Рішення № 24723652, 12.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 5023/2254/12

вх. № 2254/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 08-11/128/2-12 від 04.01.2012

3-ї особи - ОСОБА_1, довіреність № 295/0/45-12 від 18.05.2012

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 11.04.2012

розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та комунального майна, м. Харків

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Легація", м. Харків

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати укладеним між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Легація" та Департаментом економіки та комунального майна договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 27-1Закону України «Про планування та забудову територій», Рішення виконкому Харківської міської ради від 15.04.2009 р. № 173 «Про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова» та Рішення виконкому Харківської міської ради від 19.11.2011 р. № 804 «Про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова».

Позивач стверджує, що замовник об'єкта будівництва, у тому числі при будівництві індивідуальних житлових будинків загальною площею понад 300 кв.м, зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію. Таким чином, позивач вважає, що ухилення відповідача від укладання цього договору порушує права та обов'язки територіальної громади.

08 червня 2012 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Свої заперечення відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що спосіб захисту "визнання договору укладеним", який вибрав позивач є невірним, оскільки фактично пред'явлення позову про визнання договору укладеним є спробою встановити певний факт, а не способом вирішити спір про право. Також, відповідач вважає, що спірний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з не набранням чинності суттєвих норм закону (п. 3 ст. 40. та аб. 7 ч. 9 ст. 40 - пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури та кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором) та поданий Харківською міської радою передчасно.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначила, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Лише ст.187 Господарського кодексу України встановлює спонукання до укладання господарських договорів. Однак, при цьому встановлюються вичерпні випадки: укладання договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону.

11 червня 2012 року до суду надійшло правове обґрунтування позову (вх. № 6970), в якому позивач наполягає на своїх позовних вимогах та просить суд задовольнити позов, а також просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.

11 червня 2012 року до суду надійшло пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та комунального майна (вх. № 6965), в якому третя особа підтримує позовні вимоги позивача та просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та комунального майна в судовому засіданні підтримує позовні вимоги позивача та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову та просить суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Пунктом 11 додатку № 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.10.2008 року за № 274/08 ОК «ЖБК «ЛЕГАЦІЯ» було визначено замовником житлової забудови по вул. Батумській.

На момент ухвалення зазначеного вище рішення Харківської міської ради правовідносини щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України «Про планування і забудову територій», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.04.2009 р. № 173 «Про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова» , якими встановлений був порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлювала, що замовник, який мав намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний був взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 1.2 Порядку пайової участі залучення до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, був обов'язковим для всіх замовників, які мали здійснити будівництво на території міста Харкова.

Індивідуальний (садибний) житловий будинок загальною площею 331,0 кв.м літ. «Я-2», який розташовано по вул. Батумській, 4, прийнятий в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта, зареєстрованої 30.08.2011 року за № ХК 18011035001.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до прикінцевих положень Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 рок зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: 3) частини третьої, абзацу сьомого частини дев'ятої статті 40, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України), якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже,частина 3 згаданої статті регламентує так звані «триваючі» відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких «триваючих» прав і обов'язків, що продовжують існувати, або до прав і обов'язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.

Відтак, правовідносини між сторонами виникли з 24.06.2009 року та продовжують існувати.

За ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі договору.

Судом встановлено, що предметом даного договору є пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту даної статті слідує, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зазначене положення ЦК України узгоджується з ч.8 ст. 181 ГК України у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, за ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ст. 641 ЦК України). Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК Ураїни).

Якщо у пропозиції (ст. 643 ЦК України) укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття (ст. 644 ЦК України). Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією (ст. 654 ЦК України). За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (ст. 646 ЦК України).

Судом встановлено, що на момент звернення до суду Позивачем не здійснено жодної дії, яка повинна передувати укладенню договору між суб'єктами правовідносин, а тому є відповідні підстави вважати, що останнім обрано спосіб захисту права цивільного, який не відповідає змісту ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а ст. 187 ГК України до цих правовідносин не застосовується.

Крім того, дія частини 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка розкриває предмет договору про пайову участь, на час звернення позивачем до господарського суду, не набула чинності.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Виходячи з позовних вимог, позивач просить визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та надає сам договір, який на його думку має бути укладеним.

Дослідивши обставини справи суд вважає, що спосіб захисту "визнання договору укладеним", який вибрав позивач є невірним, оскільки фактично пред'явлення позову про визнання договору укладеним є спробою встановити певний факт, а не способом вирішити спір про право.

Зазначеної правової позиції також дотримується Вищій господарський суд України в постанові № 20/32д від 18.07.2006 р. та зазначає, що фактично позовна вимога про визнання договору укладеним є встановленням факту, який має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі. Отже, встановлення судом факту укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору, проте, цей договір не може бути визнано укладеним в судовому порядку шляхом задоволення відповідних позовних вимог, оскільки це суперечить ст.16 ЦК України.

Окрім того, позивач під датою укладання договору зазначає 2012 рік, а сплату пайового внеску пропонує здійснити у майбутньому у період з 01.01.2013 до 31.01.2013 р.

Дослідивши умови даного договору суд приходить до висновку, що зазначений договір до укладання якого спонукає позивач має ознаки попереднього договору, який належить до числа так званих організаційних договорів, спрямованих на його організацію, тобто на встановлення взаємозв'язків учасників майбутнього договору, який передбачений ст. 635 ЦК України.

Разом з тим стаття 187 ГК України встановлює, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що норми, які регулюють істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова на час звернення до господарського суду не набрали законної сили, доказів укладання переддоговірних угод між сторонами суду не надано, договір не ґрунтується на державному замовленні, визнання укладеним попереднього договору у судовому порядку в даному випадку не передбачено та сама по собі вимога про визнання договору укладеним суперечить ст. 16 ЦК України.

Суд відхиляє, як юридично неспроможні, посилання позивача на те, що листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 13.10.2011 р. № 1047/0/124-11 проінформовано ОК «ЖБК «ЛЕГАЦІЯ» про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та попереджено, що у разі не врегулювання вказаного питання воно буде вирішуватись у судовому порядку. Цей лист ніяк не впливає на обов'язковість укладання договору.

На підставі викладено вище, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 203, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, статтями 187, 181 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя Присяжнюк О.О.