Рішення № 24719333, 14.06.2012, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2030/2-1242/11

провадження № 2/2030/179/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" червня 2012 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

в складі :

головуючого судді Росоха А.В.

за участю секретаря Савельєвої М.В., сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Первомайський Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд -

В С Т А Н О В И В:

07.11.2011 року до суду із позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Свій позов мотивує тим, що з 1995 року по 1997 рік, сторони по справі перебували у шлюбі. За рішенням суду даний шлюб було розірвано. В період перебування у шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01.02.2002 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі ? частини заробітку на утримання дитини. На час подання позовної заяви, за період з вересня 2005 року по вересень 2011 року відповідач виплатив позивачці лише 2 300 грн., хоча станом на 28.09.2011 року забогованість складає 23936,46 грн. Розрахувавши суму пені за прострочення сплати аліментів за вищезазначений період, позивачкою визначена сума пені в розмірі 187 944 грн. 23 коп. Однак враховуючи положення ч. 2 ст. 196 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 30 000 грн., а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що з позовними вимогами згоден частково, так як він отримав попередження з відділу ДВС 28.09.2011 року про заборгованість по аліментах станом на 28.09.2011 року в сумі 23936 грн. 46 коп., тому вважає, що пеня повинна нараховуватись з 28.09.2011 року.

Представник відповідача позов не визнала, та пояснила, що вина її довірителя не доведена. З 2008 року відповідач виїхав за межі міста Первомайський та перестав сплачувати аліменти, так як позивач по справі відмовилась отримувати аліменти, тому що створила нову сім'ю та їй допомога колишнього чоловіка не потрібна оскільки, направивши в січні 2008 року поштовим переказом грошові кошти на сплату аліментів, позивачка їх не отримала, після чього відповідач перестав сплачувати аліменти. Також пояснила, що її довіритель про наявність заборгованості не знав, оскільки попередження про розмір заборгованості отримав лише 28.09.2011 року. Крім того, представник відповідача зазначила, що розмір аліментів відділом ДВС визначений неправильно та її довіритель був позбавлений можливості оскаржити розмір заборгованості по аліментах, що вплинуло на розрахунок суми пені. Також, представником відповідача зазначено, що суму пені розраховано неправильно, в супереч вимогам ст. 196 СК України, а тому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а якщо суд дійде до висновку про наявність вини застосувати положення частини 2 ст. 196 СК України, щодо зменшення розміру пені з урахуванням майнового стану відповідача, оскільки він ніде не працює, матеріально підтримує хвору мати, яка потребує медичного лікування.

Представник третьої особи - відділу ДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області в судовому засіданні пояснила, що за час примусового виконання рішення суду щодо стягнення аліментів з відповідача по справі, він до відділу ДВС не з'являвся, на виклики державного виконавця не реагував, частково сплачував аліменти на дитину. Враховуючи ігнорування вимог державного виконавця з боку відповідача по справі 04.04.2011 року до суду було направлено подання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. 08.04.2011 року судом винесено ухвалу, відповідно до якої подання державного виконавця задоволено. Ухвала суду набрала законної сили. Крім того, представник третьої особи пояснила, що 28.09.2011 року було складено довідку про наявність заборгованості по сплаті аліментів, відповідно до якої за період з вересня 2005 року по вересень 2011 року станом на 28.09.2011 року сума заборгованості по сплаті аліментів становить 23 936 грн. 46 коп.. Однак, після витребування судом виконавчаго провадження було зроблено перерахунок суми заборгованості за той самий період, відповідно до якого вбачається, що сума заборгованості за той же самий період, станом на ту ж саму дату складає 24371 грн. 52 коп.

В судовому засіданні позивач не висловила бажання щодо збільшення позовних вимог, враховуючи те, що відповідно розмір пені було б збільшено та побажала залишити первісні позовні вимоги, оскільки вони в межах нової суми заборгованості.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що за час шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьком якого є відповідач по справі (а.с. 13).

Постановою Первомайського міськрайонного суд Харківської області від 01.02.2002 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитин в розмірі ? усіх видів доходів (а.с. 14).

Довідкою від 28.09.2011 року підтверджена наявність заборгованості по сплаті аліментів, за період з вересня 2005 року по вересень 2011 року, яка станом на 28.09.2011 року складає 23 936 грн. 46 коп.

З даної довідки вбачається, що відповідачем по справі за зазначений вище період було частково сплачені аліменти на користь дитини, а саме: в лютому 2006 року - 200 грн, в травні 2006 року - 500 грн., в червні 2006 року - 300 грн., в вересні 2006 року - 300 грн., в січні 2007 року - 200 грн., в березні 2007 року - 200 грн., в липні 2007 року - 200 грн., в вересні 2007 року - 200 грн., в січні 2008 року - 200 грн.(а.с. 15).

Позиція представника відповідача щодо відсутності вини її довірителя по несплаті аліментів на утримання дитини та незнання про наявність заборгованості спростовується наявними доказами по справі, а саме відповідач достовірно знав про необхідність щомісячної сплати аліментів на утримання дитини, тоді як за 6 років, здійснив лише 9 платежів на загальну суму 2 300 грн. Крім того, жодного разу на виклики державного виконавця до відділу ДВС не з'явився, хоча відповідно до протоколу роз'яснення прав і обов'язків сторін та інших осіб у виконавчому провадженні від 16 вересня 2003 року, який він особисто підписав, він зобов'язався виконувати вимоги державного виконавця стосовно виконавчого провадження, сумлінно користуватися усіма наданими йому правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій. (а.с. 102) З постановою суду про щомісячне стягнення з нього аліментів на утримання його дитини він ознайомлений.

Також, ухвалою суду від 08.04.2011 року по справі № 6-25/2011 встановлено ухилення від сплати аліментів боржником, що відповідно до ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню при розгляді іншої справи.

Позиція представника відповідача щодо позбавлення можливості її довірителя оскаржити розмір нарахованих аліментів, також спростовується матеріалами справи та не збігається з позицією самого доверителя. Так, 26.09.2011 року, відповідач по справі даючи особисті письмові пояснення у відділі ДВС визнав суму заборгованості по аліментах, зобов'язавшись сплатити її в короткий строк. (а.с. 141).

Крім того, зазначення представником відповідача про невідповідність розрахунку пені ст. 196 СК України нею не підтверджена, в судовому засіданні розрахунку суми пені не надано, який би, на думку представника відповідача, відповідав вимогам закону.

Крім того, допитана в якості свідка, мати відповідача по справі, ОСОБА_4 показала , що її син не мав постійного місця роботи та поїхав на заробітки з міста Первомайський. По можливості сплачував аліменти. ЇЇ син допомагає їй матеріально щомісячно по 500 грн., дані кошти передає друзями. З 2005 по 2011 рік працював на тимчасових роботах на будівництві. В січні 2008 року вона отримала кошти від сина та поштою направила позивачу по справі, однак остання їх не отримала. Після чього вона повідомила про це свого сина, який з її слів, висловив думку про те що їй відтепер від нього кошти не потрібні, оскільки нею створено нову сім'ю. Потім свідком нарочним було віднесено дані кошти позивачу по справі, які вона отримала про що написала відповідну розписку, що знайшло своє відображення в довідці відділу ДВС про наявність заборгованості по сплаті аліментів.

Тобто, вищенаведене свідчить, про те що суб'єктивна думка відповідача по справі про відмову позивачем по справі від отримання аліментів не відповідає дійсності. Також, з показів свідка вбачається, що відповідач на протязі зазначеного періоду, за який нараховано пеню мав матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, але цього не робив, віддаючи перевагу своєї матері.

Крім того, достовірно вбачається та підтверджується матеріалами справи, що після надходження позову до суду відповідачем по справі постійно здійснюються платежі позивачу, які перевищують суму в 1000 грн., що також підтверджує той факт, що відповідач мав та має можливість сплачувати аліменти.

Суд враховує вимоги ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до Постанови Первомайського міськрайонного суд Харківської області від 01.02.2002 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитин в розмірі ? усіх видів доходів та на нього покладений даний обов'язок по сплаті аліментів.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначено ч. 3 ст. 181 - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу одного з батьків.

Будь-яких законних підстав, визначених ст. 188, 189, 190 СК України, які б давали право відповідачу перестати здійснювати виплати на утримання дитини до досягнення нею повноліття за постановою суду в судовому засіданні не встановлено.

Тому, на думку суду, в судовому засіданні достовірно встановлена вина відповідача по несплаті аліментів на утримання дитини, яка виразилась в бездіяльності та самовільному припиненні сплати аліментів на утримання своєї дитини, без будь-яких на то законних підстав.

А отже, відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відстотка від суми несплачених аліментіів за кожен день прострочення.

Аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

Відповідно до наданого позивачем по справі розрахуку пені сума становить більш ніж 150 000 грн. Даний розрахунок відповідає вимогам ст. 196 СК України, сладений з урахуванням наявних оплат відповідачем та береться судом до уваги.

Однак, враховуючи позицію позивача, щодо майнового стану відповідача та у зв'язку з положеннями ч. 2 ст. 196 СК України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в тому розмірі який просить позивач, так як це є співмірним з наявною сумою неустойки та буде відповідати інтересам неповнолітньої особи, що відповідає положенням Конвенції «Про права дитини».

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне повернути сплачені суми позивачу, як помилково сплачені, так як позивач була звільнена від них, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 300 грн. судового збору відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, Конвенції «Про права дитини», ст.ст. 180, 181, 188, 189, 190, 196 СК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресю: АДРЕСА_2 - 30 000 грн. пені за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресю: АДРЕСА_2 витрати судового збору у сумі 300,00 грн.

Повернути ОСОБА_1, яка мешкає за адресю: АДРЕСА_2 як помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн. ( квитанція № 4811.104.1 від 03.11.2011 року), та 300,00 грн. сплаченого судового збору (квитанція б/н від 18.11.2011 року, квитанція б/н від 18.11.2011 року).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення (отримання копії).

Суддя

Суддя: А. В. Росоха