Рішення № 24706412, 13.06.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2/0121/1288/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2012 року Феодосійський міський суд АРК у складі:

головуючого судді Терентьєва А.М.,

при секретарі Андрейченко М.Г.,

при участі представника позивача Бурлука О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,звернення стягнення на заставлене майно, зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до договору, визнання недійсним договору застави та договору поруки, застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом та плати за пропуск платежів, звернення стягнення на заставлене майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що у червні 2007 р. між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 23/03, згідно якому йому був наданий кредит у сумі 121854грн. зі сплатою 18 % річних строком до 20.06.2013 р. для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу між відповідачем та ТОВ „ННК-ІНВЕСТ" за яким ОСОБА_4 набував у власність автомобіль RENAULT SCENIK 1,6 Expression MPV 2007 року випуску, а відповідач зобов'язався погашати кредит щомісяця відповідно до графіку погашення кредиту. Позивач виконав свої зобов'язання, видав гроші відповідачу, а ОСОБА_4 отримав кредитні гроші. 10.12.2007 р. між банком та відповідачем було укладено додатковий договір до Договору №23/03 про підвищення процентної ставки до 25% річних.

Але відповідач не виконував умови укладеного договору, припускався прострочки по внесенню платежів, в зв'язку з чим загальна сума заборгованості на день подачі позову становила 82174грн.01 коп., а саме: 63108грн.41 коп.-борг, відсотки 12851грн.81коп., плата за пропуск платежів 6123грн.79коп.

З метою забезпечення зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави №1/03 від 27.06.2007 р. автомобіля RENAULT модель SCENIK номер кузову НОМЕР_4 двигун номер НОМЕР_5, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору, який належить ОСОБА_4 на підставі „Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу»серія НОМЕР_1 від 21.06.2007 р. виданого РЕВ 4-го МРВ м.Феодосії УДАЇ МВС України в АРК.

Позивач просить стягнути вказану суму солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки остання є поручителем ОСОБА_4 на підставі укладеного Договору поруки, згідно до вимог якого ОСОБА_5 зобов'язався перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором та звернути стягнення на вищевказаний автомобіль, задовольнив за рахунок реалізації вказаного автомобіля заборгованість за кредитним договором. Оскільки добровільно відповідачі заборгованість не погашають, то це з'явилося приводом для звернення до суду.

Не погодившись із вимогами ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до договору, визнання недійсним договору застави та договору поруки, застосування наслідків недійсності правочину.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 23/03. Позивач вважає, що банк не надав йому інформацію про ціну угоди, яка є істотною умовою договору, не надав інформацію про вартість отриманого ним кредиту, як це зобовязують робити банки Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, не сповістив про реальну процентну ставку, та суму абсолютного подорожчання кредиту, які є суттєвою умовою договору. Банк надав копію кредитного договору який не відповідає вимогам Правил НБУ, оскільки не містить суттєвих умов договору про надання споживчого кредиту та наявності графіку погашення кредиту та відсотків. Наданий банком графік погашення кредиту який за твердженням банку є невід'ємною частиною договору, датований 26.06.2007 р., тоді як у вказану дату він у банку не був, договір підписано 27.06.2007 р. Ніякого графіку погашення кредиту він не підписував того дня. Графік не містить підсумкової суми кредиту, яку він мав сплатити банку. Вважає що йому було надано неповну та недостовірну інформацію про кредит, оскільки у нього немає спеціальних знань, що не відповідає ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів". У банку йому було повідомлено, що загальна сума боргу складе 140000 грн., однак, підсумкова сума платежів, яка відсутня у графіку погашення кредиту, перевищує 200000 грн.Вважає, що переплатив банку та сума виплат становить 264000 грн.,а не 82174 грн., як вказано у розрахунку банку. Тому він не знайшов графіку погашення кредиту та відсотків підписаного ним на 345000 грн. Банк не виконав переддоговірної роботи із ним та не надав у письмовому вигляді даних про умовах кредиту, що був зобов'язаним зробити, порушив Правила надання банками України інформації про умови кредитування, не отримав письмове підтвердження споживача про ознайомлення з умовами кредитування, у кредитному договорі не вказані сукупна вартість кредиту, вартість всіх супутних послуг, а також- інші фінансові зобов'язання споживача, відповідно до Правил надання банками України інформації про умови кредитування.

Крім того, вказує, що всупереч ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів", яка говорить, що споживача вводить в оману, якщо під час пропозиції продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій формі або у двозначний спосіб інформація яка необхідна для здійснення свідомого вибору. Договір був викладений українською мовою, якою позивач не володіє, але представник банку перед підписання договору все розповів позивачу на російській мові і позивач підписав договір. Інформація надано йому представниками банку не відповідала російському перекладу договору отриманому ним 22.11.2011 р.

Умови договору є несправедливими, оскільки вносять суттєвий дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду йому як споживачу. Йому було заборонено вільно обирати оціночну та страхову компанії, отримувати кредити, відчужувати своє майно, виступати за зобов'язаннями третіх осіб. Відповідач обмежив його права, навязав акредитовані у банку страхові компанії для страхування придбаного у кредит автомобілю, заборонив вільно відчуждати майно. Вважає що банк вказані незаконні умови договору кредиту зробив суттєвими умовами договору.

Відповідно до ст. 203 ЦПК України договір може бути визнаний недійсним, якщо зміст угоди суперечить вимогам Цивільного Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, також угода визнається недійсною, якщо вона була укладена в результаті омани. Відповідачем були порушені положення ст.ст. 15, 18-19, 21 Закону України „Про захист прав споживачів". Згідно постанови пленуму Верховного суду України „ Про розгляд цивільних справ за позовами „Про захист прав споживачів", відносини, які випливають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення особистих побутових потреб громадян, у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України „Про захист прав споживачів". Порушення вказаних вимог закону є у тому, що банк надав собі дуже широке коло права та нечітко виписав свою відповідальність, тоді як відповідальність позивача викладена категорично.

Крім того, позивач не згоден із зміною процентної ставки яку було збільшено до 25 % у різкій формі із загрозою одностороннього розірвання договору та дострокового стягнення боргу. Його примусили підписати п.5 Договору у якому вказали на нові переваги банку. Однак, з серпня 2010 р. процентна ставка нижче ніж на момент підписання ним договору, однак Банк жодного разу не ініціював перегляд відсоткової ставки у бік її зниження. Позивач вимушено підписав Додаткову угоду від 10.12.2008 р. до Договору №23/03 чим зачипив невідчужувані прав поручителя. Вказує, що внаслідок порушення банком вищезазначених вимог закону, наданий банком кредит є небезпечним для його майнових інтересів оскільки містить ризик для його майна, чим порушується його право споживача встановлене ст.21 Закону України „Про захист прав споживачів".

Позивач вважає, що банк ввів його у оману при укладенні договору, вимоги договору порушують норми закону, а тому звернувся із позовом про визнання Договору про надання споживчого кредиту від 27.06.2007 р., додаткової угоди від 10.12.2008 р., недійсними, застосування наслідків недійсної угоди-визнання недійсним договору застави та договору поруки.

У судовому засіданні представник ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»заявлені позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 заперечує, пояснив що відповідач добровільно підписував договір кредиту, тиску на нього не здійснювалося, ним було написано заяву про надання кредиту добровільно, він отримав гроші, вважає що підстав для визнання кредитного договору недійсним немає, оскільки факт обману з боку банку не доведено, загальну сума платежу за договором він сам міг підрахувати, у договорі були вказані всі необхідні для цього дані. Просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник ОСОБА_4- ОСОБА_2 у судовому засіданні із позовом банку не погодився. Підтримав свої зустрічні позовні вимоги, при цьому пояснив, що при наданні ОСОБА_4 кредиту банком порушені всі нормативні документи щодо надання кредиту. Так, договір кредиту викладено українською мовою, якою відповідач не володіє, він підписав кредитний договір тому що був впевненим у тому, що умови кредитного договору є вигідними для нього, у чому його запевнили у банку, банк не визначив у договорі повну суму платежів, які він мав сплатити, що визначено Постановою НБУ, під тиском був вимушеним підписати додатковий договір про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, був введеним у оману відносно умов договору, графік погашення кредитну він не підписував, оскільки у графіку є інша дата укладення договору кредиту, то графік не має відношення до договору, просить суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги та повернути сторони у первісний стан, стягнув з банку всі сплачені ним гроші, у задоволенні вимог банку просить відмовити. Просить суд позов задовольнити та стягнути з банку всі сплачені ОСОБА_4 гроші за кредитним договором.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть доля в справі і інших осіб, доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти.

Судом встановлено, що 27.06.2007 р. був укладений кредитний договір № 23/03 з якого вбачається, що позивач надав відповідачеві ОСОБА_4 кредит у сумі 121854 грн. зі сплатою 18 % річних строком до 20.06.2013р., а відповідач зобов'язався погашати кредит щомісяця відповідно до графіку погашення кредиту.

10 грудня 2008 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою змінено відсоткову ставку до 25 відсотків.

Суд встановив, що банком 20.10.2012 р. ОСОБА_4 було направлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, за яким гроші повернуті не були. (а.с.25)

Суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено з пояснень представника позивача, що договір позивачем підписано добровільно, він дійсно мав намір отримати кредит та придбати автомобіль. Також, добровільно він підписав Графік погашення кредиту від 26.06.2007 р. та Додаткову угоду.

Рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року по справі № 1-26/2011 та Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 р. N 3795-VI на які посилається позивач, набрали сили після укладення кредитного договору та зворотньої сили не мають.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, що його укладає, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін повинно відповідати їх дійсній волі, правочин повинно бути укладено у формі, встановленої законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що у разі недотримання вимог ст. 203 ЦК України, правочин може бути визнано недійсним.

Відповідач не є монополістом у наданні фінансових послуг, а тому позивач був вільним у обранні банку для отримання споживчого кредиту.

Доказів того, що його було примушено отримати кредит саме у відповідача та він не мав іншого виходи, як отримати кредит саме у цьому банку, суду не надано.

Як встановив суд, позивач просить визнати недійсним Кредитний договір та додаткову угоду д договору на підставах того, що його було введено в оману.

ОСОБА_4 та його представником зазначено, що підставами для визнання правочинів недійсним є введення його у оману банком шляхом неповідомлення про основні умови договору, які мав запропонувати йому письмово, обмежив його права у договорі, та договір укладено на шкоду позивачу при прийнятті рішення банк не повідомив його під час підписання кредитного договору про реальну процентну ставку, та суму абсолютного удорожчення кредиту, інформація була надана у нечіткій формі оскільки текст кредитного договору був викладеним на українській мові, форма договору не відповідає встановлений нормативно-правовими актами НБУ.

Але, договір укладено у 2007 році, весь цей час позивач виконував умови кредитного договору, претензій до нього з боку банку з приводу неналежного виконання умов договору не було, з чого суд робить висновок, що позивачу було зрозуміло умови договору та при його підписанні сторонами він прийняв всі умови запропоновані банком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони вільні у укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного судочинства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору складають умови, визначені за згодою сторін, які є обовязковими для сторін договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення сторонами у належній формі угоди за усіма суттєвими умовами договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Таким чином, підписавши договір та додаткову угоду, позивач погодився із усіма умовами, що викладено у договорі та угоді, та узяв на себе зобовязання, які повинен виконувати належним чином. Графік погашення кредиту є додатком до Кредитного договору тому, підпісавши саму Кредитну угоду ОСОБА_4 був повідомленим і про порядок періодичність та суму щомісячних платежів за кредитним договором. Описка у даті підписання графіку не є підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Суд також приймає до уваги, що даний договір позивачем виконується протягом значного часу, також виконується підписана ним додаткова угода, якою змінено розмір процентної ставки.

Суд встановив, що посилання представника позивача на те, що укладення додаткової угоди від 10 грудня 2008 р. до Кредитного договору 23/03 від 27.06.2007 р. відбулося під тиском з боку банку не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи. Не є обґрунтованим посилання представника відповідача на те, що банк не пропонував ОСОБА_4 зменшити відсоткову ставку. Так,з матеріалів справи вбачається, що банк пропонував йому надати перелік документів для винесення питання щодо зниження процентної ставки за договором. Однак, відповідач документів не надав, обмежившись листами про проведення перерахунку за кредитом, на підставі чого можна зробити висновок про його небажання вирішувати питання про зменшення відсоткової ставки за кредитом. (а.с.56-63)

Доказів того, кредитний договір є небезпечним для його майнових інтересів оскільки містить ризик для його майна, позивачем не надано.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Крім того, визнання недійсними договору застави від 27.06.2007 р. №1/03 та договору поруки від 20.06.2007 р. не є наслідками недійсності угоди, які можливо застосувати при визнанні договору недійсним.

На підставі викладеного суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до розрахунку, сума заборгованості відповідача перед позивачем на день подачі позову становила всього 82174грн.01 коп., а саме: 63108грн.41 коп.-борг, відсотки 12851грн.81коп., плата за пропуск платежів 6123грн.79коп.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов'язаний, сплатити грошову суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. При цьому, згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання. Оскільки на момент подачі позовної заяви відповідач не провадив погашення кредиту, тобто допустив порушення умов кредитного договору, використовуючи при цьому отримані в кредит від банку гроші, наносячи тим самим збитки кредиторові, то суд вважає такі порушення умов договору істотними і вважає за необхідне стягнути з відповідача заподіяні позивачеві збитки у вигляді непогашеного кредиту, комісійної винагороди та пені.

Відповідно до п.2.5.1 Кредитного Договору № 23/03, позичальник зобов'язався щомісяця вносити гроші на погашення кредиту, відповідно до графіку але порушив вказане зобов'язання. Як вказано у п.3.2.4 Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником/ поручителем своїх зобов'язань за договором.

Згідно ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Однак, ОСОБА_4 не виконував зобов'язання за укладеним кредитним договором, тобто, в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Невиконанням умов кредитного договору по своєчасному поверненню суми кредиту, відповідачем були порушені права позивача, тому порушене право підлягає захисту на підставах ст.ст.1049,1050 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з п.1.1 Договору поруки від 20.06.2007 р., укладеного між банком, позивачем та поручителем ОСОБА_5, поручитель зобов'язалася відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №23/03 який було укладено між банком та ОСОБА_4, а п.3.1 вказаного Договору поруки передбачено, що у випадку порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню і загальна сума боргу- 82174грн.01коп. підлягає стягненню з ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 солідарно.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави №1/03 від 27.06.2007 р. автомобіля RENAULT модель SCENIK номер кузову НОМЕР_4 двигун номер НОМЕР_5, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору, який належить ОСОБА_4 на підставі „Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу»серія НОМЕР_1 від 21.06.2007 р. виданого РЕВ 4-го МРВ м.Феодосії УДАЇ МВС України в АРК.

У ст..20 Закону України «Про заставу», говориться, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Як встановлено ст.576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Згідно ст.ст.589,590 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави та за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, та звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У ст.592 ЦК України говорится про те, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, -звернути стягнення на предмет застави, в тому числі- в інших випадках, встановлених договором. Як встановлено п.3.2.7 кредитного договору № 23/03 від 27.06.2007 р., банк має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором, крім того, згідно п..п.3.4.1-3.4.3 Договору застави від 27.06.2007 р., банк має право задовольнити за рахунок предмета застави всі вимоги в повному обсязі, вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором та/або звернути стягнення на предмет застави.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави-автомобіль RENAULT модель SCENIK номер кузову НОМЕР_4 двигун номер НОМЕР_5, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору, який належить ОСОБА_4 на підставі „Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу»серія НОМЕР_1 від 21.06.2007 р. виданого РЕВ 4-го МРВ м.Феодосії УДАЇ МВС України в АРК, підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст..88 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 солідарно на користь позивача підлягає сплачений позивачем судовий збір в сумі 821грн.74коп.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,218 ЦПК України, на підставі ст.ст.526,530,536,553-554,576,589,590,592,615, 1049-1052,1054,1055 ЦК України, ст.ст.16,20 Закону України "Про заставу", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3, АДРЕСА_1) солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») (04119 м.Києв, вул.Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842 МФО 380537 тр/р 37396880020) заборгованість за кредитним договором у сумі 82174грн.01коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави за «Договором застави 1/03»від 27.06.2007 р.,а саме-на автомобіль марки RENAULT модель SCENIK номер кузову НОМЕР_4 двигун номер НОМЕР_5, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору, який належить ОСОБА_4 на підставі „Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу»серія НОМЕР_1 від 21.06.2007 р. виданого РЕВ 4-го МРВ м.Феодосії УДАЇ МВС України в АРК, задовольнив за рахунок реалізації вказаного автомобіля заборгованість за кредитним договором №23/03 від 27.07.2007 р.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3, АДРЕСА_1) солідарно солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(«ВіЕйБі Банк») судовий збір в сумі 821грн.74коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набуває чинності протягом 10 днів після його оголошення, якщо протягом зазначеного строку не буде подана апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Феодосійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя