Постанова № 24714800, 18.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 р. № 2а-2255/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1, згідно довіреності,

за участю представника відповідача -ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач - СПД ФО ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ в Жовківському районі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 129/17-0/3493/НОМЕР_1, прийнятого за наслідками позапланової документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2011 року, оформленої актом №285/17-0/НОМЕР_1 від 01.03.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що в акті перевірки безпідставно зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 467026,66 грн. у зв'язку з відсутністю складських приміщень, необхідних трудових та матеріальних ресурсів у покупця -ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що, нібито, свідчить про відсутність фактичного відвантаження останньому ТМЦ ФОП ОСОБА_3; відсутністю підприємства-контрагента за місцезнаходженням, ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних тощо. Позивач зазначає, що у його наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентом ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а також факт передачі останньому товару, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договору дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. В зв'язку з наведеним, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити. Додаткового пояснив, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, оформленої актом № 1064/17-0/НОМЕР_1, не виявлено жодних порушень податкового законодавства по контрагенту ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що описані в акті від 01.03.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні від 05.04.2012 року, суть яких зводиться до наступного. Перевіркою встановлено факт заниження СПД ФО ОСОБА_3 податку на додану вартість в січні-квітні 2011 року та червні-липні 2011 року на загальну суму 467026,66 грн. за рахунок відображення у деклараціях податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", відповідно до виписаних (оформлених) накладних. Дане твердження випливає з акта перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року МДПІ в м. Луганську. Так, в акті зазначається, що ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" розпочало ліквідаційну процедуру, підприємство не знаходиться за податковою адресою, не має у власності об'єктів нерухомості, транспортних засобів, на товаристві відсутні працівники. Наведене свідчить про нікчемність укладених правочинів, в тому числі і з ФОП ОСОБА_3 Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

ДПІ в Жовківському районі з 17.02.2012 року по 23.02.2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку СПД ФО ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2011 року, оформлену актом №285/17-0/НОМЕР_1 від 01.03.2012 року.

За результатами та на підставі вказаного акта перевірки відповідачем 12.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №129/17-0/3493/НОМЕР_1, яким СПД ФОП ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 583783,33 грн., в тому числі за основним платежем - 467026,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -116576,67,00 грн.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення винесено ДПІ в Жовківському районі в зв'язку із встановленим перевіркою порушенням позивачем ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого СПД ФО ОСОБА_3 занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 467026,66 грн. Крім того, податковим органом описано порушення ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в контексті того, що угода, укладена між позивачем та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" є нікчемною. Так, податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не постачав ТМЦ в адресу ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", оскільки останнє за податковою адресою не знаходиться, на підприємстві відсутні працівники, транспортні засоби, складські приміщення, що, в загальному, робить неможливим проведення господарської діяльності, та свідчить про нікчемність операцій з ФОП ОСОБА_3

За наслідками розгляду справи суд вважає такі висновки відповідача передчасними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 21.12.2010 року позивачем (Постачальник) укладено з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (Покупець) договір поставки №21/12/10, предметом якого є поставка продукції (товарів) в порядку та на умовах, визначених договором. Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені в рахунку (п.2.1). Пунктом 6.2 вказаного договору встановлено, що продукція поставляється транспортом Покупця або Постачальника (за згодою сторін).

За період грудня 2010 року -липня 2011 року згідно договору №21/12/10 було здійснено поставку м'ясної продукції (півтуш, баків, м'яса курячого, лопатки, грудинки) на загальну суму 2802160,00 грн. (в тому числі ПДВ 467026,66 грн.), що підтверджується копіями рахунків-фактур, накладних та відповідних їм податкових накладних.

Отримані ТМЦ були оплачені ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", згідно наявних в матеріалах справи виписок з особового рахунку позивача.

Крім наведеного, реальність поставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій, які підтверджують факт ввезення ФОП ОСОБА_3 м'ясної продукції на митну територію України від іноземних контрагентів.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення первинних документів.

З матеріалів справи випливає, що ФОП ОСОБА_3 на момент виписки податкових накладних для ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" був платником ПДВ, а зміст господарської операції між ним та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не суперечить виду його господарської діяльності - оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року вже було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_3, за наслідками якої порушень податкового законодавства по операціях з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" виявлено не було (акт перевірки № 1064/17-0/НОМЕР_1 від 03.08.2011 року).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Так, відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, крім іншого, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що СПД ФО ОСОБА_3 протягом грудня 2010 року -липня 2011 року здійснював поставку м'ясопродукції на адресу ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" і включив до податкових зобов'язань відповідних періодів податок на додану вартість в сумі 467026,66 грн., отриманий в ціні товару. Вказане випливає з пояснень представників сторін, даних ними в судовому засіданні, та змісту акта перевірки від 01.03.2012 року (п.3.1 стр. 4). Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи позицію податкового органу про відсутність факту реальної поставки ТМЦ на адресу ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", вказану суму ПДВ слід було б виключити з податкових зобов'язань позивача, оскільки, як вже було зазначено вище, операція нібито не відбулась, і, відповідно, не може формувати податкові зобов'язання сторін.

Натомість, ДПІ в Жовківському районі визначено ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 4670026,66 грн.

Крім того, згідно п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 01.03.2012 року, податковим органом не забезпечена виконанням вимога п. 5.2 вказаного Порядку в частині, що стосується чіткого викладення виявленого порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником, із зазначенням періоду, в якому виявлено порушення, первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення.

Щодо посилань ДПІ в Жовківському районі на порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та ст. 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" перебуває в стані ліквідації, а отже, угода, укладена з ФОП ОСОБА_3 не є реальною, оскільки зі спеціального витягу з ЄДР по ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" вбачається, що рішення про ліквідацію товариства прийнято засновниками 02.11.2011 року, тобто вже після виконання договору № 21/12/10 від 21.12.2010 року. Крім того, з акта перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" від 11.11.2011 року № 803/23-35554567 не вбачається, коли саме було встановлено факт відсутності контрагента за податковою адресою.

Слід зазначити, що дії Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо проведення перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", оформленої актом від 11.11.2011 року № 803/23-35554567, та складання самого акта від 11.11.2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року, визнано протиправними. Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, при прийнятті рішення суд врахував, що наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 01.03.2012 року.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про нікчемність укладеного позивачем з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" договору не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 467026,66 грн.

А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 129/17-0/3493/НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2146,00 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області від 12.03.2012 року № 129/17-0/3493/НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) 2146,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.