Постанова № 24715030, 08.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2012 р. № 2а-14326/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Чернишенко Н.А.,

представника позивача Цімка П.О.,

представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТзОВ «Оптик-Україна»

до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.11.2011 р. № 0003772300/29479, № 0003762300/29478.

Позов мотивується тим, зокрема, що отримані ТзОВ «Оптик-Україна»від ТзОВ «Ельверіс» податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, а також інші підтверджуючі первинні документи (договір купівлі-продажу, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки банку з розрахункового рахунка ТзОВ «Оптик-Україна»про оплату придбаних товарів та ін.) надали право віднести до складу податкового кредиту 152751,14 грн.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити.

Судом замінено відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що господарські операції, які відображені ТзОВ «Оптик-Україна»в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного їх здійснення, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту; наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у подальшому.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Оптик-Україна» з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 р., за результатами якої складено акт № 2902/244/23-1/33533629 від 08.11.2011 р.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 р. № 0003762300/29478, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Оптик-Україна»на 8112 грн. за основним платежем, 4056 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 р. № 0003772300/29479, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у серпні 2011 р. на 144639 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72319,50 грн.

За висновками акту перевірки ТзОВ «Оптик-Україна»порушено вимоги п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення у рядку 24 декларації за серпень 2011 року в сумі 144639 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 8112 грн. за серпень 2011 р.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що товари у ТзОВ «Ельверіс»позивачем не придбавались з огляду на відсутність у ТзОВ «Оптик-Україна»сертифікатів відповідності товарів, товарно-транспортних накладних на транспортування товару. Крім того, у акті наведені доводи про не підтвердження реальності здійснення операцій з посиланням на неможливість їх здійснення у зв'язку з відсутністю необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, місцезнаходження майна. Мотиви, що послужили для таких висновків у акті перевірки не наведені.

На дослідження суду у спростування доводів ДПІ у Шевченківському районі м. Львова позивачем подано засвідчені копії: договору купівлі-продажу № 7-32 від 01.08.2011 р., укладеного позивачем та ТзОВ «Ельверіс», рахунків-фактур, видаткових накладних № 82601 від 26.08.2011 р. та № 80805 від 08.08.2011 р., № 81505 від 15.08.2011 р., № 83111 від 31.08.2011 р., № 80102 від 01.08.2011 р., податкових накладних.

Зазначені документи були представлені до перевірки і відповідач не заперечив, що вони оформлені належним чином.

Крім того, позивачем представлено докази оплати товару, виписку з Журналу-ордеру і відомості по рахунку з вітчизняними постачальниками за 01.08.2011 р.-31.05.2012 р., а також докази перевезення продукції -акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні, докази оренди складського приміщення.

Для огляду суду подано також докази реалізації придбаних товарів контрагентам: ТзОВ «Прем'єр груп», ПП «Софітек»та ТзОВ «Прем'єр Ексім».

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позивачем дотримано норми вищенаведених норм Податкового кодексу України, покликання на їх порушення є безпідставним.

Що стосується посилання податкового органу на недоведеність реальності здійснення господарських операцій, то суд вважає, що вони достатньо не обґрунтовані.

Представник відповідача стверджував, що поставка не здійснювалась у зв'язку з відсутністю в достатній кількості працівників для відвантаження товару.

Судом допитано свідка ОСОБА_3, який працює у позивача на посаді оператора різальної машини, який розповів про порядок відвантаження товару, отриманого від ТзОВ «Ельверіс», та повідомив, що відвантаження здійснювалось ним особисто та водієм контрагента за допомогою чотирьох засобів відвантаження продукції.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 р. № 0003762300/29478 та № 0003772300/29479. Натомість, позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України.

Тому, позов слід задоволити, скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Шевченківському районі м. Львова від 22.11.2011 р. № 0003762300/29478 та 22.11.2011 р. № 0003772300/29479.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Шевченківському районі м. Львова від 22.11.2011 р. № 0003762300/29478.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Шевченківському районі м. Львова від 22.11.2011 р. № 0003772300/29479.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.