Ухвала суду № 24724394, 31.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 80142/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Росавтопром» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Росавтопром» 21.08.2008 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому, збільшивши свої позовні вимоги, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №1894/10/23-410 від 28.01.2008 року, №1895/10/23-410 від 28.01.2008 року, №18288/10/23-219/3 від 17.05.2008 року, №27299/10/23-219/3 від 17.05.2008 року та №5865/10/23-410 від 12.03.2008 року.

В позовній заяві зазначає, що у процесі свої діяльності позивач імпортував із Великої Британії кузова автомобілів. У вересні 2007 року ПП «Росавтопром» придбало у фірми «F@G Trading Group Limited» (Велика Британія) товар (кузова для транспортних засобів) митна вартість якого складає 143203,92 грн. По вищезгаданих ВМД ПП «Росавтопром» проведено сплату ПДВ на митниці згідно наступних платіжних доручень: № 116 від 18.09.2007 року на суму 32000,00 грн. та № 127 від 26.09.2007 року на суму 31000,00 грн. Відповідно до п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації. З врахуванням вимог вищевказаної норми Закону ПП «Росавтопром» визначило і сплатило до бюджету 39169,00 грн. податку на додану вартість, що підтверджується відповідними копіями ВМД та платіжними дорученнями про сплату податку на додану вартість. У декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року та розрахунку бюджетного відшкодування ПП «Росаватопром» 39169,00 грн. сплаченого ПДВ відобразило як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. В подальшому кузова автомобілів продавались на території України фізичним особам. ДПІ вважає, що товар продавався нижче звичайної ціни, що призвело до заниження податку на додану вартість, однак відповідно до п.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів ( послуг) визначається за звичайними цінами. Крім цього, жодним нормативним актом не передбачено державного регулювання цін на продаж кузовів для легкових автомобілів та п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість» закріплює правило визначення бази оподаткування товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, а не базу оподаткування операцій з поставки товарів на території України, яка визначається згідно правил встановлених п.4.1. Закону.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 28.01.2008 року №1894/10/23-410, від 28.01.2008 року №1895/10/23-410, від 17.05.2008 року №18288/10/23-219/3, від 17.05.2008 року №27299/10/23-219/3, від 12.03.2008 року №5865/10/23-410. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Франківському районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з поставки товарів визначається з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

п. 4.2 ст. 4 цього Закону передбачено, що у разі поставки товарів пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

В ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема це п. 1.17 та п. 1.18 закріплено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», аналогічно і термін «пов'язана особа» розуміється в тому контексті, що визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» положення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

А у відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, вважає апелянт, операції з продажу товарно-матеріальних цінностей особам, які не є платниками податку на прибуток на загальних засадах, тобто фізичним особам, в податковому обліку платник податків повинен відобразити як продаж пов'язаним особам і застосувати звичайну ціну.

Відповідно до п.п. 1.20.5 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари підлягають державному регулюванню згідно із законодавством звичайною вважається ціна, встановлена згідно принципами такого регулювання.

Принципи такого регулювання у випадку імпорту товарів містяться в п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, вказаною правовою нормою передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

Тобто, з метою оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані пов'язаним особам, з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість звичайною ціною слід вважати митну вартість товарів, що імпортувалися.

Таким чином, вважає апелянт, звичайною ціною слід вважати митну вартість товарів, що імпортувалися, а позивачем автомобільні кузови реалізовувались фізичним особам по ціні нижчій митної вартості, що призвело до порушення правил оподаткування, що визначені статтею 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проведеною перевіркою, результати якої оскаржуються платником встановлено, що ПП «Росавтопром» реалізовував кузова для транспортних засобів фізичним особам по цінах, які не відповідали рівню звичайних цін.

Аналогічні порушення були виявлені і під час проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 12.02.08 № 463/23-4/31979040 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.08 № 5865/10/23-410 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 5 517 грн.

Правомірними також вважає і інші податкові повідомлення-рішення щодо сплати податкового зобов'язання по комунальному податку в розмірі 226,10 грн., так як на підприємстів працювала одна особа та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2008 року № 18288/10/23-219/3 про визначення платнику податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 5 836,35 грн. та № 5865/10/23-410 від 12.03.2008 року, яким платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування, в тому числі в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів нга суму 5517, 00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просять залишити її без задоволення.

Інші сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова за результатами виїзної планової перевірки з питань правильності визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка оформлена актом від 28.12.2007 року, прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.01.2008 року № 1894/10/23-410 та № 1895/10/23-410.

Відповідно до висновків акту перевірки підставою для зменшення ПП «Росавтопром» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39169,00 грн. є порушення п.1.17, 1.18 ст. 1, п.4.1., 4.3. ст. 4, п.п.7.7.1., 7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у реалізації підприємством імпортних кузові до автомобілів фізичним особам нижче звичайної ціни, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Вищевказаним податковим повідомленням - рішенням № 1894/10/23-410 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39169,00 грн. Податковим повідомленням - рішенням № 1895/10/23-410 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 669,27 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 12.03.2008 року № 5865/10/23-410, прийнятим на підставі акту перевірки № 463/23-4/31979040 від. 12.02.2008 року, встановлено також порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5517,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 17.05.2008 року № 18288/10/23-219/3, прийнятим на підставі акту перевірки № 2734/23-2/31979040 від 31.07.2007 року та рішення про результати розгляду повторної скарги від 07.05.2008 року № 9656/1025-005/455, встановлено порушення п.4.1. ст.4, п.п.11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання на суму 5836,35 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 17.05.2008 року № 27299/10/23-219/3, прийнятим на підставі акту перевірки № 2734/23-2/31979040 від 31.07.2007 року та рішення про результати розгляду повторної скарги від 07.05.2008 року № 9656/1025-005/455, встановлено порушення п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання 226,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Росавтопром» є юридичною особою, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та основними видами діяльності останнього є роздрібна та оптова торгівля автотоварами, здавання під найм автомобілів.

01.02.2007 року та 15.08.2007 року між ПП «Росавтопром» та фірмою «F@G Trading Group Limited» (Велика Британія) були укладені контракти №№ 01/02 та 03/08 про поставку кузовів для транспортних засобів.

На виконання вказаних вище контрактів підприємство отримало у вересні 2007 року товар згідно ВМД: № 209000001/7/010580 від 03.09.2007 p.: митна вартість 7959,18 грн. (на умовах DAF Рава - Руська), сума ПДВ - 2710,20грн.; №209000001/7/010577 від 03.09.2007 p.: митна вартість 12371,33 грн. (на умовах DAF Рава - Руська), сума ПДВ - 3769,12грн.; № 209000001/7/011977 від 26.09.2007 p.: митна вартість 23048,18 грн., сума ПДВ-6331,56 грн.; № 209000001/7/011971 від 25.09.2007 p.: митна вартість 71092,47 грн., сума ПДВ-17862,19 грн.; № 209000001/7/011973 від 26.09.2007 p.: митна вартість 19304,77 грн., сума ПДВ-5433,14 грн.; № 209000001/7/011976 від 26.09.2007 p.: митна вартість 9427,99 грн., сума ПДВ-3062,72 грн..

Підставою для зменшення податковим органом підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток є реалізація імпортних кузовів до легкових автомобілів фізичним особам нижче звичайної ціни, що призвело до заниження вищевказаних податків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція , виходив з того, що відповідачем не представлено доказів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень, а надані заперечення суперечать чинному законодавству.

Позивач здійснював реалізацію кузовів для легкових автомобілів на території України через товарну біржу фізичним особам, а не поставку кузовів для легкових автомобілів без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, не проводив операції з безоплатної передачі кузовів для легкових автомобілів у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, не здійснював також передачі кузовів для легкових автомобілів у межах балансу для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, чи передачі кузовів для легкових автомобілів пов'язаній з підприємством особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, а тому п. 4.2. Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.1.20.5. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Однак, жодними нормативними актами не передбачено державного регулювання цін на продаж кузовів для легкових автомобілів.

Визначення поняття звичайної ціни викладено в п.1.20. ст.1 згаданого вище Закону. Відповідно до цього пункту, якщо ним не встановлено інше, то звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з положеннями цього ж пункту справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно з пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Визначення митної вартості наведено у ст.259 Митного кодексу України. Порядок її визначення встановлено ст.267 кодексу, а також п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.ст. 627, 362 ЦК України сторони договору є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, застосовуються у випадках, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 6, 44, 190 та 191 ГК України основними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

У ст.ст.6, 7, 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вказано, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідач не представив суду доказів, що кузова для легкових автомобілів, які реалізовувалися позивачем на території України, включені Кабінетом Міністрів України до переліку товарів, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та мають вирішальне соціальне значення, чи до продукції, виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку, тобто, до продукції, на яку встановлено регульовану ціну. Відповідно немає підстав вважати митну вартість товарів їх звичайною ціною.

Вказане підтверджується п.1.7. «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 18.04.2002 року № 207, у якому вказано, що митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

У акті перевірки відсутні будь-які відомості про статистичні дані щодо рівня цін на реалізовані товариством товари. Також немає жодних відомостей про те, що відповідачем робилися запити до органів статистики щодо цін на такі товари на внутрішньому ринку України.

Виходячи з порядку визначення митної вартості, вказаного у ст.ст.259, 267 Митного кодексу України та п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» митна вартість визначається на основі ціни на товари, за яку їх було придбано за межами митної території України. Однак, придбання товарів на території України і поза її межами не може вважатися співставними умовами для визначення звичайної ціни.

Стосовно посилання на п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», то його норми застосовуються виключно з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість для операцій з імпорту товарів, оскільки порядок визначення бази оподаткування для операцій з продажу товарів встановлено зовсім іншою нормою - п.4.1. ст.4 вказаного Закону.

Тому, визначення відповідачем звичайної ціни на товари на рівні їх митної вартості є неправомірним.

Крім того, згідно пп. 1.20.10. п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп.4.3.5. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань -платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту податковим органом за місцезнаходженням платника податків приймається рішення про застосування непрямих методів. Виходячи із тотожності процедур визначення податкових зобов'язань за непрямими методами та із застосуванням звичайних цін відповідач міг здійснювати донарахування податкових зобов'язань позивача на основі звичайних цін лише за умови прийняття органом державної податкової служби відповідного рішення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про прийняття відповідачем такого рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що самостійне визначення ДПІ-у Франківському районі м. Львова звичайної ціни на кузови для легкових автомобілів, які продавались ПП «Росавтопром» фізичним особам на території України та у зв'язку із цим зменшення підприємству сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних ( фінансових ) санкцій є протиправним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки, у вказаних актах перевірки та рішеннях вказані аналогічні порушення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», то такі підлягають визнанню їх протиправними з наведених вище аналогічних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у справі №2а-2057/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

О.М. Гінда

Ухвала у повному обсязі складена 05.06.2012 року.