Постанова № 24723784, 15.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2012 № 50/446-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2- представник за довіреністю №2079 від 23.11.2011 року;

від прокуратури: Яговдік С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України (посвідчення №264);

від ініціюючого кредитора: не з'явилися;

від боржника: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2012 у справі № 50/446-б (суддя: Головатюк Л.Д.)

за заявою заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

Управління державної охорони України

до закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» (код ЄДРПОУ 32281587)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Управління державної охорони України звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки закрите акціонерне товариство Фінансова група «Страхові традиції» неспроможне сплатити кредитору борг у сумі 462595,88 грн. протягом трьох місяців після встановленого для його сплати строку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2010 порушено провадження у справі №50/446-б та призначено підготовче засідання суду.

На виконання вимог ухвали підготовчого засідання заявником подано оголошення про порушення справи про банкрутство закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» (код ЄДРПОУ 32281587), яке опубліковано у газеті «Голос України» № 14(5014) від 26.01.2011.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 29.10.2010 було визнано розмір вимог кредитора - Управління державної охорони України та призначено у справі № 50/446-б з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів розпорядником майна - арбітражного керуючого Риженка С.В., якого зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника. Призначено попереднє засідання суду.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 09.02.2012 у справі № 50/446-б (суддя: Головатюк Л.Д.) за заявою заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Управління державної охорони України, у тому числі затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» на загальну суму 6 765 707,69 грн. та відмовлено у визнанні кредиторами боржника, у тому числі ОСОБА_4 на суму 25 500, 00 грн.

В даній частині ухвали суд першої інстанції в обґрунтування своєї позиції посилається на пропуск ОСОБА_4 строку звернення із вимогами конкурсного кредитора до боржника.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 1, 11, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 255 Цивільного кодексу України, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ОСОБА_4 звернулася через свого представника за довіреністю до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у прийнятті заяви з вимогами до боржника відносно ОСОБА_4 і прийняти постанову, якою визначити кредиторські вимоги ОСОБА_4 у розмірі 25 500,00 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням обставин справи, а саме те, що ОСОБА_4 дізналася про порушення провадження у даній справі лише в лютому 2011 року, однак, а ні в лютому, а ні в березні не могла звернутися до суду з відповідною заявою, оскільки, в цей час Печерським районним судом міста Києва розглядалася справа за позовом скаржника до ОСОБА_7 та боржника у даній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Додатково, скаржник зазначає, що судом неправомірно не було застосовано положення ст. 52 ГПК України, відповідно до якої перебіг процесуальних строків повинен бути зупинений.

В судовому засідання 15.06.2012 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник прокуратури заперечував вимоги апеляційної скарги, просив суд останню залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 09.02.2012 року у даній справі.

Інші визнані в судовому порядку кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а також обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних сторін.

Дослідивши копії матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В ст. 1 Закону законодавцем дано визначення поняття кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону кредитори, за вимогами, які виникли до порушення провадження про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подали до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і вимоги, які не були включені до реєстру вимог кредиторів.

Як вище вже зазначалось оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано в офіційному друкованому органі 26.01.2011, згідно вимог зазначеного вище Закону строк для приєднання кредиторських вимог сплинув -25.02.2011.

Як вбачається з копій матеріалів справи та не заперечується скаржником - ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) остання звернулася до суду з заявою про визнання її кредитором на суму 25 500,00 грн. лише 27.12.2011 року.

Поряд з тим, п. 2 ст. 14 згаданого Закону - вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі. - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Пунктом 5 ст. 31 Закону передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, заява ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання її кредитором по відношенню до боржника на суму 25 500,00 грн. подана з пропуском, встановленого чинним законодавством, граничного строку на її подання.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 пропустили встановлений ст. 14 Закону строк, який є присічним і відновленню не підлягає, то суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правомірно та у відповідності нормам процесуального та матеріального права, а також вимогам законодавства про банкрутство відмовив у задоволенні заявлених кредиторських вимог та не включив їх до реєстру вимог кредиторів закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції».

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржників, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно неповного дослідження місцевим господарським судом обставин справи.

Стосовно тверджень скаржника про незастосування місцевим господарським судом положень ст. 52 ГПК України апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме п. 1 ст. 5 встановлено, що провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами. Враховуючи викладене, Закон за своєю суттю є законодавчим актом, який містить спеціальні норми, що мають пріоритетне значення перед нормами загальними щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, таким чином, господарський суд, розглядаючи справу про банкрутство, повинен керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Враховуючи наведене ст. 52, яка передбачає зупинення процесуальних строків стосується лише строків, що пов'язуються та тривають під час таких процесуальних дій, як зупинення та поновлення провадження у справі, а тому не може застосовуватися до строків, визначених нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в копіях матеріалів справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в копіях матеріалів справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 09.02.2012 у справі № 50/446-б в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_4 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Копії матеріалів справи № 50/446-б повернути до господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Дзюбко П.О.