Рішення № 24701686, 13.06.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5004/587/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галич Агро-Стек", м. Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-К", м. Луцьк

про стягнення 168 248,94 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 168 248,94 грн., з них: 126 600 грн. заборгованості за переданий на підставі договору купівлі-продажу № 10/10 товар, 37 680 грн. штрафу, 4 968,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

12.06.2012р. позивач за допомогою факсового зв'язку, а 13.06.2012р. телеграмою надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням повноважного представника підприємства за межами України.

Умовами відкладення розгляду справи є такі обставини, які не дають можливості розглянути її в даному судовому засіданні, але вони можуть бути усунені судом і особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання. Обставин, через які спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, позивач не навів, необхідності участі представника в судовому засіданні не обґрунтував. Явка представника позивача в судове засідання 13.06.2012р. не визнавалась обов'язковою. З огляду на викладене клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав неможливості його участі відхилено.

Відповідач в судове засідання, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений, не з'явився, відзиву на позов не подав, суми позову не оспорив.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням №4302302584797 про вручення йому поштового відправлення суду 28.05.2012р.

Відповідно до ст.75 ГПК України у разі неподачі відзиву на позовну заяву справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові пояснення міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника чи з'явитись особисто, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

27.04.2010 року між ТзОВ "Галич Агро-Стек" як продавцем та ТзОВ «Валон-К»як покупцем було укладено договір купівлі-продажу №10/10 (надалі -договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець оплати та прийняти цукор-пісок в мішках по 50 кг на умовах, в кількості, асортименті та по ціні, що визначені цим договором.

Згідно із п.4, п.п.6.1.1. п. 6 договору покупець зобов'язаний отримати товар за адресою: м. Тернопіль, вул. Бригадна, 35 до 01.05.2010р.

Відповідно до п. 5 договору оплата за товар повинна була бути проведена не пізніше 20.05.2010р.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 10/10 від 27.04.2010р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 165 600 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 27.04.2010р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками.

Оплата за переданий цукор проведена відповідачем частково - на суму 40 000 грн., заборгованість ТзОВ «Валон-К»перед ТзОВ "Галич Агро-Стек" складає 125 600 грн., підтверджується гарантійним листом від 18.10.2010р., в якому директор ТзОВ «Валон-К»Чижевський О.В. гарантував повну сплату заборгованості за отриманий товар (а.с. 12).

Позивач 14.01.2011 року за вих. №5/11 направляв відповідачу вимогу на оплату з проханням погасити заборгованість в розмірі 125 600 грн. (а.с. 13).

Згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем вимогу отримано 17.01.2011р. (а.с. 14).

Зазначену вимогу відповідач залишив без задоволення, що послужило підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 125 600 грн. заборгованості.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи складає 125 600 грн., підтверджена матеріалами справи. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не надав.

У резолютивній частині позовної заяви позивач просить стягнути 126 600 грн. заборгованості.

З огляду на встановлені судом обставини в позові про стягнення 1 000 грн. (126 600 - 125 600) слід відмовити.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив поставлений товар у повному обсязі, позовна вимога про стягнення з нього 125 600 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2010 року сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу № 10/10 без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п. 5 ст. 231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись, в разі користування платником чужими грошовими коштами.

Проценти є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у зв'язку з чим не відносяться до санкцій.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.3. договору № 10/10 від 27.04.2010р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання, штраф в розмірі 35% від суми простроченої заборгованості та відсотки за користування чужими коштами з розрахунку 2% від суми заборгованості за кожен день такого користування.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, встановлених п. 5 договору № 10/10 від 27.04.2010р., вимога про стягнення з відповідача 4 968,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 37 680 грн. штрафу підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі позову до господарського суду платіжним дорученням №519 від 10.05.2012р. сплатив 3 368,98 грн. судового збору (оригінал платіжного доручення знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до вимог Закону України №3674-VІ від 08.07.2011р. «Про судовий збір»позивач 10.05.2012р. мав би сплатити за розгляд майнової вимоги в розмірі 168 248,94 грн. -3 364,98 грн. судового збору.

З наведеного вбачається, що позивач зайво сплатив 4 грн. судового збору

Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону «Про судовий збір»є підставою для його повернення.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 179, 181, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 536, 599, 610, 611, 626, 627, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К»(м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3а, код ЄДРПОУ 13349709) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галич Агро-Стек" (46012, м. Тернопіль, вул. Бригадна, 35, код ЄДРПОУ 31490594, р/р 26003011113700 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) 125 600 грн. заборгованості, 4 968 грн. 94 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 37 680 грн. штрафу, 3 364 грн.98 коп. судового збору.

3. В позові про стягнення 1 000 грн. заборгованості відмовити.

4. ГУ ДКСУ у Волинській області повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Галич Агро-Стек" (46012, м. Тернопіль, вул. Бригадна, 35, код ЄДРПОУ 31490594, р/р 26003011113700 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) 4 грн. зайво сплаченого платіжним дорученням №519 від 10.05.2012р. судового збору (оригінал платіжного доручення №519 від 10.05.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

Суддя І. О. Якушева