Рішення № 24706984, 18.05.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2\519\1408\12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Соловйова О. Л., при секретарі Рояновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (далі за текстом ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В :

01.03.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки суми боргу за договором кредиту, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 661 грн. 81 коп., судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.07.2005 року між Маріупольською філією ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачкою був укладений договір кредиту на суму 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки. У порушення умов договору відповідачка належним чином зобов'язання не виконувала у зв'язку з чим станом на 07.09.2011 року відповідачка має заборгованість перед Банком у розмірі 21 661 грн. 82 коп., яка складається:

- 4 142 грн. 20 коп. -заборгованість по кредиту;

- 16 011 грн. 19 коп. -заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500 грн. -фіксована частина штрафу;

- 1 007 грн. 71 коп. -процентна складова штрафу.

Представник позивача -ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явилась -надала суду заяву про підтримку позовних вимог та розгляд справи в її відсутність. Додатково надала суду письмові пояснення у справі, в яких зазначила, що23.10.2008 року суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, згідно із яким з відповідачки було стягнуто суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 147 грн. 42 коп. та судові витрати. Вказаний судовий наказ ПАТ КБ «Приват Банк»до виконання пред'явлено у встановлений законом строк не було. На теперішній час позивач також не має можливості пред'явити вказаний судовий наказ до виконання, оскільки сплинув строк, встановлений законом для пред'явлення до виконання судового наказу. З огляду на викладене представник позивача не вбачає у даному конкретному випадку подвійного стягнення заборгованості при зверненні ПАТ КБ «Приватбанк»до суду із даним позовом та наполягала на задоволенні позову та стягненні з відповідачки вказаної у позові суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась -надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про розгляд справи в її відсутність. Відповідно до письмових пояснень відповідачки, ОСОБА_1 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»не визнає з наступних підстав. Зазначила, що відповідно до Правил користування платіжною картою нею здійснювалось повернення грошових коштів до каси ПАТ КБ «Приватбанк», але не в повному обсязі, що було обумовлено зміною матеріального становища ОСОБА_1 - розірвання шлюбу, втрата роботи. Погіршення стану здоров'я) У зв'язку з цим ПАТ КБ «Приватбанк»звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу. Відповідно до судового наказу від 23.10.2008 року з неї на користь Банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 147 грн. 42 коп. та судові витрати на загальну суму 9 208 грн. 16 коп. Вказала, що даний судовий наказ набрав законної сили, але вказана у судовому наказі сума заборгованості з неї фактично стягнуто не було у зв'язку з тим що вона мала статус безробітної, на її утриманні перебував неповнолітній син. З огляду на викладене просила у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват банк»відмовити у повному обсязі

Суд, ознайомившись із письмовими поясненнями сторін, наданими ними доказами, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 20.07.2005 року між Маріупольською філією ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, та відповідачкою було укладено кредитний договір б\н на суму 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки.

Вказаний кредитний договір було укладено між сторонами шляхом подання ОСОБА_1 до Банку заяви про надання їй кредитних коштів та підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом Правила) \а.с.7-9\.

В перебігу часу з моменту укладення вказаного кредитного договору відповідачка продовжувала користуватись наданими кредитними коштами, заяви про припинення дії Договору ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк»не надавалось. З огляду на викладене на теперішній час між сторонами продовжують існувати кредитні взаємовідносини.

В обгрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»відповідачка зазначає про необгрунтованість позовних вимог Банку, зважаючи на той факт, що сума заборгованості за кредитним договором вже була з неї стягнута за судовим наказом від 23.10.2008 року.

Суд не може погодитись з викладеною позицією ОСОБА_1 з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК України.

Дійсно, відповідно до копії судового наказу № 2-н-5008\2008 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»стягнуто заборгованість за договором кредиту від 20.07.2005 року у розмірі 9 147 грн. 42 коп., судового збору у розмірі 45 грн. 74 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача вказаний судовий наказ не було пред'явлено до виконання та фактично суму заборгованості за кредитним договором , вказану у зазначеному судовому наказі з ОСОБА_1 стягнуто не було. Аналогічні пояснення викладені й в запереченнях відповідачки, в яких вона зазначає, що вказану у судовому наказі заборгованість з неї стягнуто не було.

Статтею 599 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд приходить до висновку, що звернення ПАТ КБ «Приватбанк»до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 при наявності судового наказу, відповідно до якого з ОСОБА_1 була стягнута сума боргу за кредитним договором у розмірі 9147 грн. 42 коп. є правомірним та обгрунтованим, оскільки фактично зобов'язання ОСОБА_1 щодо повернення позивачу кредитних коштів виконано не було. Отримання ПАТ КБ «Приватбанк»судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором фактично не припинило існуючи між сторонами кредитні взаємовідносини та, зокрема, зобов'язання ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів за кредитним договором. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б підтверджували розірвання кредитного договору або припинення його дії, а одностороння відмова ОСОБА_1 від виконання її зобов'язань за кредитним договором не є підставою припинення дії цього договору, а є наслідком неналежного виконання Договору. Аналогічна позиція викладена в постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних взаємовідносин»(далі за тектсом постанова Пленуму ВССУ № 5).

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

Відповідно до п. 31 постанови № 5 пленуму ВССУ , відповідно до положень п. 7 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у справі.

Проаналізувавши конкретні обставини даної справи та норми діючого законодавства, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду із даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк»не було пропущено строку позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Приходячи до такого висновку суд враховує той факт, що у заяві ОСОБА_1 про надання кредитних коштів зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Відповідно до п. 9.12. договір діє в перебігу 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в перебігу цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про зупинення дії Договору він автоматично може бути лонгованим на такий же строк. З огляду на той факт, що дія вказаного кредитного договору не припинялась, кінцевий строк виконання кредитних зобов'язань у договорі не встановлено суд приходить до висновку, суд не вбачає підставі для застосування до даного випадку норм ст. 267 ЦК України .

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Відповідно зі ст.1048 ЦК України кредитор має право на отримання з позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У порушення умов договору відповідачка належним чином зобов'язання не виконувала у зв'язку з чим станом на 07.09.2011 року має заборгованість перед Банком у розмірі 21 661 грн. 82 коп., яка складається:

- 4 142 грн. 20 коп. -заборгованість по кредиту;

- 16 011 грн. 19 коп. -заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500 грн. -фіксована частина штрафу;

- 1 007 грн. 71 коп. -процентна складова штрафу.

Вказана заборгованість підтверджується наданим позивачем суду розрахунком.

Судом встановлено порушення відповідачкою зобов'язань за кредитним договором щодо повернення отриманої нею суми кредитних коштів. З огляду на викладене з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк»підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 142 грн. 20 коп., сума заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 16 011 грн. 19 коп. та процентна складова штрафу, передбаченого п. 8.6 Правил у розмірі 1 007 грн. 71 коп.

Щодо стягнення з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк»суми штрафу, передбаченого п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, суд приходить до висновку про доцільність стягнення лише процентної складової штрафу у розмірі 1 172 грн. 67 коп., у стягненні ж з ОСОБА_1 фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн. слід відмовити. Приходячи до такого висновку суд виходить з наступних підстав.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення Клієнтом строку платежу з будь-якого грошового обов'язку, який передбачено договором більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

З огляду на той факт, що діючим законодавством не передбачено стягнення штрафу (неустойки) у твердій (фіксованій) грошовій сумі, з метою уникнення подвійного застосування наслідків цивільно-правової відповідальності за порушення відповідачкою умов кредитного договору у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене суд стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду: судовий збір у розмірі 211 грн. 62 коп.

На підставі ч. 2 ст. 651, ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570 , р/р №29092829003111, МФО №305299 ) суму заборгованості за кредитом в розмірі 21 161 грн. 82 коп., судовий збір у розмірі 211 грн. 62 коп., а всього стягнути 21 373 (двадцять одна тисяча триста сімдесят три) гривні 44 копійки.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в частині стягнення з ОСОБА_1 фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Л. Соловйов