Рішення № 24701848, 29.05.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2012 Справа № 18/435/12

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, 61037, м. Харків, пр. Московський, 199 літ. Д-5

до Комунального підприємства "Теплоенерго", 39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чапаєва, б. 68

про стягнення 18 032,02 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 174/10 від 21.02.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.12.2011 р..

29.05.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" 18 032,02 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 27.12.2010 р. Договору № 11/11-55БО-03 про закупівлю природного газу за державні кошти, з яких : 9 899,71 грн. основний борг, 763,06 грн. пеня за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р., 4 820,06 грн. інфляційні нарахування за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р., 2 549,19 грн. 3% річних за період з 11.02.2011 р. по 06.03.2012 р..

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач позов визнає у повному обсязі, про що зазначив у заяві вх. № 7133д від 29.05.2012 р..

Крім того, відповідач заявив суду клопотання № 528 від 21.05.2012 р. (вх. № 7134д від 29.05.2012 р.) про зменшення розміру пені до 381,53 грн. та відстрочення виконання судового рішення. Суд частково задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

27.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (покупець) укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 11/11-55БО-03 (далі - Договір, а.с. 12-14), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити вказаний у п. 1.2 Договору обсяг газу.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (ч. 2 пп. 1.1 Договору);

- постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. газ в обсязі 4 811 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.) : січень - 950 тис. куб.м.; лютий - 940 тис. куб.м., березень - 750 тис. куб.м., квітень - 370 тис. куб.м., травень - 50 тис. куб.м., червень - 20 тис. куб.м., липень - 27 тис. куб.м., серпень - 36 тис. куб.м., вересень - 38 тис. куб.м., жовтень - 40 тис. куб.м., листопад - 740 тис. куб.м. та грудень - 850 тис. куб.м. (пп. 1.2 п. 1 Договору);

- ціна за 1000 куб.м. природного гаду становить 2 187,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того : збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2% та ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00грн., крім того, ПДВ -20% (п. 3.1 Договору);

- сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні граничного ціни за газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (пп. 3.1.1 Договору);

- оплата за газ здійснюється покупцем поетапно у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору);

- покупець зобов'язаний : своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником у відповідному місяці поставки (п. 6.1.1 та п. 6.1.2 Договору);

- у випадку порушення покупцем умов п. 4.1. Договору поставки (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 7.3.1 Договору);

- строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3 Договору).

До Договору між сторонами було складено Додаток № 1, у якому сторони узгодили, зокрема, те, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість (п. 2.2 Додатку до Договору).

Факт передачі постачальником та прийняття покупцем природного газу в об'ємі 1 609,398 тис.куб.м. за період з січня 2011 року по серпень 2011 року включно на загальну суму 5 037 102,49 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.16-22).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 5 027 202,78 грн..

На момент подання позову заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 9 899,71 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилася звірка взаєморозрахунків та було складено відповідний акт, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого станом на 01.01.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 9 899,71 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача 18 032,02 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 27.12.2010 р. Договору № 11/11-55БО-03 про закупівлю природного газу за державні кошти, з яких : 9 899,71 грн. основний борг, 763,06 грн. пеня за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р., 4 820,06 грн. інфляційні нарахування за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р., 2 549,19 грн. 3% річних за період з 11.02.2011 р. по 06.03.2012 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним транспортування та поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього складає 9 899,71 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підтверджені документально і нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2 549,19 грн. за період з 11.02.2011 р. по 06.03.2012 р., інфляційних нарахувань у розмірі 4 820,06 грн. за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3.1. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 4.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 763,06 грн. пені за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р. (з урахуванням часткових проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи та надані представником відповідача пояснення свідчать про те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ і організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію.

Тарифи на послуги централізованого водовідведення згідно з п. 4, п. 12 ст.5 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. Відповідно до Закону України "Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг" до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України функції державного регулювання у сфері централізованого водовідведення виконує Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ).

Згідно ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідач посилається на те, що заборгованість за отриманий природний газ складається з різниці у тарифах на теплову енергію, яка і до цього часу йому з бюджету не відшкодована. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію для населення за 2011 р..

Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором № 11/11-55БО-03 від 27.12.2010 року, а саме - той факт, що незважаючи на збиткову діяльність відповідач забезпечив оплату на рівні 99,80% від отриманого газу.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача частково та з метою захисту інтересів кредитора від інфляційних процесів в економіці зменшити розмір пені до 50%.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 381,53 грн. пені, в частині стягнення з відповідача 381,53 грн. пені у позові слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2012 р. суд прийшов до висновку, що останнє задоволенню не підлягає за наступного мотивування.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Проте, відстрочення виконання судового рішення може бути надано судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Розглянувши обґрунтування заявленого комунальним підприємством "Теплоенерго" вищезазначеного клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області до 31.12.2012 р., суд дійшов висновку, що ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання відстрочки виконання рішення, не є винятковими.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є винятковими обставинами. При цьому економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких обґрунтувань щодо визначеного ним строку відстрочення виконання рішення.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, комунальним підприємством "Теплоенерго" суду не надано.

З огляду на зазначене, клопотання комунального підприємства "Теплоенерго" про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до чинного процесуального законодавства України (ст. 121 Господарського процесуального кодексу України) відповідач не позбавлений права звернутись з вищезазначеним клопотанням після прийняття даного рішення, оскільки відстрочення виконання рішення може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 78, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чапаєва, б. 68), код ЄДРПОУ 31700972, п/р 260333011471 в філії -міське відділення № 62 ВАТ "Ощадбанк", МФО 391139 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1), р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 -9 899,71 грн. основного боргу, 381,53 грн. пені, 4 820,06 грн. інфляційних нарахувань, 2 549,19 грн. 3% річних та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 381,53 грн. пені відмовити.

Суддя Ківшик О.В.

Повне рішення складене 05.06.2012 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.