 грн., червень 2009 року у сумі 109 998,70 грн., липень 2009 року у сумі 495 027,37 грн., серпень 2009 року у сумі 180 202,71 грн., вересень 2009 року у сумі 148 292,30 грн., жовтень 2009 року у сумі 250 215,36 грн., всього у сумі 1 738 562,21 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» (код ЄДРПОУ 23881078) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за деклараціями з ПДВ за січень 2009 року у сумі 10 760,33 грн., лютий 2009 року у сумі 43 257,50 грн., березень 2009 року у сумі 94 521,20 грн., квітень 2009 року у сумі 317 302,44 грн., травень 2009 року у сумі 88 984,30 грн., червень 2009 року у сумі 109 998,70 грн., липень 2009 року у сумі 495 027,37 грн., серпень 2009 року у сумі 180 202,71 грн., вересень 2009 року у сумі 148 292,30 грн., жовтень 2009 року у сумі 250 215,36 грн., всього у сумі 1 738 562,21 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним були подані відповідачу 1 податкові декларації з ПДВ за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягало 3 854 382,00 грн. На підставі наданих декларацій позивачу було частково відшкодовано бюджетне відшкодування в розмірі 2 115 819,79 грн. Частина, що залишилась не відшкодованою за вказаними періодами складає 1 738 562,21 грн. Податковим повідомленням-рішенням відповідача 1 від 16.07.2010 №0000592301/0 позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ з січня 2009 року по жовтень 2009 року на загальну суму 1 738 562,21 грн. Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2011 по справі №2а-6081/10/0870 було визнане протиправним та скасоване зазначене податкове повідомлення-рішення. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач, посилаючись на пп. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», вважає, що з моменту набрання судовим рішенням у справі №2а-6081/10/0870 законної сили, тобто з дня постановлення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення в силі рішення суду першої інстанції, у відповідача 1 виник обов'язок подати відповідачу 2 висновок про відшкодування позивачу 1 738 562,21 грн. бюджетного відшкодування ПДВ по податковим деклараціям в період з січня 2009 року по жовтень 2009 року.

26.03.2012 позивач звернувся до відповідача 1 із листом про необхідність здійснення бюджетного відшкодування. Листом від 11.04.2012 №764/10/153-111 відповідач 1 надав відповідь на зазначену заяву позивача, в якій зазначив, що рішення судів були оскаржені ним в касаційному порядку і, з метою уникнення конфліктних ситуацій, відповідне відшкодування буде проведене після прийняття остаточного судового рішення.

Оскільки відповідачем 1 допущена бездіяльність, яка полягає у ненаданні до відповідача 2 висновку про здійснені позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 1 738 562,21 грн., то позивач вважає, що з Державного бюджету України мають бути стягнені сума бюджетного відшкодування ПДВ за податковими деклараціями поданими за січень-жовтень 2009 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав наведених у позові та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що відповідачем 1 була подана касаційна скарга на судові рішення по адміністративній справі №2а-6081/10/0870. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.01.2012 було відкрите касаційне провадження у цій справі. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом процедура судового оскарження не закінчилась, то з боку відповідача 1 відсутня бездіяльність. Щодо вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування зазначив, що вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не відповідає вимогам ст. 105 КАС України, оскільки цією нормою такого способу захисту порушеного права не передбачено.

Відповідач 2 надіслав до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Податкового кодексу України, зазначив про відсутність у відповідача 2 можливості здійснити відшкодування позивачу з Державного бюджету України коштів без відповідного висновку відповідача 1.

Судом, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановлено наступне.

ТОВ НВП «Дніпренергосталь» до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані податкові декларації з ПДВ за період з січня по жовтень 2009р. разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування и заявами про повернення сум бюджетного відшкодування:

20.02.2009 - за січень 2009 року на суму 120 508,00 грн.;

20.03.2009 - за лютий 2009 року на суму 275 000,00 грн.;

21.04.2009 - за березень 2009 року на суму 186 000,00 грн.;

20.05.2009 - за квітень 2009 року на суму 400 000,00 грн.;

22.06.2009 - за травень 2009 року на суму 170 000,00 грн.;

20.07.2009 - за червень 2009 року на суму 482 874,00 грн.;

20.08. 2009 - за липень 2009 року на суму 900 000,00 грн.;

21.09.2009 - за серпень 2009 року на суму 670 000,00 грн.;

20.10.2009 - за вересень 2009 року на суму 290 000,00 грн.;

20.11.2009- за жовтень 2009 року на суму 360 000,00 грн.

Всього на суму 3 854 382,00 грн.

На підставі наданих декларацій підприємству було частково відшкодовано бюджетне відшкодування в розмірі 2 115 819,79 грн.

Частина, що залишилась не відшкодованою за періодами складає:

20.02.2009 - за січень 2009 року на суму 10760,33 грн.;

20.03.2009 - за лютий 2009 року на суму 43257,50 грн.;

21.04.2009 - за березень 2009 року на суму 94521, 20 грн.;

20.05.2009 - за квітень 2009 року на суму 317302,44 грн.;

22.06.2009 - за травень 2009 року на суму 88984,30 грн.;

20.07.2009 - за червень 2009 року на суму 109998,70 грн.;

20.08. 2009 - за липень 2009 року на суму 495027,37 грн.;

21.09.2009 - за серпень 2009 року на суму 180202,71 грн.;

20.10.2009 - за вересень 2009 року на суму 148292,30 грн.;

20.11.2009 - за жовтень 2009 року на суму 250215,36 грн.

Всього на суму 1 738 562,21 грн.

В період з 01.12.2008 по 30.09.2009 відповідачем 1 проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок позивача з січня 2009 року по жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.12.2008 по 30.09.2009. За наслідками цієї перевірки був складений акт №1114/23-023/23881078 від 02.07.2010, яким підтверджена заявлена до відшкодування сума в розмірі 2 115 819,79 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року на суму 1 738 562,21 грн.

На підставі акту перевірки, 16.07.2010 відповідачем 1 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000592301/0. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-жовтень 2009 року в сумі 1 738 562,21 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2011 по справі №2а-6081/10/0870 задоволені вимоги позивача, визнане протиправними та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 16.07.2010 №0000592301/0.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 апеляційна скарга відповідача 1 залишена без задоволення, постанова суду першої інстанції по цій справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.01.2012 відкрите провадження за касаційною скаргою відповідача 1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2011 по справі №2а-6081/10/0870.

26.03.2012 позивач звернувся до відповідача 1 із листом №12-375 про необхідність здійснення бюджетного відшкодування, по деклараціям за січень-жовтень 2009 року на загальну суму 1 738 562,21 грн.

11.04.2012 відповідач 1 надіслав в адресу позивача лист №764/10/153-111, в якому зазначив, що на підставі норм КАС України здійснюється процедура касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України вищезазначених судових рішень. У зв'язку з викладеним заява позивача залишена без виконання.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виникнення обставин з якими законодавство пов'язує обов'язок відповідача 1 подати відповідачу 2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позивач вважає, що в даному випадку процедура судового оскарження закінчилась із набранням, згідно із приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача через наступне.

Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

В даному випадку позивач не здійснював оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.07.2010 №0000592301/0 за процедурою адміністративного оскарження, а одразу скористався правом на звернення до суду.

Згідно із ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства.

З аналізу наведених норм випливає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.

Посилання позивача на норму 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», суд не приймає через наступне.

За приписами абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Позивач посилається на те, що процедура відшкодування позивачу сум задекларованих до відшкодування з бюджету за січень 2009 року розпочалась з моменту подання позивачем відповідачам податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року та відповідно до наступних поданих декларацій аналогічно.

Згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.

Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.

В спірних правовідносинах відповідач 1 не надавав відповідачу 2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за січень-жовтень 2009 року суми ПДВ в загальній сумі 1 738 562,21 грн. Відтак, відповідач 2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу 1 738 562,21 грн.

З наведених підстав, суд вважає твердження позивача про початок бюджетного відшкодування з моменту подання відповідачам заяви про повернення суми бюджетного відшкодування хибним.

Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача 1 у спірних правовідносинах.

Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за січень-жовтень 2009 року в розмірі 1 738 562,21 грн., суд зазначає наступне.

За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість вважається лише сума податку не відшкодована платнику податків протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.

При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі якщо його перебіг не розпочався.

Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПК України, перебіг строку для відшкодування позивачу податку на додану вартість за січень-жовтень 2009 року не розпочався. Отже, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 1 738 562,21 грн. не набула статус бюджетної заборгованості.

З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 1 738 562,21 грн. та пені на цю суму, необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Через наведене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, через що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д.В. Татаринов