Постанова № 24723808, 11.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 5023/1409/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя Т.В. Гончар,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 -дов. б/н від 19.05.2010р.

відповідача -ОСОБА_2 -дов. б/н від 01.01.2012р., ОСОБА_3 -дов. № 1722 від 02.04.2012р., ОСОБА_4 -дов. № 2625 від 12.07.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1495Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012р. по справі № 5023/1409/12

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Транс", смт. Васищево, Харківської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищево, Харківської обл.

про стягнення 68 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" на користь ПП "Альфа-Транс" 68 000,00 грн. основного боргу та 1609,50 судового збору.

Відповідач, ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позиція суду першої інстанції не відповідає дійсності, оскільки позивачу від відповідача не надавались вказані у рішенні заявки, підписані уповноваженою особою, тому, вони не додавались й не могли бути надані позивачем до суду. На думку апелянта, ті заявки, що додані позивачем до матеріалів справи не узгоджені сторонами, на них відсутній підпис уповноваженої особи апелянта.

В наданих письмових поясненнях щодо підстав апеляційного оскарження відповідач посилається на те, що виключно директор підприємства має право на підпис заявок про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні до договору № ОМ1/296-Н. Як зазначив відповідач, директором заявки підписані не були, що є свідченням недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови, як ціна. Тому, на думку апелянта, договір № ОМ1/296-Н є неукладеним, а отже таким, що не породжує права та обов'язки для сторін.

В судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про призначення технічної експертизи заявок до договору № ОМ1/296-Н.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи маються копії таких заявок, по яких неможливо буде зробити експертизу, а відповідач оригіналів цих заявок суду не надав.

Також, в судовому засіданні представник апелянта надав клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення слідства в кримінальній справі № 90120120, посилаючись на те, що в діяльності працівників позивача та відповідача виявлено порушення законності, що містить ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку.

Дане клопотання також не підлягає задоволенню, оскільки таких підстав для зупинення чинним законодавством не передбачено, а саме, статтею 79 ГПК України.

Позивач, ПП "Альфа-Транс", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що спірні заявки були схвалені відповідачем, вони виконувались, а дії відповідача щодо отримання вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитнення вантажу свідчать про те, що заявки були прийняті відповідачем до виконання та наведені правочини схвалені останнім.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2011 року між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник) було укладено договір № ОМ1/296-Н про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п. 1.1 договору, позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу, укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, по договірних цінах.

У відповідності до п. 2.1 договору, організація перевезення вантажу відбувається на підставі узгоджених заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1.6 договору встановлено, що відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість перевезення для можливості подальшого розрахунку з третіми особами, залученими до виконання умов договору транспортного експедирування.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було узгоджено заявки про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні до договору про організацію перевезення вантажу за зазначеними в цих заявках маршрутами на загальну вартість послуг 68000,00 грн.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626, ст. 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМК) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 1 ст. 240 ЦК України передбачено, що представник зобов'язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно ст. 241 Цивільного Кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення є міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), а саме, № 004077, № 0318947, № 0318944 від 28.11.2011р., № 0009757, № 050138, № 220857від 23.11.2011р., які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що заявки узгоджені не були, не були підписані уповноваженою особою, що є свідченням недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови, як ціна, а тому, договір № ОМ1/296-Н є неукладеним.

Крім того, безпідставними є твердження апелянта про те, що виключно директор підприємства має право на підпис заявок про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні до договору № ОМ1/296-Н.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що позивачем неодноразово за спірним договором надавалися послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні та заявки.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата послуг відбувається впродовж 10 банківських днів після отримання документів, які вказані в пункті 5.2. договору.

Згідно з п. 5.2 договору одночасно з рахунком замовнику направляється оригінал товарно-транспортної накладної та акт виконаних робіт.

Позивач відповідно до узгоджених заявок до договору № ОМ1/296-Н від 02.01.2011р. надав відповідачеві послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 68000,00 грн. та надіслав на його адресу документи, вказані в п.5.2 договору, які останній отримав 09.02.2012р., що підтверджується наданим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист разом з фіскальним чеком.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що в порушення вимог п. 5.3 договору відповідач не здійснив впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплату послуг, наданих позивачем, у розмірі 68000,00 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу б/н від 27.02.2012 року та претензію від 01.03.2012 р. б/н про перерахування на рахунок позивача 68000,00 грн. боргу на виконання вимог договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011р. Відповідач вимогу та претензію позивача отримав, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.03.2012 р., але залишив їх без відповіді та без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 68000,00 грн. боргу за договором № ОМ1/296-Н від 02.01.2011р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про призначення технічної експертизи відхилити.

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 р. у справі № 5023/1409/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 11.06.2012р.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя Т.В. Гончар