Постанова № 2470044, 04.12.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2008 р. Справа № 40/221-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Моїсеєнко К.О., Поддашкіна О.Ю.

відповідача - Холодов Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2645Х/3-7 на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.08 по справі № 40/221-08

за позовом ТОВ Науково-виробничого підприємства "Амкріс-Пласт", м. Харків

до Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України, м. Харків

про витребування обладнання з чужого незаконного володіння -

встановила:

В жовтні 2008 р. позивач –ТОВ НВП „Амкріс-пласт”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд витребувати у відповідача –Інституту сцинтиляційних металів НАН України, м. Харків з чужого незаконного володіння належне позивачу обладнання, перелік якого позивач зазначив в позовній заяві, мотивуючи свої вимоги тим, що укладений між сторонами договір № 0/69-07 від 01.03.07 р., на виконання якого позивач передав спірне майно, на час звернення до суду вже припинив свою дію, однак відповідач безпідставно продовжує утримувати це майно, та відмовляється передати його позивачу. Крім того позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача судові витрати.

Разом з позовною заявою позивач також подав до суду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову в якій просив суд накласти арешт на спірне майно, та передати його на зберігання позивачу.

Ухвалою господарського суду від 28.10.08 р. по справі № 40/221-08 було порушено провадження по справі.

Іншою ухвалою від 28.10.08 р. по справі № 40/221-08 господарський суд (суддя Хотенець П.В.) задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, та наклав арешт на наступне обладнання: заточний станок 17 інв. № 009; компресорна установка УГ-С02/2-2 34 інв. № 044; корпус у зборі з обігрівачем 48 інв. № 027; котел „Колвітерм КТН 100СЕ” 54 інв. № 028; котел Колві - Термо КТН 100СЕ 60 інв. № 048; кран - балка № 1 12 інв. № МБП; насос АВЗ-20ДЗЗ інв. № 030; насос НД 1,0-10/100 35 інв. № 031; насос НД 2,5-250/16к 14В 38 інв. № 032; полімеризатор 55 інв. № 033; полімеризатор 160x165x120 56 інв. № 034; протяжний устрій з металоконструкціями 28 інв. № 011; система управління нагріванням на 10 зон 52 інв. № 037; станок 4-х шпиндельний продольно-фрезерний 43 інв. № 038; таль ручна 1т 41 інв. № 039; таль ручна стаціонарна 0,5т 44 інв. № 040; теліжка вантажна платформа 32 інв. № 041; установка компресорна 47 інв. № 044; електропила STINL E160C 49 інв. № 046; електротельфер 1т 30 інв. № 016; насос 21 НШ-10К 6/4 04360 інв. № 029; насос АВЗ-20Д 00326 інв. № МБП - 2 одиниці; термодатчик ТСМ-1288 5Ц2.822.032-01 04353 інв. № МБП; термодатчик ТСМ-1288 5Ц2.822.032-07 04353 інв. № МБП; термодатчик ТСМ-1288 5Ц2.822.033-72 04355 інв. № МБП; термодатчик ТСМ-1288 5Ц2.822.033-79 04356 інв. № МБП, що знаходиться на території Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України (код ЄДРПОУ 23756522) у приміщеннях Літ. „Г-1” (агрегатний цех) за адресою: 61030, м. Харків, вул. Біологічна. Крім того, вказане обладнання ухвалено передати на відповідальне зберігання позивачу по даній справі.

Ухвалу про забезпечення позову мотивовано з тих підстав, що правовими наслідками рішення по справі, в разі постановлення його на користь позивача, буде зобов'язання повернення майна в натурі у справному технічному стані, при цьому, в даному випадку очевидною є небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, і захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вище зазначеного заходу забезпечення, а для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати; що відповідно до вимог ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження” майно, на яке накладено арешт, може бути передано на зберігання боржникові або іншим особам під розписку в акті опису та ін.

Відповідач з ухвалою господарського суду про забезпечення позову не погоджується, вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу в якій просить суд ухвалу скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні ухвали порушив приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження”, які, на думку відповідача, не надають суду повноваження щодо передачі майна конкретним особам, в т.ч. і позивачу. До того ж суд, на думку відповідача, приймаючи ухвалу в зазначеній частині, жодним чином її не обґрунтував. Крім того, відповідач також зазначає, що позивач при зверненні до суду з відповідною заявою не надав доказів існування обставин, які в подальшому, на думку позивача, можуть затруднити або унеможливити виконання рішення, в разі його прийняття на його користь, однак суд приймаючи оскаржувану ухвалу безпідставно вказаний факт проігнорував та ін.

Позивач просить суд ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що її законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд витребувати у відповідача з чужого незаконного володіння належне позивачу обладнання, перелік якого позивач зазначив в позовній заяві, мотивуючи свої вимоги тим, що укладений між сторонами договір № 0/69-07 від 01.03.07 р., на виконання якого позивач передав спірне майно на підставі акту прийому передачі майна від 01.04.07 р., на час звернення до суду вже припинив свою дію, однак відповідач безпідставно продовжує утримувати це майно, та відмовляється передати його позивачу.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на спірне майно та передати його на відповідальне зберігання позивачу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав ні умови спірного договору, на виконання якого позивач і передав йому майно, ні вимог про повернення майна, і вказане в свою чергу, на думку позивача, дає підстави вважати, що рішення суду, в разі його винесення на його користь, не можливо буде виконати в подальшому.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу крім іншого виходив з того, що правовими наслідками рішення по справі, в разі постановлення його на користь позивача, буде зобов'язання повернення майна в натурі у справному технічному стані, при цьому, в даному випадку очевидною є небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, і захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вище зазначеного заходу забезпечення, а для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати; що відповідно до вимог ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження” майно, на яке накладено арешт, може бути передано на зберігання боржникові або іншим особам під розписку в акті опису та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову повинно бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у т.ч. грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду.

Правовими наслідками рішення по справі, в разі постановлення його на користь позивача буде зобов'язання повернення майна в натурі у справному технічному стані.

Разом з тим, матеріали справи також свідчать про правомірність доводів позивача про передачу ним спірного майна відповідачу відповідно до акту від 01.04.07 р., та про надсилання ним неодноразових вимог до відповідача про його повернення, які, як зазначає позивач, відповідачем виконані не були.

Разом з тим враховуючи, що в заяві про забезпечення позову позивач з посиланням на відповідні докази обґрунтовано зазначив про наявність обставин, які в подальшому можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, що відповідно до постанови державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ Здоровко О.І. від 03.11.08 р. (а.с. 36), який проводив виконавчі дії по виконанню ухвали господарського суду від 28.10.08 р. по даній справі, виконавцем накладено арешт тільки на одиницю частину спірного майна, а більшості майна на час проведення виконавчих дій у відповідача не виявилося, і вказане дає підстави вважати наявною небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, захист яких може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення позову висновки господарського суду про забезпечення позову та накладення арешту на спірне майно є законними та обґрунтованими.

До того ж, відповідач жодним чином не спростував твердження позивача про наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, в разі його винесення на користь позивача, та не надав доказів того, що накладення арешту може якимось чином завадити веденню ним власної господарської діяльності: виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг тощо.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині 8 статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

Враховуючи викладене, а також те, що норми чинного законодавства не містять заборон щодо передання арештованого майна на зберігання іншим особам, і відповідні дії суду не суперечать вимогам ст. 66-67 ГПК України, ухвала суду в частині щодо передання арештованого майна на відповідальне зберігання позивачу є також правомірною.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.08 р. по справі № 40/221-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови підписано 04.12.08 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.