Постанова № 24736606, 18.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/17322/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріВовчанській О.А., за участю: представника позивача представника відповідача Гордієнко Т.О., Духневич Т.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дара-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за № 0001072304/0.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (з урахуванням ухвали про заміну відпвідача), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за №0001072304/0.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дара-Сервіс» від 02.12.2010р. за №9149/234/21861893 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення 08.12.2011р. за №0001072304/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1744873,50 гривень. Позивач вважає, що викладені у акті перевірки від 02.12.2010р. за №9149/234/21861893 висновки щодо порушення позивачем ч. 1 ст.203, ст.215, ст..216, ст.228, ст.654, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дара-Сервіс» та постачальником ТОВ «Компанія ВАН». За відомими позивачу відомостями ТОВ «Компанія ВАН» подавало податкову звітність і сплачувало податки у повному обсязі відповідно до норм законодавства, мало статус платника ПДВ. Дані акту перевірки ТОВ «Компанія ВАН» (вересень 2010р.) зроблено після закінчення господарських операцій ТОВ «Дара-Сервіс», які мали місце до червня 2010 року. Сам факт відсутності підприємства за юридичною адресою не свідчить, що ним не провадиться господарська діяльність.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» (код ЄДРПОУ 21861893) - зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 18.07.1995р. та перебуває на обліку, як платник податків, зокрема, ПДВ, в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 28.12.2008р. за № 04125934.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

У зв'язку із прийняттям постанови заступника начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про призначення документальної перевірки від 23.09.2010р. згідно ст.130 КПК України та службового посвідчення серія УДН №019936, виданого 05.09.2006р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Смирновою Оксаною Федорівною - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська згідно із ч. 1 п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» з питань придбання та продажу піску за період з 01.11.2009р. по 01.10.2010р. та дотримання вимог податкового законодавства при його реалізації.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2010р. за №9149/234/21861893.

У акті перевірки зафіксовані порушення:

- ч. 1 ст.203, ст.215, ст..216, ст.228, ст.654, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дара-Сервіс» та постачальником ТОВ «Компанія ВАН»;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено ПДВ за листопал 2009р. на суму 216474,14 грн., за грудень 2009р. на суму 487948,95 грн., за січень 2010р. на суму 136102,40 грн. та за лютий 2010р. на суму 322723,51 гривень.

Порядок проведення невиїзних перевірок регламентувався, зокрема, наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Наказ № 327) (був чиним на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 1.2 Наказу №327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно із п. 1.3 Наказу №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 4.3 Наказу № 327 передбачено, що у разі здійснення невиїзних документальних перевірок підписання акта здійснюється у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Працівниками податкового органу було здійснено вихід на юридичну ТОВ «Дара-Сервіс» з метою вручення повідомлення від 01.12.2010 року за №69287/10/23-418, в якому платника податку запрошено до ДПІ на підписання акту невиїзної документальної перевірки з питань придбання та продажу піску за період з 01.11.2009р. по 01.10.2010 року. Однак вручити зазначене повідомлення не було можливим, оскільки було встановлено відсутність ТОВ «Дара-Сервіс» та посадових осіб підприємства за юридичною адресою, про що було складено акт від 01.12.2010 року за №3226/23-4/21861893.

Згідно із п. 4.9 Наказу №327 у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби. У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.

У зв'язку з неявкою посадових осіб ТОВ «Дара-Сервіс» до ДПІ, відділом взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб на підставі пункту 4.9 Наказу № 327 складено акт від 02.12.2010 року за № 3228/23-4/21861893 про не явку посадових осіб для підписання акту.

Акт перевірки ТОВ «Дара-Сервіс» від 02.12.2010 року за №9149/234/21861893 було відправлено 02.12.2010 року засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом з повідомленням про врученння. Вказаний лист було повернуто ДПІ з відміткою пошти про причини невручення адресату - «за зазначеною адресою не проживає».

Крім цього, з метою вручення акту перевірки ТОВ «Дара-Сервіс» від 02.12.2010 року за №9149/234/21861893 було направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків до відділу податкової міліції ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до довідки від 04.05.2011 року за №1783/26-205 не встановлено місцезнаходження ТОВ «Дара-Сервіс» за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 41Б.

Враховуючи, що товариство не знаходиться за юридичною адресою 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 41Б, на підставі пункту 4.9 Наказу № 327 складено акт від 26.04.2011 року за № 1076/234/21861893 про не неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 4.11 Наказу №327 податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 08.12.2011р. за №0001072304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1744873,50 грн., в тому числі: основний платіж - 1163249,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 581624,50 гривень.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між ТОВ «Дара-Сервіс» (дистриб'ютор) та ТОВ «Компанія ВАН» (виробник) було укладено дистриб'юторський договір від 15.12.2009р. за № 103. Предметом даного договору є підтримка і збільшення об'ємів продажу сипучих будівельних матеріалів (пісок, щебінь, відсів, гравій та ін.) і супутніх робіт та послуг.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У матеріалах справи містяться постанова про призначення документальної перевірки від 23.09.2010р. та постанова про виїмку від 30.09.2010р. по кримінальній справі №61102046.

Відповідно до зазначених кримінально-процесуальних документів невстановлені особи у період з листопада 2009р. по 27.07.2010р. не маючи передбачених ст..ст. 116, 125 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки площею 3,72 га, розташованого на території Кіровського лісництва, в 28-29 кварталах, по вул..Широкій в м.Дніпропетровську, самовільно зайняли земельну ділянку указаної площі з метою зняття ґрунтового покриття.

06.08.2010р. СО АНД РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області по зазначеному факту самовільного зайняття земельної ділянки порушено кримінальну справу №61102046 за ознаками злочину, передбаченому ч. 1 ст. 197-1 КК України.

У процесі розслідування, згідно наданих процесуальних документів, встановлено, що у 2009-2010 роках уповноважені особи ТОВ «Дара-Сервіс» (ЄДРПОУ 21861893) укладали договори на продаж піску, який видобувався та поставлявся із самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої на території Кіровського лісництва, в 28-29 кварталах, по вул..Широкій в м.Дніпропетровську.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ «Компанія ВАН».

Правовідносини, що виникають у зв'язку із визначенням та формуванням податкового кредиту регулюються положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Як було встановлено у ході документальної перевірки ТОВ «Компанія ВАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за квітень - грудень 2008р., січень, березень - грудень 2009р., січень - травень 2010 року (акт від 10.09.2010р. за №03135/2305/32998829), яка проведена уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, встановлен відсутність у ТОВ «Компанія ВАН» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного у ЄДРПОУ. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортування товару.

В ході перевірки також встановлено таке.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія ВАН» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41/2.

За місцезнаходженням юридичної особи посадові або уповноважені особи підприємства відсутні.

За даними Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська ТОВ «Компанія ВАН» за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса розташування не відома, опитати директора та засновника вищезазначеного підприємства - ОСОБА_6 не має можливості, у зв'язку з тим, що є громадянином Афганістану.

Документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Компанія ВАН» за юридичною адресою не знаходяться.

Згідно з показниками податкової звітності по податку на прибуток підприємств (р.01.2К1, р.04.2К1) у ТОВ «Компанія ВАН» відсутні запаси.

Додаток К1 до декларації не даний, рядки 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» та 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто товарно-матеріальні цінності у відповідних звітних періодах підприємством не придбавалися, не продавалися та їх залишки на підприємстві відсутні. Рядки 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.

ТОВ «Компанія ВАН» не є платником податку з транспортних засобів і не подає відповідну звітність, тобто відсутня інформація про наявність автомобільного чи іншого транспорту.

На момент перевірки інформація, щодо орендованих офісних/складських приміщень відсутня.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така норма відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано у п. 1.8 ст. 1 Закону, згідно з яким, це сума, що підлягає поверненню платнику у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 «Про податок на додану вартість» дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення у об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон України «Про податок на додану вартість» ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжних постачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця - позивача у справі.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може відносити суми на валові витрати, якщо вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і вони виписані особами, які мають відповідні на те повноваження.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У акті від 10.09.2010р. за №03135/2305/32998829 зафіксовано, що не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та відсутністю документів бухгалтерського та податкового обліку з боку ТОВ «Компанія ВАН». Договори купівлі-продажу, акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТОВ «Компанія ВАН» відсутні.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження господарських відносин із ТОВ «Компанія ВАН» були надані первинні бухгалтерські документи, проте, зважаючи на обставини справи, а саме: відсутність у ТОВ «Компанія ВАН» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного у ЄДРПОУ, суд ставиться критично до підтвердження на їх основі реальності господарських операцій.

Крім того, у процесі розгляду справи представник відповідача неодноразово наголошував на тому, що договір №103, на який в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Компанія ВАН» посилається позивач, до перевірки не надавався.

Абз. 2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені дл складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Таким чином, зважаючи на викладені факти позивач неправомірно сформував податковий кредит за операціями з ТОВ «Компанія ВАН» та заявив його до бюджетного відшкодування. За таких обставин підлягають застосуванню до позивача і штрафні санкції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за №0001072304/0 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за №0001072304/0 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 травня 2012 року

Суддя В.В Ільков