Постанова № 24715154, 21.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14:59

м. Миколаїв.

21.05.2012 р. Справа № 2а-7385/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", вул. Карла Лібкнехта, 7, м.Миколаїв,54001

за участю в інтересах державиПрокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м.Миколаїв, 54000

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м.Миколаїв,54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.07.2011р. №0010092360, №0010072360, №001082360, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі: Позивач) звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 097 485 грн. у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган дійшов висновку про необхідність зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 372 260 грн. та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 097 485 грн. у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з контрагентами, правочини з якими, на думку податкового органу, є нікчемними, а саме щодо Приватного підприємства «Аркадос», Приватного підприємства «Юж-Регіон-Торг», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт». Висновки по акту перевірки базуються не тільки на невірному застосуванні норм податкового та цивільного законодавства, але, насамперед, на власних суб'єктивних припущеннях податкового органу, які базуються на аналізі діяльності інших суб'єктів господарювання, на висновках актів інших податкових інспекцій щодо неможливості перевірити документи, пов'язані з господарськими операціями з постачання товарів, робіт, послуг з огляду на те, що окремих контрагентів виключено з реєстру у зв'язку з припиненням діяльності, на підставі чого зроблено висновки про безтоварність господарських операцій. Тому висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, не відповідають вимогам, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України в сфері оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків, оскільки відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності як у випадку нездійснення таких операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ), у підприємств-контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, операції здійснювались з метою штучного формування кредиту, вбачається відсутність поставок товару.

Представник прокуратури Миколаївської області вважає позов необґрунтованим, погодився з доводами представника відповідача та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 08.04.2011р. №699 проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»за результатами якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»(код за ЄДРПОУ 32884416) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010»від 14.06.2011р. №737/23-600/32884416 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»1) п. 3.1 ст.3., п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10896229 грн., у тому числі І квартал 2010 року на суму 2665846 грн. ІІ квартал 2010 року на суму 8205383грн., ІV квартал 2010 на суму 25000грн.; 2) пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974грн.,травень 2010 року на суму 1070836грн.; 3) пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485грн., який повинен складати 1667280грн.

На підставі висновків Акту перевірки Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва прийняла податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 097 485 грн.

Суд вважає висновки відповідача суперечливими, оскільки вони зроблені без належного встановлення всіх обставин справи, зважаючи на наступне.

Відповідно до акту перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 3.1 ст.3., п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10896229 грн.; пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974грн.,травень 2010 року на суму 1070836грн.; пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485грн., який повинен складати 1667280грн.,був зроблений на підставі того, що позивачем сформовано податковий кредит та віднесено до валових витрат суми по взаємовідносинах з контрагентами, правочини з якими, на думку відповідача, є нікчемними, а саме по взаємовідносинах з ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт».

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи а саме акту перевірки від 14.06.2011р. №737/23-600/32884416, зазначені висновки зроблені на підставі того, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси наданий акт про неможливість проведення перевірки даного суб'єкта господарювання від 20.09.2010р. №1485/23-4/36610920, згідно якого Приватне підприємство «Аркадос»визнано банкрутом, у нього відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, податкові декларації з податку на додану вартість за період, в якому відбувались господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль», не визнані як податкова звітність, у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність таких правочинів. Відповідачем згідно акту перевірки не заперечується наявність у позивача первинних документів щодо господарських взаємовідносин з вказаним підприємством, зокрема відповідних податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт. Крім того, перевіркою встановлено відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості між даними суб'єктами господарювання, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»у повному обсязі сплачені грошові кошти Приватному підприємству «Аркадос»за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг, що підтверджено відповідними платіжними документами, які досліджувались перевіряючими. Будь-які розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та Приватним підприємством «Аркадос»відсутні. Щодо взаємовідносин позивача та ПП «Юж-Регіон-Торг» в акті перевірки вказано, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси наданий акт про неможливість проведення перевірки даного суб'єкта господарювання від 12.04.2011р. №1226/23-513/36502023, згідно якого Приватне підприємство «Юж-Регіон-Торг»ліквідовано, у нього відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, податкова декларація з податку на додану вартість за період, в якому відбувались господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль», має статус «помилкова», у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність таких правочинів. Суд звертає увагу на той факт, що відповідачем в акті перевірки №737/23-600/32884416 підтверджено і не заперечується наявність у позивача необхідних первинних документів щодо господарських взаємовідносин з вказаним підприємством, зокрема відповідних податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт. Крім того, перевіркою встановлено відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості між даними суб'єктами господарювання, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»у повному обсязі сплачені грошові кошти Приватному підприємству «Юж-Регіон-Торг»за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг, що підтверджено відповідними платіжними документами, які досліджувались перевіряючими. Будь-які розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та Приватним підприємством «Юж-Регіон-Торг»відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг»в акті перевірки вказано, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси наданий акт невиїзної документальної перевірки даного суб'єкта господарювання від 17.09.2011р. №71839, згідно якого у Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг»відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених з позивачем. Однак в акті перевірки від 14.06.2011р. №737/23-600/32884416 підтверджено і не заперечується про наявність у позивача первинних документів щодо господарських взаємовідносин з вказаним підприємством, зокрема відповідних податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт. Крім того, перевіркою встановлено відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості між даними суб'єктами господарювання, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»у повному обсязі сплачені грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг»за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг, що підтверджено відповідними платіжними документами, які досліджувались перевіряючими. Будь-які розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг»відсутні. Крім того, вказаним актом перевірки підтверджений факт декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг»своїх податкових зобов'язань по господарським операціям з позивачем та відповідно надходження сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Метал-Контракт»відповідачем в акті перевірки вказано, що Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську наданий акт про неможливість проведення перевірки даного суб'єкта господарювання від 03.11.2010р. №158/15/36260618, згідно якого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт»відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, податкові декларації з податку на додану вартість за період, в якому відбувались господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль», мають статус «до відома», підприємство не перебуває за юридичною адресою, у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність таких правочинів. Однак, слід зауважити, що актом перевірки №737/23-600/32884416 підтверджено і не заперечується про наявність у позивача первинних документів щодо господарських взаємовідносин з вказаним підприємством, зокрема відповідних податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт. Крім того, перевіркою встановлено відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості між даними суб'єктами господарювання, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» у повному обсязі сплачені грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт»за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг, що підтверджено відповідними платіжними документами, які досліджувались перевіряючими. Будь-які розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт»відсутні.

Суд звертає увагу на допущені відповідачем при перевірці невідповідності. Так в акті перевірки є на відсутність у контрагентів позивача відповідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, як то трудової чи виробничої. Так, в акті перевірки вказано на відсутність у Приватного підприємства «Аркадос»трудових ресурсів, при цьому такий висновок ґрунтується лише на неподанні таким платником податків податкової звітності форми 1-ДФ, хоча такий розрахунок не є податковим і податковим законодавством не передбачена відповідальність за його неподання. Відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт»в акті перевірки зазначено про відсутність у даного платника податків технічного персоналу і основних фондів, тоді як в цьому ж акту перевірки зазначено, що за даними декларацій з податку на прибуток вказаного платника податків основні фонди групи 4 складають 8,8 тис. грн., відповідно до довідки форми 1-ДФ кількість працюючих склала 7 осіб.

З зазначеного вбачається, що відповідач вибірково приймає до уваги одні і ті ж дані форми 1 ДФ, в одному випадку звертає увагу на відсутність такої звітності, а в іншому не звертає увагу на наявність даної звітності та не приймає її.

Суд зауважує, що відповідач не повно встановив фактичні дані, оскільки основні фонди (приміщення, споруди, машини, обладнання) для правомірного використання у господарській діяльності не обов'язково повинні належати підприємству на праві власності. Вони можуть використовуватись на підставі договорів оренди, лізингу тощо. Дана інформація не була перевірена податковим органом.

Крім того позивачем на підтвердження факту здійснення реальної господарської діяльності до матеріалів справи залучено товаро-транспортні накладні, подорожні листи вантажних автомобілів, наряди-завдання дорожно-будівельних машин за 2010 рік (Т.1 а.т.151-257, Т.2,3,4,5,6,7,8 Т9 а.т.1-135), які на думку суду підтверджують реальність укладення та виконання позивачем договорів з ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт», оскільки підтверджують використання та перевезення речей, що були предметом договорів, та надання послуг.

Також в судовому засіданні було оглянуто наступні докази: - Договір №21/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №20/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №23/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №22/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з видатковими накладними; Договір №0209/1 від 02.09.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та TOB „МЕТАЛ-КОНТРАКТ" з видатковою накладною; Договір №08/12 від 08.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та TOB „СМД ТРЕЙДІНГ" з специфікацією та актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №ДГ-10/4 від 01.02.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з видатковою накладною; Договір №ДГ-10/3 від 01.02.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з видатковими накладними на 14-х аркушах; Договір №ДГ-10 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг); Договір від 15.03.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг); Договір №ДГ-10/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг); Договір №ДГ-10/2-1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з специфікацією; Договір №ДГ-10/2-1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП ™Аркадос" з специфікацією; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.9 а.т. 145-255).

Судом встановлено, що ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт»на момент укладення договорів та їх виконання були внесені до ЄДРПОУ, були платниками податку на додану вартість, зазначений факт не заперечувався відповідачем.

Таким чином, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704( далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт» в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом у акті перевірки не наведено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Крім того в судовому засіданні було допитано в якості свідків водіїв ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили факт виконання перевезення будівельних матеріалів, що було пов'язано з виконанням будівельних робіт ТОВ «Автомагістраль»в 2010 році, в тому числі автодороги міжнародного значення Київ-Чоп, а також пов'язаних з відновленням доріг внаслідок повеней навесні 2010 року, надали пояснення щодо конкретних пунктів навантаження-розвантаження, що узгоджується з даними, зазначеними в товаро-транспортних накладних (Т9 а.т. 1-135).

Таким чином, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій з перевезення вантажів та надання послуг за договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт».

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., на підставі порушення норм п.3.1 статті 3, п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судом встановлено наступне.

Відповідно до змісту акту перевірки, відповідачем встановлено, що дохід за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 80284212 грн, що складає 99, 71% від загальної суми валових доходів отриманий за рахунок здійснення основного виду діяльності підприємства тобто, операцій по реалізації робіт з капітального ремонту та реконструкції автодоріг, послуг машин та механізмів, реалізації матеріалів.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Автомагістраль»має ліцензію на здійснення видів діяльності 45.23.1-будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах; 42.21.2-будівництво мостів, шляхових естакад, тунелей і метрополітенів, ліцензія серії АВ №051876 від 21.04.2006 року діє з 21.04.2006 року по 21.04.2011 року.

Так, встановлене актом перевірки узгоджується з поясненнями свідків та діловою метою господарських договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт», чим спростовуються доводи відповідача щодо відсутності в позивача мети реального настання правових наслідків за зазначеними правочинами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток базується на зменшенні сум валових витрат.

Суть порушення на думку відповідача полягає в тому, що придбання і продаж товарів вчинені за нікчемними правочинами.

Щодо порушення позивачем при відображенні у складі валових витрат сум вартості придбаного товару статей 3,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід зауважити, що конкретного порушення в акті перевірки не визначено, лише зазначено про порушення статті 5 в цілому.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994р. №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, як було встановлено в ході судового розгляду справи між позивачем і його контрагентами відсутня будь-яка кредиторська чи дебіторська заборгованість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»у повному обсязі сплачені грошові кошти контрагентам за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг. Отримані роботи і послуги від контрагентів позивачем використано у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем, а навпаки підтверджено змістом акту перевірки і проведеною інвентаризацією. До перевірки надані всі документи первинного бухгалтерського обліку щодо підтвердження наявності відповідних правочинів і факту виконання їх умов та відповідно правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, а саме договори, податкові накладні, платіжні документи. Господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліках, як у позивача так у його контрагентів, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг», Приватного підприємства «Аркадос», Приватного підприємства «Юж-Регіон-Торг». Наявність таких документів підтверджується змістом акту перевірки.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Порушення прямими контрагентами позивача з якими «Автомагістраль», не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення «Автомагістраль» до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеними контрагентами і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Судом встановлено, що зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем та прокурором не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

Зокрема, суд дійшов висновку про те, що зміст укладених позивачем правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб'єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Валові витрати і доходи, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, визначені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку доходів і витрат.

Придбанні у вказаних суб'єктів господарювання товари та послуги в подальшому використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності як платника податку.

Отже, позивачем дотримано таку необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, як факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак, позивач діяв у відповідності до приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, коли відносив до складу валових витрат суми вартості придбаних товарів та послуг, а податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 097 485 грн., судом встановлено наступне.

Суть порушення норм пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974грн.,травень 2010 року на суму 1070836грн.; пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485грн., який повинен складати 1667280грн., полягає у тому, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт».

Про хибність думки відповідача свідчить невірне трактування ним норм, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України.

З доводами відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З системного аналізу положень Закону України „Про податок на додану вартість", в тому числі тих, про порушення яких з боку ТОВ «Автомагістраль» зазначає відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, вбачається наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника… У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх постачальниками зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачене законом документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, Закон України „Про податок на додану вартість" та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників.

Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Суд зазначає, що Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків. Зазначені обов'язки згідно Закону України „Про систему оподаткування", Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI покладені саме на органи державної податкової служби.

Як вже зазначалось, порушення прямими контрагентами позивача порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ «Автомагістраль»до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

В той самий час, органами державної податкової служби по суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ, що з вини цих суб'єктів підприємницької діяльності до теперішнього моменту до бюджету не сплачені.

Пунктом 11 ст.11 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством. З цього приводу спеціальним законом з питань оподаткування , який зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями). Зазначений нормативно -правовий акт передбачає наступні можливості контролюючих органів: визначення суми податкового зобов'язання, нарахування пені та застосування штрафних (фінансових) санкцій (ст.ст.4, 16, 17 ); право податкової застави на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі (ст.ст. 8, 10); звернення стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку (ст.ст.3, 7).

Зазначені можливості стосовно вищезазначених суб'єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

З метою погашення податкових зобов'язань або податкового боргу контролюючими органами в повній мірі не були застосовані судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Реєстрація контрагентів ТОВ «Автомагістраль» платниками податку на додану вартість підтверджується актом перевірки.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені позивачем і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідач в акті перевірки вказує на привласнення окремими суб'єктами підприємницької діяльності, бюджетних коштів в розмірі сум сплаченого у складі ціни товару (послуги) ПДВ шляхом неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, несплати ПДВ до бюджету, наявність у них ознак фіктивності та наміру щодо ухилення від сплати податків.

Відповідно до діючого законодавства України, а саме Конституції України, Кримінального кодексу України, встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб, прямо передбачений законом, зокрема, при розслідуванні злочинів, визначених ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами.

Але відповідачем не було доведено наявність постанов про порушення кримінальних справ за ознаками ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Відповідачем не надавались до суду вироки судів з кримінальних справ, які набрали законної сили, відносно притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності по господарським операціям між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»та ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт».

Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства. А згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд також погоджується з висновком Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України, викладеним в роз'ясненні від 26.05.2011р. №04-39/10-494, відносно того, що для отримання права на декларування бюджетного відшкодування платнику необхідно підтвердити право на податковий кредит та факт оплати постачальнику придбаного товару. А враховуючи те, що Законом України "Про податок на додану вартість" не було встановлено солідарної відповідальності платників при визначенні сум до сплати в бюджет і бюджетному відшкодуванню, не сплата податку на додану вартість до бюджету постачальником товарів не може бути підставою для не підтвердження бюджетного відшкодування для отримувача таких товарів, послуг.

Такими чином податкові повідомлення-рішення №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 097 485 грн., - є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 097 485 грн.

.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник