Рішення № 24701855, 07.06.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 Справа № 18/544/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-агро 2", 52053, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Шевченко, вул. Дніпропетровська, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", 37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47

про стягнення 376 530,57 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № Д-2 від 16.06.2010 р.; ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.05.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 9 від 25.05.2011 р..

07.06.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-агро 2" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 376 530,57 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. Договору № Л-2 поставки молока натурального коров'ячого, з яких : 368 875,03 грн. основний борг, 737,75 грн. інфляційні нарахування за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р., 1 121,91 грн. 3% річних за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р., 5 795,88 грн. пеня за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р..

Відповідач надав суду клопотання № 397/3 від 06.06.2012 р. (вх. № 7639д від 07.06.2012 р.) про відкладення розгляду у даній до моменту вирішення питання щодо наявності обставин непереборної сили Полтавською торгово-промисловою палатою.

Суд відхиляє дане клопотання як таке, що є неправомірним за наведеним у мотивувальній частині даного рішення обґрунтуванням.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву № 399/3 від 07.06.2012 р. (вх. № 7640д від 07.06.2012 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

суд встановив:

01.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-агро 2" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (замовник) укладено Договір про постачання молока натурального коров'ячого № Л-2 (далі - договір поставки, а.с. 10-12), за умовами якого постачальник зобов'язувався систематично передавати у власність покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, далі-товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити отриманий товар.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом договору є натуральне коров'яче молоко. Якість та ціна товару вказується у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 та п. 1.3 Договору поставки);

- одиниця виміру кількості товару є кілограм. Поставка партії товару оформлюється спеціальною товарною накладною за формою 1-ТН (МС) (пп. 2.1.1 та пп. 2.1.2 Договору поставки);

- покупець зобов'язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений товар (п. 4.4 Договору поставки);

- ціна за товар може коригуватися за домовленістю сторін шляхом підписання додаткових угод (Додатку № 1 до цього Договору) в новій редакції. Ціни за Договором зазначені з урахуванням ПДВ, дотацій та інших виплат, як діючих так і тих, що можуть бути визначені новими Урядовими Постановами та Законами України. Оплата здійснюється у вигляді передплати на п'ять календарних днів до фактичної поставки товару в безготівковій формі (п. 5.2-5.4 Договору поставки);

- цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. (п. 7.1 Договору поставки);

- за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки. Винятком є форс-мажорні обставини, щодо яких сторона, для якої вони настали, повідомила іншу сторону протягом 7 (семи) днів та надала довідки, видані Торгово-Промисловою палатою не пізніше 15 календарних днів від дати закінчення форс-мажорних обставин. В цьому випадку строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки (п. 8.1 Договору поставки).

01.01.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-2 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 01.01.2012 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в т.ч. ПДВ 20% в розмірі 4,00 грн. (п. 1 Протоколу від 01.01.2012 р.).

17.01.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-2 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 17.01.2012 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в т.ч. ПДВ 20% в розмірі 2,75862 грн. (п. 1 Протоколу від 17.01.2012 р.).

Факт передачі постачальником та прийняття покупцем товару за період з 17.01.2012 по 25.01.2012 року включно в об'ємі 93 989,00 кг. (в перерахунку на молоко базисної жирності - 111 431,00 кг.) на загальну суму 445 724,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформленої приймальної квитанції № 281 від 31.01.2012 р. (а.с. 17) та копіями належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, а саме : № б/н від 19.01.2012 р., № 169 від 17.01.2012 р., № 170 від 18.01.2012 р., № б/н від 18.01.2012 р., № б/н від 19.01.2012 р., № 171 від 19.01.2012 р., № 366 від 19.01.2012 р., № 368 від 21.02.2012 р., № 178 від 21,01.2012 р., № б/н від 21.01.2012 р., № б/н від 22.2012 р., № 174 від 22.01.2012 р., № б/н від 22.01.2012 р., № 369 від 23.01.2012 р., № 175 від 23.01.2012 р., № 370 від 24.01.2012 р., № 176 від 24.01.2012 р., № б/н від 18.01.2012 р., № 177 від 25.01.2012 р., № б/н від 25.01.2012 р., № 371 від 25.01.2012 р. (оригінали вищезазначених товарно-транспортних накладних оглянуті судом у судовому засіданні).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю (типової форми № М-2) № 204 на отримання його представником (ОСОБА_4А.) від позивача товароматеріальних цінностей, а саме : молока в об'ємі 111 431,00 кг.) (а.с. 16).

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору поставки щодо проведення оплати за отриманий товар, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 07/02-2012 від 07.02.2012 р. з вимогою протягом 3-х банківських днів оплати вартість отриманого товару у розмірі 445 724,00 грн.. Надсилання вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист та копією чеку "Укрпошти" № 2562 від 07.02.2012 р..

За даними позивача в порушення умов Договору поставки відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним товару в сумі 76 848,97 грн., дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № U194421 від 15.05.201 р..

На момент подання позову заборгованість відповідача за отриманий товар складає 368 875,03 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 376 530,57 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. Договору № Л-2 поставки молока натурального коров'ячого, з яких : 368 875,03 грн. основний борг, 737,75 грн. інфляційні нарахування за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р., 1 121,91 грн. 3% річних за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р., 5 795,88 грн. пеня за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу умов Договору поставки вбачається, що сторони не узгодили строків поставки товару, що відповідно до п. 5.4 Договору поставки фактично унеможливлює визначення строку здійснення попередньої оплати за товар. Проте, 07.02.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 07/02.2012 з вимогою протягом 3-х банківських днів оплатити отриманий товар.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за № 1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України становлять Д+5 (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Тобто, враховуючи вищевикладене, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару настав 16.02.2011 р..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за Договором поставки щодо здійснення ним поставки товару. Дана обставина відповідачем не спростовується. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 368 875,03 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 368 875,03 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.3 Договору поставки визначено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 795,88 грн. пені за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р. суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 737,75 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р. та 1 121,91 грн. 3% річних за період з 16.02.2012 р. по 23.03.2012 р., суд визнає правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та копію такого залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Видаткова накладна № 21 від 31.01.2012 р. (а.с. 14), що надана позивачем на підтвердження отримання відповідачем товару в об'ємі 93 898 кг (залікова вага) 111 431 кг на суму 368 875,03 грн. судом не приймається як належний доказ, оскільки остання не відповідає вимогам ст. 9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями).

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до моменту вирішення питання щодо наявності обставин непереборної сили Полтавською торгово-промисловою палатою судом відхиляється з огляду на наступне :

- частиною 2 п. 3. ст. 14 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997 р. "Про торгово-промислові палати в Україні" (із змінами та доповненнями) визначено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся не до Торгово-промислової палати України, як того вимагає ч. 2 п. 3. ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а до Полтавської торгово-промислової палати;

- у п. 8.1 Договору поставки сторони узгодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки. Винятком є форс-мажорні обставини, щодо яких сторона, для якої вони настали, повідомила іншу сторону протягом 7 (семи) днів та надала довідки, видані Торгово-Промисловою палатою не пізніше 15 календарних днів від дати закінчення форс-мажорних обставин. В цьому випадку строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки (п. 8.1 Договору поставки). Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останнім не було здійснено повідомлення позивача у семиденний термін про настання для нього форс-мажорних обставин та не було надано у п'ятнадцятиденний термін довідки Торгово-Промислової палати, на момент прийняття даного рішення така довідка відсутня;

- з заявою до Полтавської торгово-промислової палати відповідач звернувся 14.05.2012 р., посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин 07.02.2012 р., в той час як провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.2012 р., яка отримана відповідачем 30.03.2012 р.. Тобто, протягом тривалого часу відповідачем не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на доведення наявності форс-мажорних обставин;

- строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України з урахуванням її ч. 3, закінчився, в той час як ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) встановлено правв кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 368 875,03 грн. основного боргу, 737,75 грн. інфляційних нарахувань, 1 121,91 грн. 3% річних та 5 795,88 грн. пені, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати покладаються на відповідача в сумі 7 532,00грн..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47), код ЄДРПОУ 33460268, п/р 260003337580200 в АТ "Укрсиббанк" м. Полтава, МФО 351005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-агро 2" (52053, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Шевченко, вул. Дніпропетровська, 1), код ЄДРПОУ 36395658, п/р 26007060243836 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299 - 368 875,03 грн. основного боргу, 737,75 грн. інфляційних нарахувань, 1 121,91 грн. 3% річних, 5 795,88 грн. пені та 7 532,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 11.06.2012 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.