Постанова № 2470856, 17.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.11.2008 р.                                                   14:55                                                  № 7/131

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Представники: від позивачаГодунов Л. М. –представник за довіреністю від відповідачаМокрицький К. В. –представник за довіреністю

Бойко І. І. –представник за довіреністю На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.11.2008 року о 14 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.           Відповідно до п.2 ч.2 ст. 230 Кодексу адміністративного судочинства України Вищим адміністративним судом України було передано на новий розгляд справу № 33/69-32/603-А за результатами розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року та Постанову Господарського суду м. Києва від 18.07.2006 року по справі № 33/69-32/603-А за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.12.2003 року № 0000542307/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення від 22.12.2003 року № 0000542307/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2002 року та донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3025 876,00 грн. (2017251,00 грн. –за основним платежем, 1008 625,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", що розташоване за адресою: м. Київ, Повітрофлотський пр-кт, 11/15, код за ЄДРПОУ 19014832, за період лютий 2002 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 24.06.2003 року № 156/23-0711/19014832, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку а додану вартість, а саме: п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо неправомірності віднесення до складу експортних операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою операції з реалізації товару, по якому не підтверджено факт перевезення. Також, перевіркою встановлено, що переплата Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" складає 3358611,32 грн. (переплати за лютий 2002 року немає), тобто підприємством використано безпідставно заявленого відшкодування в розмірі 1533603,00 грн. та занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 483648,00 грн. на загальну суму 2017 251,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.12.2003 року № 0000542307/0, яким зобов’язано позивача сплатити податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3025 876,00 грн. (2017251,00 грн. –за основним платежем, 1008 625,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва в адміністративному порядку, але рішенням відповідача скарга була залишена без задоволення.

Такі дії відповідача, обґрунтовані ним тим, що при проведені документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до державного бюджету сум податку на додану вартість, позивачем не були надані документи, які б підтверджували правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку на додану вартість за лютий 2002 року, в т.ч. документи (належно оформлені митні вантажні декларації), які б підтверджували його право на вивезення (експорт) товару за межі митної території України за нульовою ставкою податку.

Відповідно до абз.1 пп.6.2.1 п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Пп. 6.2.1 п.6.2. ст.6 вищезазначеного Закону України передбачено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України в разі, коли їх вивезення засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Так, абз. 1 п. 8 Положення про вантажну митну декларацію передбачено, що вантажна митна декларація вважається належно оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Судом, з матеріалів справи встановлено, що у позивача наявні всі необхідні документи, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", що підтверджують право на вивезення (експорт) товару за межі митної території України за нульовою ставкою податку, а саме: вантажні митні декларації від 05.02.2002 року № 20600/2/000616, від 02.02.2002 року № 20600/2/000561, від 02.02.2002 року № 20600/2/000560. Зазначені вантажні митні декларації, як встановлено судом, були оформлені з дотримання вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574.

Оцінюючи та перевіряючи доводи відповідача щодо наявності доказів про невідповідність первинних документів, що були оформлені при експорті товарів, суд отримав відповідь Івано-Франківської митниці від 09.09.2008 року № 08/23/6145, якою підтверджується факт здійснення митного оформлення в режимі "експорт" вантажу, в тому числі і радіонепроникної тканини РН-3 ТУ У 20713110.001-99, по вантажним митним деклараціям від 05.02.2002 року № 20600/2/000616, від 02.02.2002 року № 20600/2/000561.

Сумніви податкового органу щодо можливості контрагента-позивача поставити радіонепроникну тканину РН-3 ТУ У 20713110.001-99 судом перевірені, але будь-яких доказів на підтвердження доводів податкового органу не знайдено, а відповідачем не надано. Доказів протиправності дій Закритого акціонерного товариства "Донпромторгсервіс" суду відповідачем не надано, не зважаючи на тривалий час розгляду справи.

Судом, відповідно до приписів касаційної інстанції перевірено обставини виявлення ГВПМ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва виробників радіонепроникної тканини РН-3 ТУ У 20713110.001-99.

Факти проведення оперативно-розшукових заходів підтвердились, але відомості, отримані під час таких заходів, реалізовані не були, кримінальна справа по факту порушена не була і до суду не передавалась, а тому отримати будь-які докази для підтвердження позиції відповідача не виявилось можливим.

Таким чином, можливість придбання та подальшого перепродажу зазначених радіонепроникних тканин РН-3 ТУ У 20713110.001-99 з боку Закритого акціонерного товариства "Донпромторгсервіс" не виключається, а протилежні доводи є лише припущенням відповідача.

Крім зазначеного, судом також встановлено порушення відповідачем вимог п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо порядку винесення податкових вимог.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п.п. “а” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п.п. “б” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).

У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).

Зважаючи на викладене, та наявні у справі докази судом встановлено, що відповідачем не було направлено жодної податкової вимоги, що є порушення вищезазначених нормам податкового законодавства України.

Відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку має право у будь-якій момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Суд, також звертає увагу на те, що Господарським судом міста Києва розглядався та вирішено по суті аналогічний спір між тими самими суб’єктами, про аналогічний предмет спору. Спір був вирішено на користь позивача –Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0000542307/03 від 22.12.2003 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2008 року.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.