Постанова № 24715063, 11.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2012 р. № 2а-3912/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Лемішка І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Грифон-Буд»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0002481521 від 24.04.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, формуючи податковий кредит, допустив помилку, зокрема включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкової накладної, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. При цьому, він визнав таку помилку та вжив передбачених чинним податковим законодавством заходів щодо усунення виявленого порушення та поніс відповідальність у вигляді штрафу за допущене порушення. Враховуючи викладене, вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпідставним.

Ухвалою суду від 08.05.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 11.06.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень по суті позовних вимог не представив, хоча йому надавався час для надання таких.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, результати якої відображені в Акті № 214/32/15-2/35664357 від 03.04.2012 року.

Перевіркою встановлено заниження суми, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року на суму 28 641 грн. у зв'язку з включенням до податкового кредиту вказаної суми ПДВ на підставі податкової накладної №2 від 05.01.2012 року по контрагенту ТзОВ «Термоюніон», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних із запізненням (14.02.2012 року).

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0002481521 від 24.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 42 961,50 грн., з них 28 641 грн. - за основним платежем, 14 320,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку, а в подальшому - до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, зокрема, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 6.2 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період.

ПП «Грифон-Буд»включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 28 641,00 грн. по податковій накладній №2 від 05.01.2012 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних із запізненням, 14.02.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем ПП «Грифон-Буд»самостійно виявило факт заниження податкового зобов'язання.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У зв'язку з викладеним, позивачем 03.04.2012 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також сплачено штраф у розмірі 3% від суми недоплати, про що свідчить платіжне доручення № 269 від 03.04.2012 року.

Таким чином, відповідачем виконано вимоги чинного законодавства, які передбачають дії платника податків у випадку допущення помилок у податковій звітності.

Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, суд не приймає до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року поданий 03.04.2012 року, при цьому відповідачем проведено перевірку 03.04.2012 року.

Однак, суд встановив що відповідачем проводилась камеральна перевірка, і про її результати позивач дізнався лише 06.04.2012 року, тоді коли було ним було отримано Акт перевірки, а відтак, положення п. 50.2 ст. 50 ПК України в даному випадку не підлягають застосуванню.

При цьому, суд керується положеннями ч.1 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0002481521 від 24.04.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Грифон-Буд» (ЄДРПОУ 35664357) 429,62 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень шістдесят дві копійки) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.