Рішення № 24731177, 13.06.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/275/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"13" червня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Огренда І.М.

за участю представника позивача -ОСОБА_1

представника позивача ПАТ "СК"Українська страхова група"-Січкаренко А.А.

відповідача- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії" Українська страхова група" про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою

В С Т А Н О В И В :

18.01.2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4( відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" ( далі Страхова компанія, відповідач 2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 21.10.2011 року між ОСОБА_4 та Страховою компанією було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, за яким була застрахована відповідальність відповідача, як власника автомобілю марки ВАЗ 2107 0020, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на строк з 21.01.2011 року по 20.01.2012 року.

08.07.2011 року з вини відповідача ОСОБА_4, який керував застрахованим автомобілем, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої їй було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 18.10.2011 року вина відповідача ОСОБА_4 доведена повністю. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень вона змушена була проходити лікування у хірургічному відділенні Вознесенської ЦРЛ та у міській лікарні № 3 м. Миколаєва, за період якого позивачкою було витрачено 12040 гривень, витрат на догляд за нею та доставку продуктів склали 2325 грн. Витрати на медикаменти позивачка просила стягнути з відповідача 2, інші матеріальни збиткі з відповідача 1.

Крім того зазнала моральних страждань, повязаних з фізичним болем внаслідок ушкодження здоровя, нервовими потрясіннями, порушенням нормального ритму життя, тому просила стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі 20000 гривень, розподілити її наступним чином: з відповідача ОСОБА_4 - 17750 гривень, а з Страхової компанії - 2250 гривень та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 збільшив розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з страхової компанії до 5000 грн., при цьому, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилався на те, що сплатив частину витрат на лікування позивачки, погодився відшкодувати моральну шкоду тільки у розмірі 2000 грн., оскільки сам хворіє, та потребує лікування, має мінімальний заробіток.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

08.07.2011 року з вини відповідача ОСОБА_4, який керував застрахованим автомобілем, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було спричинені ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а саме переломи кісток тазу, рани в області нижніх кінцівок, травматичний шок (а.с.145-146).

Відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.10.2011 року відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, був визнаний винним у скоєні злочину , передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.10-12).

Судом встановлено. що 20.01.2011 року між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована відповідальність відповідача як власника автомобілю марки ВАЗ 2107 0020, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на строк з 21.01.2011 року по 20.01.2012 року (а.с.62).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а саме переломи кісток тазу, рани в області нижніх кінцівок, травматичний шок.

Вказані обставини знайшли своє повне підтвердження матеріалами цивільної справи (а.с. 10-12, 145-146) та матеріалами кримінальної справи № 1407-1-332/2011.

В звязку з отриманими травмами ОСОБА_3 з 08.07.2011 року по 13.09. 2011 року та з 23.09.2011 року по 04.10.11 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КУ "Вознесенська центральна районна лікарня", після чого з 23.09. 2011 року по 04.10.11 року лікувалася амбулаторно, в тому числі проходила лікування та консультації з приводу подальшого лікування в міській лікарні № 3 м. Миколаєва , що підтверджується витягами з історії хвороби № 8031 та виписного епікрізу історії хвороби № 7333 (а. с. 119-123).

В судовому засіданні встановлено, що позивачці, в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдано матеріальні збиткі, що виразилися у витратах на лікування (придбання лікарських засобів, витрат на проїзд осіб, що здійснювали догляд).

За правилом ч. 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 23.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Із наданих позивачкою доказів вбачається, що також підтверджено документально, витрати на її лікування становлять 11739.29 грн. Однак в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 надав суду в підтвердження відшкодування ОСОБА_3 розписки про оплату витрат на її лікування у розмірі 6200 грн. ( а. с. 82-83) проти чого не заперечував представник позивачки ОСОБА_1

Крім того в судовому засіданні встановлено, що на лікування ОСОБА_3 використані кошти лікарняної каси у розмірі 3220 грн. 24 коп., як з абонементу позивачки - 1187.08 грн. так і інших членів лікарняної каси, її родичів 2033.16 грн. ( а. с. 143-144).

Суд, вважає, що зазначена вимога підлягає задоволенню та стягненню з відповідача 2 з урахуванням сплачених коштів відповідачем ОСОБА_4 та коштів лікарняної каси з абонементів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, які не підлягають поверненню позивачці у розмірі 3506.13 грн. ( 11739.29 -6200-2033.16 грн.).

Що стосується 100 грн. благодійної допомоги, то це є внутрішнім волевиявленням особи, яка її вносить, і не є обов'язковим для хворих, що лікуються в лікарні, а тому вимога в цій частині також не може бути задоволена.

Позивачка зверталася до Страхової компанії із заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної її здоровю в результаті ДТП ( а.с. 98-101), проте їй було відмовлено враховуючи ту обставину, що надані чекі та накладні не є належними доказами по справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 витрат на догляд за нею та доставку продуктів, які склали 2325 грн., оскільки представником позивачки не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 потребувала стороннього догляду на час перебування у стаціонарному відділенні Вознесенської ЦРЛ.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Позивачка зазначає у позові, що отримані внаслідок ДТП тілесні ушкодження завдали їй тяжкого фізичного болю, фізичних та душевних стражданнях, які вона була змушена терпіти протягом тривалого часу.

Представник позивачки послався на ту обставину, що завдана моральна шкода, яка, крім фізичного болю та фізичних (тілесних) страждань, пережитих ОСОБА_3 внаслідок отриманих травм (ушкодження здоровя), полягає також у фізичних та душевних стражданнях, які вона зазнала у звязку з вимушеним лікуванням, перебуванням у лікарні, пережитим стресом, втратою нормальної життєдіяльності, в тому числі здорового сну, спілкування з близькими.

Позивачка оцінила моральну шкоду у сумі 22750 грн.

За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 2. ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до абзаца другого п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 статті 9 цього Закону.

Моральну шкоду, що виходить за межі ліміту відповідальності страховика та моральну шкоду, завдану пошкодженням майна потерпілого в силу вищезазначеної норми закону та виходячи з вимог ст. 1194 ЦК України повинен відшкодувати її заподіювач.

Позивачка просить стягнути з Страхової компанії 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди ( 5 % від 100000 грн.), решту суми 17750 грн. з відповідача ОСОБА_4

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 суд враховує характер та тривалість страждань, спричинених каліцтвом (вік постраждалої, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, період відновлення та наслідки, що залишилися після травм), характер та ступінь страждань, порушення нормального ритму життя позивачки, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди її заподіювачем.

Інших факторів, що б могли вплинути на розмір відшкодування, судом не встановлено.

Тому суд вважає достатнім відшкодування в розмірі 15 000 грн., яке підлягає стягненню на користь позивачки наступним чином:

-з Страхової компанії - відповідно до визнаних цим відповідачем позовних вимог в межах ліміту відповідальності в розмірі 5000 грн.;

-з ОСОБА_4 - в межах залишку в розмірі 10000 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України між відповідачами (з врахуванням розміру задоволених вимог) також підлягають розподілу судові витрати, а саме:

- з Страхової компанії на користь держави підлягає стягненню 250.35 грн. судового збору (214,60 грн. судового збору в частині розгляду вимог про стягнення матеріальних збитків + 35.75 грн. судового збору в частині розгляду вимог про стягнення моральної шкоди).

- з ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню 71.55 грн. судового збору (в частині розгляду вимог про стягнення моральної шкоди).

Позивачкою заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1600 грн., яка підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, витрати на правову допомогу є судовими витратами, а за правилом ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд стороні, на користь якої ухвалено рішення присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки, по суті частково задовольняється позов, то є всі правові підстави для їх присудження, по 800 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії"Українська страхова група" про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії"Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 3506.13 грн., 5000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди та витрати на юридичну допомогу у розмірі - 800 грн., а всього 9306.13 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди та 800 грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії" Українська страхова група" 250.35 грн судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030001, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995, р/р 31210206700113).

Стягнути з ОСОБА_4 71.55 грн судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030001, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995, р/р 31210206700113).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Висоцька Г.А.