Рішення № 24723749, 13.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5023/2337/12

вх. № 2337/12

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Техномодуль", м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 2576,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномодуль", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, заборгованості в сумі 2141,46 грн., 146,01 грн. трьох відсотків річних та 289,27 грн. інфляційних. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з травня 2010 року по серпень лютий 2011 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 32322,09 грн., проте відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, на суму 30180,63 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2141,46 грн.

Ухвалою суду від 25 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5023/2337/12 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 червня 2012 року. Даною ухвалою сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України у разі нез'явлення сторін в судове засідання 13 червня 2012 року.

В судове засідання 13 червня 2012 року сторони не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення із відміткою про отримання - 30.05.2012 р. відповідачем та 08.06.2012 п. позивачем.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Впродовж з 21 травня 2010 року по 18 лютого 2011 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 32322,09 грн. Ця обставина підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, строки на оплату, а також реквізити позивача (оферта), та відмітки відповідача про отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 30180,63 грн.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 2141,46 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять рахунки-фактури позивача на оплату, яки ним надавались відповідачу для проведення розрахунків, і якими встановлено терміни на оплату - 5 банківських днів по кожному. Доказом того, що відповідачем одержано вказані рахунки-фактури на оплату є те, що про проведенні часткового розрахунку відповідачем при оплаті в призначенні платежу вказано відповідні рахунки-фактури позивача.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги щодо суми основного боргу у розмірі 2141,46 грн. обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений в рахунках-фактурах, позовні вимоги в частині стягнення 146,01 грн. річних та 289,27 грн. інфляційних відповідають діючому законодавству України та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (в тому числі з п/р НОМЕР_2, код ЗКПО НОМЕР_1) на користь ТОВ "Техномодуль", 61189, м. Харків, вул. Шарикова, 44, кв. 45 (п/р 26000000072444 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЗКПО 35587037) 2141,46 грн. основного боргу, 146,01 грн. річних, 289,27 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 червня 2012 року.

Суддя Калініченко Н.В.