Постанова № 24715477, 06.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2012 року № 2а-5861/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного підприємства «Новел»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001662203 від 04.04.2012, прийняте ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

25.05.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.03.2012 за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Новел»ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 476/23-02/32420198 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 65100 грн.

04.04.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001662203, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65100 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16275 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір поставки від 31.08.2011 з ТОВ «Кімосбуд» (далі -Договір). На підставі вказаного Договору ТОВ «Кімосбуд»поставило позивачу товари (пляшки ПЕТ 0,5) на суму 390600 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 65100 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною № 312708 від 31.08.2011 та податковою накладною № 156 від 31.08.2011. Позивач надані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 65100 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 723 від 31.08.2011 та банківськими виписками з відмітками банку про їх виконання.

Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження ПП «Новел»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 65100 грн. стала встановлена ним нікчемність правочину між ПП «Новел»та ТОВ «Кімосбуд», внаслідок, по-перше, надходження до податкового органу акту про результати проведення зустрічної звірки від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо ТОВ «Кімосбуд»від 06.12.2011, в якому є посилання на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Пулсар»по взаємовідносинам з ТОВ «Кімосбуд»від 02.12.2011, яким не підтверджено взаємовідносини між ТОВ «Пулсар»та ТОВ «Кімосбуд», по-друге, того, що правочин між ПП «Новел»та ТОВ «Кімосбуд»не спричинив реального настання юридичних наслідків.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за договорами між ПП «Новел» та ТОВ «Кімосбуд»виконувались сторонами у повному обсязі, реальність спірних господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи:

договором оренди нежитлових приміщень № 99 від 18.02.2011, додатками до нього та актами прийняття-здачі приміщень, за яким ПП «Новел»отримало від ТОВ «Термогальванічний завод»нежитлове приміщення під склад, яке використовувалось ПП «Новел»у якості складського приміщення для зберігання поставленого ТОВ «Кімосбуд»товару;

договором суборенди від 01.01.2007 та актом прийому-передачі до нього, за яким ПП «Новел»прийняло в строкове платне користування частину майнового комплексу хлібохарчкомбінату -цех безалкогольних напоїв від ДП «Контрольно-адміністративний центр»Київської облспоживспілки, який позивач використовував у своїй господарській діяльності для виробництва напою «Тан Айран», що розливався у поставлені ТОВ «Кімосбуд»пляшки ПЕТ 0,5;

штатним розкладом від 01.01.2011, згідно якого ПП «Новел»мало необхідний персонал для здійснення господарської діяльності;

подорожніми листами, що підтверджують транспортування реалізованого ПП «Новел»третім особам напою «Тан Айран», для виготовлення якого були використані поставлені ТОВ «Кімосбуд»пляшки ПЕТ 0,5;

договором суборенди №11/012011 від 10.01.2011 та актом прийому-передачі приміщень, за якими ТОВ «Кімосбуд»отримало від ТОВ «Солід»у тимчасове володіння та користування складські приміщення, які використовувались ТОВ «Кімосбуд»для зберігання товару поставленого в наступному ПП «Новел»;

наказами №№ 2, 7 від 03.01.2011 та від 01.04.2011 директора ТОВ «Кімосбуд»про введення штатного розкладу, з яких видно, що у ТОВ «Кімосбуд»був наявний необхідний персонал для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідного Договору, видаткової накладної № 312708 від 31.08.2011 та податкової накладної № 156 від 31.08.2011, юридична особа ТОВ «Кімосбуд»не була припинена.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ПП «Новел»та ТОВ «Кімосбуд»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП «Новел»та ТОВ «Кімосбуд»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Водночас, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідної податкової накладної ТОВ «Кімосбуд»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 65100 грн., віднесена ПП «Новел»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Кімосбуд» підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Поряд з цим, позивачем надано до матеріалів справи копію податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року з якої видно, що ТОВ «Кімосбуд»у повному обсязі задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковою накладною № 156 від 31.08.2011, виписаною ПП «Новел».

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Кімосбуд»податкової накладної, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС про порушення ПП «Новел»пп.пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001662203 від 04.04.2012 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на підставі яких він виніс спірне податкове повідомлення-рішення, і не довів правомірності його винесення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Новел»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0001662203, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 813,75 грн. на користь Приватного підприємства «Новел»(03126, м. Київ, вул. Качалова, 5; код ЄДРПОУ 32420198) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко