Постанова № 24714980, 28.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. № 2а-13248/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представника позивача Куксова В.Г.,

представника відповідача Кохана А.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скриня-Плюс" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2011 р. № 0001882320, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скриня-Плюс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2011 р. № 0001882320.

В обгрунтування позову покликається на те, що рішення є протиправним, оскільки висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань та про нікчемність договорів, відсутність реальних господарських операцій з ТзОВ «Алтваінвест»не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень; реальність операцій з придбання та продажу товарів, отриманих від ТзОВ «Алтваінвест»спростовується належними первинними документами. Вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених даних щодо контрагентів позивача, і ДПІ не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення, яке збігається із доводами, зазначеними у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. Пояснив, що ТзОВ «Алтваінвест»не володіє жодними основними засобами, складськими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами та достатньою кількістю трудових ресурсів, тому не могло зберігати товар, придбаний ТзОВ «Скриня Плюс». Основним постачальником ТзОВ «Алтваінвест»є ТзОВ «Промресурс-ІФ», який зареєстровано за тією ж самою адресою. ТзОВ «Промресурс-ІФ»теж не володіє жодними основними засобами, складськими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами та достатньою кількістю трудових ресурсів. ТзОВ «Промресурс-ІФ»є податковою ямою, ТзОВ «Алтваінвест»- транзитером, а ТзОВ «Скриня Плюс»- вигодонабувачем, про що, на думку податкового органу, свідчить аналіз податкових декларацій, поданих за березень 2011 року ТзОВ «Алтваінвест»і ТзОВ «Промресурс-ІФ». В ході перевірки не встановлено факту передачі товару від ТзОВ «Алтваінвест»до ТзОВ «Скриня Плюс»у зв'язку із відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, а також інших первинних документів.

В розвиток мотивів цих мотивів, представник ДПІ Кохан А.В. в судовому засіданні заперечував факт вивезення товару за межі митної території України. У додаткових поясненнях (а.с. 95) він зазначив, що фактичного виконання договору між ТзОВ «Скриня Плюс»та ТзОВ «Алтваінвест»не було, оскільки не долучено доказів прийняття перевізником товарів для перевезення та його подальше транспортування; з документів не вбачається, де саме зберігався товар; замовником перевезення товару виступала фірма PEGASO S.p.a (Італія) і вона дійсно отримала товар, проте транспортування товару відбувалося з міста Болехів, що, на думку представника, свідчить про те, що в дійсності перевозився товар на виконання інших договірних зобов'язань ТзОВ «Західресурс»перед PEGASO S.p.a.; товар реалізовано за ціною, меншою за ціну придбання, а з урахуванням комісійної винагороди 2,5% та ПДВ 20%, тобто фактично 250040,9 грн., сума коштів, що залишилась у позивача від реалізації товару складає лише 861252,04 грн; операції зі шкірою є нетиповими для позивача та не відповідають його основній діяльності.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.03.2010р. між ТзОВ «Скриня Плюс»(комітент) та ТзОВ «Західресурс»(комісіонер) укладено договір комісії № 005/2010 (а.с. 30-32), за яким Комісіонер зобов'язується за дорученням та в інтересах Комітента здійснити від свого імені продаж напівфабрикату Вет-Блу ВРХ за межі митної території України. Винагорода Комісіонера становить 2,5% від вартості реалізації товару плюс ПДВ 20%.

25.08.2010р. між ТзОВ «Алтваінвест»(продавець) та ТзОВ «Скриня Плюс»(покупець) укладено договір № 25-08/10 (а.с. 25), відповідно до якого покупець купує та оплачує товари відповідно до видаткових накладних. Відповідно до п. 3.1. договору кількість товару визначається відповідно до видаткових накладних, які є документом, що засвідчує приймання-передачу товару та підставою для здійснення платежів.

31.08.2010 р. між ТзОВ «Алтваінвест»(зберігач) та ТзОВ «Скриня Плюс»(поклажодавець) укладено договір зберігання товару - напівфабрикату зі шкіри Вет-Блу ВРХ (а.с. 58). Цього ж для складено акт приймання-передачі товару на зберігання (а.с. 60).

31.03.2011 р. на виконання договору № 25-08/10 згідно накладних № РН-0000013 та РН № 0000018 (а.с. 26, 27) Продавець поставив Покупцю товар -напівфабрикат зі шкіри Вет-Блу ВРХ (9330 і 710 кг.) на загальну суму 1384779,66 гривень, в т.ч. ПДВ -230797,00 грн. Виписано податкові накладні № 8 та 12 (а.с. 28, 29). Дана сума ПДВ була віднесена до складу податкового кредиту за березень 2011 року.

12.04.2011 р. товар - напівфабрикат зі шкіри Вет-Блу ВРХ у кількості 9330 кг. заставною вартістю 1110818,70 грн., - було передано ТзОВ «Західресурс»за актом приймання-передачі товару № 005/2011.

16.04.2011р. перевізником ТзОВ»Транс Захід»цей товар було вивезено за межі митної території України через Чопську митницю, що підтверджується вантажною митною декларацією № 206040000/2011/001426 від 16.04.2011р. (а.с. 35 -37). У графі 9 власником товару зазначено ТзОВ «Скриня Плюс». У графі 44 зазначено номер договору комісії, за яким відбувається реалізація товару - 005/2010 від 05.03.2010р. Ці відомості свідчать про те, що предметом оформлення був саме товар, належний ТзОВ «Скриня Плюс», попередньо придбаний у ТзОВ «Алтваінвест».

Ціна реалізації товару за даними МД -1111292,94 грн. З урахуванням того, що вартість придбання цього товару (9330 кг) становила 1072375,65 грн., ТзОВ «Скриня Плюс»отримало економічну вигоду у розмірі 38917,29 гривень. Це спростовує твердження відповідача про те, що товар продано за ціною, меншою за ціну придбання.

20.12.2011 р. ТзОВ «Західресурс»надало звіт комісіонера № 2011-47 (а.с. 87) з підтверджуючими документами з відмітками Івано-Франківської митниці, з яких вбачається, що товар, що був переданий на комісію за договором (напівфабрикат зі шкіри Вет-Блу ВРХ у кількості 9330 кг.) було продано фірмі LAMAR GROUP LIMITED (Нова Зеландія) та за його розпорядженням вивезено на адресу фірми Conceria PEGASO S.p.a (Італія).

Розрахунки між ТзОВ «Скриня Плюс»та ТзОВ «Алтваінвест» проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТПБанк». Факт проведення розрахунку відповідачем не заперечується.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ТзОВ «Скриня Плюс»і раніше (починаючи з 2010 року) проводила операції щодо імпорту напівфабрикату зі шкіри Вет-Блу ВРХ, ці операції, оформленні аналогічними документами, перевірялися податковим органом у попередніх періодах, і зауважень до них не було.

У червні 2011 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова провела позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Скриня Плюс" з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2011 року № 850/23-2-36545108 (а.с. 8 -23). Встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Скриня Плюс»при придбанні та продажу товарів (послуг), а також порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у березні 2011 року в сумі 230797,00 гривень.

В основу висновку про порушення законодавства ТзОВ "Скриня Плюс" та нікчемності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються правовідносин позивача з ТзОВ «Алтваінвест». Зокрема, вважає, що за даними декларацій та фінансової звітності ТзОВ «Алтваінвест»не володіє жодними основними засобами, складськими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами та достатньою кількістю трудових ресурсів. Тому відповідач ставить під сумність можливість зберігання товару, придбаного ТзОВ «Скриня Плюс». Основним постачальником ТзОВ «Алтваінвест»є ТзОВ «Промресурс-ІФ», який зареєстровано за тією ж самою адресою. ТзОВ «Промресурс-ІФ»теж не володіє жодними основними засобами, складськими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами та достатньою кількістю трудових ресурсів. В акті перевірки зазначено, що «згідно наявної податкової інформації»ТзОВ «Промресурс-ІФ»є податковою ямою, ТзОВ «Алтваінвест»- транзитером, а ТзОВ «Скриня Плюс»- вигодонабувачем, про що, на думку податкового органу, свідчить аналіз податкових декларацій, поданих за березень 2011 року ТзОВ «Алтваінвест»і ТзОВ «Промресурс-ІФ», які декларують значні обсяги придбання та продажу і незначні суми, які підлягають сплаті до бюджету. На думку податкового органу, в ході перевірки не встановлено факту передачі товару від ТзОВ «Алтваінвест»до ТзОВ «Скриня Плюс»у зв'язку із відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, а також інших первинних документів.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2011 р. № 0001882320 за платежем податок на додану вартість (230797,00 грн. -основний платіж, 1 грн. -штрафна санкція) (а.с. 24). ТзОВ "Скриня Плюс" не погодилось з податковим повідомленням-рішенням, винесеним з наведених підстав, оскаржило його в судовому порядку.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТзОВ "Скриня Плюс" з ТзОВ «Алтваінвест».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у березні 2011 року в сумі 230797,00 гривень.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ "Скриня Плюс" з ТзОВ «Алтваінвест». Податковий орган вважає, що господарські операції є безтоварними, а правочини -такими, що порушують публічний порядок.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Реальність поставки товару ТзОВ «Скриня Плюс»підтверджується первинними документами (договорами, актом, накладними, платіжними документами), а також подальшою його реалізацією за межі України.

В основу акту перевірки ТзОВ "Скриня Плюс" покладено твердження щодо неможливості ТзОВ «Алтваінвест»та ТзОВ «Промресурс-ІФ»здійснювати господарську діяльність з причин відсутності необхідних об'єктів, фондів, ресурсів. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. До того ж, ці припущення спростовуються зібраними у справі доказами.

Відтак, наведені ДПІ обставини не можуть бути основою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства з причин безтоварного характеру правочинів позивача з ТзОВ «Алтваінвест».

Оцінюючи докази, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, які узгоджують з ними, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ТзОВ «Алтваінвест»свідчить те, що отриманий від цього контрагента товар був реально вивезений за межі України, що підтверджено вантажною митною декларацією з відмітками митного органу.

Проаналізувавши зазначене Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані є упередженими припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ТзОВ "Алтваінвест". Разом з тим, що стосується позивача -ТзОВ "Скриня Плюс", то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його спроможності виконувати господарські операції.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Скриня Плюс" і ТзОВ «Алтваінвест»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ "Скриня Плюс" на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо придбання та подальшої реалізації товару. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Скриня Плюс" податкового законодавства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ. Відтак, не відповідає закону і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати у розмірі 2151,00 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 05 липня 2011 р. № 0001882320.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скриня-Плюс" судові витрати у розмірі 2151,00 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 02 березня 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук